18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 465/6682/16-ц
провадження № 61-3474ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держаного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та індексації,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь ненараховану та невиплачену заробітну плату і ненараховану та невиплачену індексацію, що в сумі становить 24 474,72 грн; зобов'язати ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» заплатити прибутковий податок у Пенсійний фонд України з відповідною корекцією розміру його заробітної плати у червні, липні, вересні, жовтні і листопаді 2013 року.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Справа № 465/6682/16-ц є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 24 474,72 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» цього показника на рівні 2 481,00 грн складає 248 100,00 грн (100 х 2 481,00 грн).
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суди попередніх інстанцій не врахували висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 169/107/16-ц, № 2040/7558/18, № 493/2031/17, не дослідили зібрані у справі докази, позивач буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, зазначена справа має виняткове значення для заявника.
Наведене обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та зазначена справа має виняткове значення для позивача не можна визнати належним. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, порушення пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є виконанням вимог статей 389, 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги, і не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики зазначена справа має виняткове значення для заявника.
Посилаючись на те, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженими судовими рішеннями, ОСОБА_1 не вказує, які саме обставини встановлені оскарженими судовими рішення у цій справі він буде позбавлений можливості спростувати в іншій справі.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держаного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та індексації.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар