28 квітня 2022року м. Київ
Справа № 760/21678/20
Провадження: № 22-ц/824/2246/2022
Київський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Вербової І.М., Нежури В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Омельченка Євгена Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2020 року АТ «Акцент-Банк» (далі - позивач, банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору №SAMABWFC00001093419 та отримання кредитної картки, у зв'язку з чим підписав заяву від 23.06.2017 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. На підставі вказаної заяви відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 15.09.2020 року виникла заборгованість у розмірі 30 899,14 грн., яка складається з 14 848, 43 грн - тіла кредиту, 16 050, 71 грн. - процентів.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року в задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Омельченко Є.В. в інтересах АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідач, власноручно підписавши анкету-заяву, взяв на себе зобов'язання по його виконанню. Відповідач отримав картку та користувався нею, що підтверджується випискою про рух коштів. Користування кредитними коштами свідчить про згоду відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України ОСОБА_1 не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи, 23.06.2017 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі.
Звертаючись до суду, банк зазначав, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження своїх вимог банк до матеріалівпозовної заяви наддав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, тарифи надання банківських послуг, копіюанкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів та копію паспорту відповідача.
Згідно наданого розрахунку відповідач має заборгованість за договором №SAMABWFC00001093419 від 23.06.2017 року, яка станом на 15.09.2020 року становить 30 899,14 грн. та складається з 14 848, 43 грн - тіла кредиту, 16 050, 71 грн. - процентів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме, видачі банком картки та коштів, зокрема, виписки з особового рахунку, копій квитанцій, меморіального ордеру тощо. Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, обумовлених у позові. Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та Правил користування платіжною карткою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, вказані Умови використання кредитних карт ПАТ «А-Банк», пам'ятка клієнта, тарифи на випуск і обслуговуваннякредитних карт (Тарифи), а також само заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Ці Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриттярахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно з п.2.1.1.2. вказаних Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнтукартку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умовикредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отриманнякартки, вказана у заяві.
Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідача та його контактнуінформацію.
Також, у вказаній анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, не зазначено розмір бажаного кредитного ліміту, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України, однієюіз засад цивільногозаконодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюютьправосуддя на основі Конституції і законівУкраїни, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючиправосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковістьяких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема,права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачаєздійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності(ст. 12 ЦПК України).
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливістьпредставляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставусвоїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялисясторони. Правочинвважається таким, щовчинений у письмовійформі, якщовінпідписаниййого стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, змінуабо припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актівцивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надатигрошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатитипроценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитнийдоговір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконанняробіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківськеобслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом наданівідповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України,договором приєднання є договір, умови якоговстановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язанняповинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежновід кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та іншихфакторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентіввстановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутностііншоїдомовленостісторінпроцентивиплачуютьсящомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самоїякості, щобулипереданійомупозикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначенихродовимиознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщопозичальниксвоєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разіукладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягненняякихвизначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від23.06.2017 року процентна ставка не зазначена (а.с. 5).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, з урахуваннямскладових його повної вартості, зокрема, заборгованість по тілу кредиту і процентів за користуваннякредитними коштами, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався також на Витяг з Тарифівкористувая кредитною карткою "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк»: розміщеного на сайті: http://a-bank.com.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк», з якими був ознайомлений позичальник.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», що розміщені на сайті: http://a-bank.com.ua/terms, і надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк» ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, та, що саме зазначені документи містили умови щодо процентів, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (2017рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (2021 рік), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, а тому дана роздруківка із сайту позивача не може вважатись належним доказом.
За таких обставин та за відсутності наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи банку, відсутність у заяві домовленості сторін про порядок сплати відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк'не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті ПАТ «Акцент-Банк», ним неодноразово змінювалися.
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи банку не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 23.06.2017 року шляхом підписання заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили можливість нарахування банком відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловлениму постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Так, у даній постанові Великої Палати Верховного Суду відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необгрунтованість вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам.
У даному спорі цивільні відносини виникли між ПАТ «Акцент-Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 як споживачем банківських послуг, який є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1?12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що при укладенні договору ПАТ «Акцент-Банк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживачаневиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача тіла кредиту з огляду на наступне.
На підтвердження вказаних позовних вимог позивачем було надано до суду розрахунок заборгованості, проте, розрахунок заборгованості, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про цеписьмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як убачається із матеріалівсправи, адвокат Омельченко Є.В. в інтересах АТ «Акцент-Банк» на обґрунтування своїх вимог долучив до апеляційної скарги банківську виписку про рух коштів по кредитній картці ОСОБА_1 (а.с. 42-43).
Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першоїінстанції. Будь-яких заяв про долучення доматеріалів справи вказаних доказів позивачем не подано, а також не обґрунтовано та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язкомпозивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
В матеріалах справи наявна заява представника банку, яка була подана до суду разом із позовом, від 15.09.2020 року, в якій останній висловив згоду на проведення заочного розгляду справи та просив слухати справу за його відсутності (т. 1 а.с. 3 зв.).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто, позивач, діючи на власний розсуд, відмовився реалізувати своє право заявити клопотання про забезпечення доказів, передбачене ст. 116 ЦПК України, а суд з власної ініціативи позбавлений можливості вчинити дану процесуальну дію.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для скасування рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року, а тому апеляційна скарга адвоката Омельченка Є.В. в інтересах АТ «Акцент-Банк» задоволенню не підлягає.
Керуючисьст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 України, суд
Апеляційну адвоката Омельченка Євгена Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді І.М. Вербова
В.А. Нежура