Справа № 344/17679/21
Провадження № 2/344/1082/22
27 квітня 2022 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.
за участю сторін:
представника третьої особи - адвоката Дворського В.М.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Піварчука М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, визнання права на спадкування, -
05 листопада 2021 року позивач ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , про встановлення факту спільного проживання, визнання права на спадкування.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2021 року розподілено дану позовну заяву головуючому судді Мелещенко Л.В.
Ухвалою суду від 16 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року заяву адвоката Піварчука Михайла Івановича в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Мелещенко Людмили Василіївни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, визнання права на спадкування передано на розгляд іншому судді відповідно до вимог статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Піварчука Михайла Івановича про відвід судді Мелещенко Людмили Василіївни від розгляду даної цивільної справи відмовлено.
Ухвалою суду від 05 квітня 2022 року витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 25) належним чином засвідчену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22 квітня 2022 року до суду надано актовий запис про смерть №616 від 04 березня 2022 року, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у віці 80 років ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Піварчук М.І. просив закрити провадження у даній справі на тій підставі, що позивач пропустив строк звернення для суду.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого представника.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 - адвокат Дворський В.М. пояснив, що підстав для закриття провадження у даній справі немає.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 до суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, виходить з наступного.
Стаття 255 Цивільного процесуального кодексу України визначає підстави закриття провадження у справі.
Так, згідно частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Враховуючи те, що пропуск строку звернення до суду є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у випадку обґрунтованості позовних вимог, тому у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з пропуском строку звернення до суду слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 48 Цивільного процесуального кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Стаття 46 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно частини першої статті 47 Цивільного процесуального кодексу України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У відповідності до статті 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
За даними копії актового запису про смерть № 616 від 04 березня 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є позивачем у даній справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, визнання права на спадкування спір між сторонами виник з приводу спадкового майна, яке належало ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У статті 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1219 Цивільного процесуального кодексу України визначає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини
Так, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Процесуальне правонаступництво у спадкових спорах ґрунтується також на нормах статті 1276 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
З указаного вбачається, що право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 Цивільного кодексу України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов'язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.
В той же час, частина перша статті 1268 Цивільного кодексу України встановлює, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
При цьому часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу), що передбачено у частині другій статті 1220 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Суд вважає, що у разі смерті позивача суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, з'ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, коло осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , у разі їх наявності, та вирішити питання щодо можливості залучення до справи правонаступників позивача в порядку, визначеному статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд вважає за необхідне цивільну справу зупинити на підставі пункту 1 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 55, 251, 258-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - відмовити у повному обсязі.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, визнання права на спадкування - зупинити до залучення до участі у справі правонаступниківОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини на адресу суду подати інформацію про коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також іншу інформацію, яка має значення для розгляду справи, а саме: факт посвідчення можливого заповіту, подання заяв про прийняття та відмови від спадщини після померлого ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею в порядку, передбаченому частиною другою статті 261 Цивільного процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 29 квітня 2022 року.
Суддя Мелещенко Л.В.