25 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 921/108/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Баранець О.М., Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області
на рішення Господарського суду Тернопільської області
(суддя - Шумський І.П.)
від 10.09.2021
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Марко Р.І., судді - Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
від 24.01.2022
у справі за позовом Фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю
до: 1. Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області;
2. Приватного підприємства «Телерадіоорганізація «Тернопіль-Медіа», м. Тернопіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Тернопільська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
про визнання інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати,
1. У лютому 2021 року Фірма «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області та Приватного підприємства «Телерадіоорганізація «Тернопіль-Медіа», про:
1) визнання недостовірною розповсюджену начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Хомінцем Василем Петровичем ІНФОРМАЦІЯ_2, під час публічного звіту про роботу управління у мережі Інтернет, через Приватне підприємство «Телерадіоорганізація «Тернопіль-Медіа» на уоu-tubе каналі ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка порушує ділову репутацію Фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю;
2) зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області та Приватне підприємство «Телерадіоорганізація «Тернопіль-Медіа» спростувати розповсюджену недостовірну інформацію у спосіб, яким вона була протиправно поширена.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 у мережі Інтернет, через відповідача-2 на you-tube каналі ІНФОРМАЦІЯ_1, надав недостовірну інформацію про те, що позивач являється виробником фальсифікованої сметани. Така інформація, яка в подальшому використовувалась і іншими Інтернет - виданнями, є недоведеною належним чином та порушує ділову репутацію позивача, а тому з урахуванням положень чинного законодавства вона має бути спростована у такий же спосіб, як її поширено.
3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.09.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, позов задоволено повністю.
4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- відповідач-1 оприлюднив результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування), а не основного лабораторного дослідження (випробування), проведеного третьою особою у справі, які були би остаточними відповідно до частини 16 статті 21 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин» від 18.05.2017 № 2042-VIII (далі - Закон № 2042-VIII) та пункт 19 Порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 648 від 22.08.2018;
- відповідач-1 порушив пункт 15 Порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 № 490;
- позивач проінформував відповідача-1 про протилежні результати альтернативних досліджень сметани «Селянська» 15% жиру (у тому числі із такою ж датою випуску, що і досліджувана третьою особою у справі);
- неоднозначне (множинне) трактування стандартів (методик) щодо визначення в молочних продуктах немолочних жирів, що презюмує правомірність діяльності оператора ринку начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Хомінцем В.П. ІНФОРМАЦІЯ_2, під час повідомлення про проведення управлінням позапланових заходів, який надав (розповсюдив) інформацію у мережі Інтернет на уоu-tubе каналі (ІНФОРМАЦІЯ_1) ПП «Телерадіоорганізація «Тернопіль-Медіа» про те, що серед відібраних зразків сметани фальсифіковану виявили у виробника Люстдорф Вінницька область;
- інформація про фальсифіковану молочну продукцію позивача з посиланням на вказане джерело поширилась і на інших Інтернет ресурсах, чим однозначно завдало шкоди діловій репутації позивача.
5. 18.03.2022 відповідач-1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
7. Перевіривши матеріали касаційної скарги та розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
8. Відповідно до частини 1 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. 24.01.2022 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, повний текст якої складено 01.02.2022. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги є 21.02.2022.
10. Заявник надіслав касаційну скаргу до Верховного Суду 18.03.2022, тобто, поза межами двадцятиденного строку, встановленого частиною 1 статті 288 ГПК України для подання касаційної скарги.
11. Згідно з частиною 2 статті 288 ГПК України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
12. Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
13. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
14. В касаційній скарзі скаржник в обґрунтування поновлення строку на касаційне оскарження зазначив, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції він отримав 14.02.2022 і як доказ на підтвердження додає копію постанови суду апеляційної інстанції з відтиском штампу реєстрації внутрішньої вхідної кореспонденції Головного управління Держпродспожив-служби в Тернопільській області.
15. Верховний Суд зауважує, що копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з вхідним № 595-22 від 14.02.2022 на першій сторінці не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме цією датою, оскільки реєстрація внутрішньої вхідної кореспонденції проводиться скаржником на власний розсуд.
16. Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові.
17. При цьому, оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до суду касаційної інстанції, тобто скарга надійшла до Верховного Суду без матеріалів справи, суд позбавлений можливості перевірити у матеріалах справи дату вручення заявникові постанови суду апеляційної інстанції.
18. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що навіть, якщо враховувати дату вручення постанови 14.02.2022, то перебіг двадцятиденного строку, визначеного частиною 2 статті 288 ГПК України, закінчився 07.03.2022, тоді як скаржник подав касаційну скаргу 18.03.2022.
19. Беручи до уваги те, що строк для поновлення касаційного оскарження обчислюється з моменту вручення оскаржуваного судового рішення, а також, зважаючи на те, що заявник не зазначив інших поважних причин пропуску, суд касаційної інстанції визнає причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в скарзі, неповажними.
20. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для наведення, за наявності, інших поважних причин пропуску встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
21. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
22. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
23. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
24. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
25. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
26. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
27. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
28. Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
29. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
30. У касаційній скарзі скаржник викладає обставини справи та зазначає, що судові рішення прийняті з недотриманням пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» та пунктів 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суперечать статтям 20, 21 Закону № 2042-VIII, однак, касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного обґрунтування.
31. Крім того, Суд звертає увагу скаржника, що постанова Пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом права у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України, за змістом якої при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.
32. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
33. Також відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
34. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
35. Позивач звернувся з позовом у 2021 році з двома вимогами немайнового характеру.
36. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
37. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.
38. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
39. Отже, скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9080,00 грн (200 % х 2 270,00 грн х 2).
40. До касаційної скарги додано платіжні доручення № 12 та № 34 від 10.02.2022, які підтверджують сплату судового збору в сумі 4540,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено законом.
41. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 4 540, 00 грн.
42. Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без руху також на підставі частини 2 статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору.
43. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктом 5 частини 2, пунктом 1, 2 частини 4 статті 290, частинами 2, 3 статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.09.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 921/108/21 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- надати належні докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності, та/або навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень;
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 30-31 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4540, 00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині надання належних доказів або наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко