26 квітня2022 року
м. Київ
справа № 757/34149/18
провадження № 61-17507 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Дугінов Дмитро Андрійович,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Ільєвої Т. Г. від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О. від 11 листопада 2020 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке в подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк), про захист прав споживачів та стягнення пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06 травня 2011 року між
ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір
№ SAMDN26000716299767, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 5,5 % річних; початкова сума вкладу -
35 000,00 доларів США; для внесення вкладу відкрито рахунок
№ НОМЕР_1 й передано відповідачу 35 000,00 доларів США.
28 вересня 2011 року між ним та банком укладено договір
№ SAMDN26000720123577, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 5 % річних; початкова сума вкладу -
12 000,00 доларів США, для внесення вкладу відкрито рахунок
№ НОМЕР_2 й передано відповідачу 12 000,00 доларів США.
09 серпня 2013 року між ним та банком укладено договір
№ SAMDN800007370362426, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 6,5 % річних; початкова сума вкладу -
11 800,00 доларів США, для внесення вкладу відкрито рахунок
№ НОМЕР_3 й передано відповідачу 11 800,00 доларів США.
У 2014 році, у зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим, його рахунок було безпідставно заблоковано і нарахування відсотків було припинено.
01 серпня 2015 року він звернувся до головного офісу АТ КБ «ПриватБанк» із заявою-вимогою про повернення депозитного вкладу та виплату нарахованих відсотків, проте його заява була залишена без задоволення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року, що набрало законної сили 05 грудня 2017 року, у справі № 752/14518/15-ц, стягнуто з банку на його користь сума вкладів та відсотків за депозитними договорами в загальному розмірі 63 933,97 доларів США.
Вказане судове рішення відповідачем тривалий час безпідставно не виконувалось. Лише 07 лютого 2018 року присуджені кошти були йому виплачені, тому банк має нести відповідальність, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає стягнення пені.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 16 882 009,20 грн штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення за період з 12 квітня 2017 року по 12 квітня 2018 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за прострочення виконання зобов'язань за договорами банківський вкладів, а саме: за договором від 06 травня 2011 року № SAMDN26000716299767, сума вкладу
35 000,00 доларів США, за договором від 28 вересня 2011 року
№ SAMDN26000720123577, сума вкладу 12 000,00 доларів США, за договором від 09 серпня 2013 року№ SAMDN800007370362426, сума вкладу
11 800,00 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з положень
ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а саме сплату пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожний день прострочення від суми всіх утримуваних коштів.При цьому, суд зазначив, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір завданих йому збитків, тому є правові підстави для зменшення розміру пені до суми банківських вкладів в доларах США, застосувавши при цьому принцип розумності та справедливості (частина третя статті 551 ЦК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 1 500 000,00 грн, нарахованої за період з 12 квітня 2017 року по 06 лютого 2018 року включно. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Компенсовано АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 9 465,00 грн сплаченого судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені відповідно до вимог частини п'ятої
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо обчислення розміру пені, оскільки розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у межах позовних вимог мав обчислюватися починаючи з 12 квітня 2017 року по 06 лютого 2018 року включно (301 день). При цьому, зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що сума пені визначається у національній валюті України - гривні, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу основного зобов'язання, а її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції також послався на положення статті 625 ЦК України та
статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», однак у межах даної справи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних на підставі вказаних норм матеріального права не заявлялися і не були предметом судового розгляду, а тому застосування цих положень закону під час вирішення спору є безпідставним.
Щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи період прострочення виконання зобов'язання, у тому числі тривалість часу виконання судового рішення про стягнення банківського вкладу, факт укладення договору в
Автономній Республіці Крим та припинення там діяльності відповідача не з його вини, а також звертаючи увагу на ту обставину, що обрахований розмір пені -13 921 876,08 грн, що значно перевищує заподіяні позивачу збитки та розмір самого депозитного зобов'язання, визначеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та беручи до уваги, що пеня підлягає стягненню у гривнях, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до суми 1 500 000,00 грн.
Суд посилався на відповідну судову практику Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 11 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині стягнутої з АТ КБ «ПриватБанк» пені й зменшити її розмір, виключити з мотивувальної частини рішення Печерського районного суду
м. Києва від 21 січня 2020 року посилання на статтю 625 ЦК України і статтю 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», як на підставу задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
АТ КБ «ПриватБанк» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема:
- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України);
- суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 757/34149/18 із Печерського районного суду м. Києва, клопотання
АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень задоволено, зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження
№ 14-133 цс 20).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду:
від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17; від 05 червня 2019 року
у справі № 757/32522/17-ц; від 20 грудня 2019 року у справі
№ 757/18977/18-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18;
від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц, так як в зазначених судових рішеннях Верховного Суду сформовано правову позицію стосовно зменшення розміру пені розрахованої відповідно до частини п'ятої
статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.
Вказує, що стягнений розмір пені судом апеляційної інстанції є завищеним, не відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності. При цьому, зазначає, що стягнення пені у розмірі суми вкладу, тобто зменшення розміру пені до розміру суми вкладу, не відповідає засадам справедливості та розумності й суперечить частині третій статті 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки не може перевищувати розмір збитків,
а в даному випадку сума депозитного вкладу не є збитками для вкладника, лише несплачені Банком відсотки за такими депозитними вкладами можуть бути віднесені до збитків вкладника.
Крім того, посилається на аналогічну справу №320/5115/17, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі № 761/26293/16-ц, провадження 14-64 цс 19 щодо правильного застосування судами частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з наступного.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року справу
№ 199/3152/20 (провадження № 61-15179 св 21) за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Бардаченко В. В., до
АТ КБ «Приватбанк», про стягнення трьох відсотків річних та пені за касаційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 серпня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу
№ 199/3152/20, провадження № 14-224 цс 21прийнято та призначено до розгляду.
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, а саме щодо правильного визначення розміру пені згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за невиконання зобов'язання.
При цьому, апеляційний суд застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19), а у справі № 199/3152/20, провадження
№ 14-224 цс 21, перед Великою Палатою Верховного Суду поставлене питання про відступлення від правового висновку зазначеної постановиВеликої Палати Верховного Суду.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що
у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому
пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 199/3152/20 (провадження № 14-224 цс 21).
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У січні та лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, провадження
№ 14 - 133 цс 20, та від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14 - 184 цс 20, для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, охопити всі випадки в застосуванні частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на які не відповіла у зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду, відійти від неповних та суперечливих висновків.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшло заперечення від АТ КБ «ПриватБанк» на клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначаючи, що незгода позивача з постановою Великої Палати Верховного Суду не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Верховним Судом уже вирішено питання щодо стягнення пені за частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому просить у задоволенні клопотання відмовити.
Відповідно до частин четвертої-п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Вивчивши клопотання та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, так як на розгляді Великої Палати Верховного Суду вже перебуває справа № 199/3152/20, провадження № 14-224 цс 21 у подібних правовідносин, яка прийнята та призначена до розгляду, перед якою поставлене питання щодо правильного визначення розміру пені згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за невиконання зобов'язання.
Ураховуючи викладене, у задоволенні клопотання представника
ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д.А., про передачу справи на розгляд
Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Дмитра Андрійовича, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Зупинити касаційне провадження у справі № 757/34149/18 (провадження
№ 61-17507 св 20) за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 рокудо закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (провадження № 14-224 цс 21) за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
в інтересах яких діє адвокат Бардаченко Володимир Володимирович, до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», про стягнення трьох відсотків річних та пені за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 серпня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець