28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 260/1922/20
адміністративне провадження № К/9901/35680/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його адвокатом Ємчук Лідією Вікторівною
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді: Затолочний В.С., Кушнерик М.П.)
у справі №260/1922/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства енергетики України
треті особи: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області, ОСОБА_2
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123, а саме не укладенні з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно - заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на п'ять років та не видачі наказу про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника;
- зобов'язати Міністерство енергетики та захисту довкілля України виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123, укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п'ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у визначеному Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123 (далі - порядок № 123), був визнаний переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника (далі - КБЗ). Проте трудовий договір (контракт) з ним укладено не було, як і не видано наказ про призначення на посаду, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів.
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі. Роз'яснено позивачеві, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20-22 серпня 2019 року відповідно до протоколу № 11 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерство екології та природних ресурсів України вирішили визначити переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 .
8. 28 серпня 2019 року Міністерство екології та природних ресурсів України листом № 349/18 «Про результати конкурсу» повідомило позивача про те, що відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку № 123 його визначено переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника та зазначило, що йому необхідно подати до Управління роботи з персоналом документи, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядком проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171.
9. 16 вересня 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило до Міністерства екології та природних ресурсів України інформацію про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 .
10. Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 27 грудня 2019 року № 564 затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля станом на 15 листопада 2019 року. У пункті 15 наказу зазначено що КБЗ належить до Міністерства енергетики та захисту довкілля.
11. 23 січня 2020 року Загальні Збори трудового колективу КБЗ відповідно до витягу з протоколу № 1-20 вирішили ухвалити клопотання трудового колективу до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора КБЗ, як переможця відповідного конкурсу.
12. 24 січня 2020 року Рахівська РДА звернулася до Міністерства енергетики та захисту довкілля України з листом № 01.3-10/59 про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора КБЗ та з листом № 138/01.3-10, у якому висловила прохання призначити на посаду директора КБЗ ОСОБА_1 .
13. 24 січня 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля України листом «Про розгляд клопотання трудового колективу КБЗ» № 3п/20 повідомило голову Профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників КБЗ, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Мінекоенерго. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який набрав чинності 25 вересня 2019 року, внесено, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства. Так, з 25 вересня 2019 року суб'єктом призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства є Міністр. У зв'язку із цим нормативно-правові акти Мінекоенерго, зокрема і Порядок № 123, мають бути приведені у відповідність до законодавства. Наразі розробляються зміни до Порядку та інших нормативно-правових документів міністерства з метою їх актуалізації. Враховуючи зазначене та у зв'язку із суттєвими змінами в законодавстві, Мінекоенерго вживаються всі необхідні заходи задля призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, згідно чинного законодавства.
14. 27 травня 2020 року відповідно до пункту 1 Постанови КМ України № 425 перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля на Міністерство енергетики України. Пунктом 2 та підпунктом 3 пункту 3 постанови КМУ № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов'язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах.
15. 19 серпня 2020 року відповідно до пункту 1 розпорядження КМУ № 1031-р передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.
16. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань органом управління КБЗ є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
17. 27 січня 2021 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України оголосило конкурсний відбір керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в тому числі КБЗ.
18. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, що виразилася у неукладенні з позивачем, як переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників, трудового договору (контракту) та видачі наказу про призначення на посаду, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. Порушення прав позивача відбулося внаслідок бездіяльності відповідача, по причині якої він позбавлений права бути призначеним на посаду директора КБЗ, як переможець конкурсу, та відповідно суд констатував наявність правових наслідків бездіяльності відповідача для позивача.
21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вважав, що у розглядуваному спорі наявний приватний інтерес ОСОБА_1 , який через судовий спосіб захисту шляхом зобов'язання уповноважених на призначення на посаду керівників установи природно-заповідного фонду органів, має на меті вступити на відповідну посаду.
22. У межах даних правовідносин відсутній публічний інтерес, оскільки первинно позивач намагається вирішити питання щодо подальших трудових відносин з відповідачем.
23. Також апеляційний суд виходив з того, що у відносинах з позивачем Міндовкілля не виступає як суб'єкт владних повноважень та не здійснює жодні публічно-владні управлінські функції, так як в розглядуваному випадку функція відповідача полягає/чи має полягати лише у забезпеченні укладення з керівником установи природно-заповідного фонду трудового контракту на відповідний термін.
24. Вирішуючи вказаний спір апеляційний суд керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 824/443/20-а.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Позивач у своїй касаційній скарзі звертає увагу на помилковість посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду у справі № 824/443/20-а оскільки у цій справі предметом спору є рішення конкурсної комісії, на відміну від розглядуваних правовідносин, тобто правовідносини у розглядуваних справах не є подібними.
26. Питання призначення на посаду керівника установи природно-заповідного фонду загальнодержавного значення є виключною компетенцією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а рішення комісії про призначення на посаду керівника установи природно-заповідного фонду є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 19 КАС України.
27. Укладення трудового договору з переможцем конкурсного відбору на посаду директора установи природно-заповідного фонду та видання наказу про його призначення на цю посаду передбачає необхідність реалізації Міндовкілля на основі законодавства публічно-владні функції з управління цією установою природно-заповідного фонду (пункт 4 розділу VІ Порядку № 123).
28. Позивач у касаційній скарзі звертає увагу на те, що апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17, постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 640/9293/19, відповідно до якого процедура зайняття посади керівника державного підприємства не відбувається у порядку звичайних трудових (контрактних) правовідносин, а у рамках реалізації міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, який здійснює управління об'єктами державної власності, на основі спеціального законодавства, владних функцій щодо організаційно-кадрового забезпечення ефективного функціонування державного сектору економіки. Тобто спори з приводу зайняття посади керівника державного підприємства, до видання адміністративно-правового акту щодо призначення на посаду, у разі, якщо призначення на таку посаду за законодавством здійснюється міністерством, іншим органом виконавчої влади, не є такими, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
29. Також позивач вважає що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як у даному випадку існує спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади директора КБЗ як переможець конкурсу, та органом державної влади - Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення. Процедура зайняття посади директора установи природно-заповідного фонду не відбувається у порядку звичайних трудових (контрактних) правовідносин, а у рамках реалізації міністерством, до сфери управління якого належить установа природно-заповідного фонду, владних функцій щодо організаційно-кадрового забезпечення ефективного функціонування установи природно-заповідного фонду.
30. Міндовкілля у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, обґрунтовуючи це наявністю приватного інтересу ОСОБА_1 через судовий спосіб захисту вступити на відповідну посаду, тобто вирішити питання подальших трудових відносин.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
32. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
33. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу бездіяльності відповідача щодо укладення з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду трудового договору (контракту) та видачі наказу про його призначення на посаду директора КБЗ.
34. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновком апеляційного суду що заявлені позовні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, з таких підстав.
35. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
36. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
37. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
38. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
39. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
40. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
41. За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
42. Разом із цим, у статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
43. Пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
44. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
45. У статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
46. Зокрема, у справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач звернувся до суду з позовними вимогами до суб'єкта владних повноважень (Міндовкілля) про визнання протиправною бездіяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України (правонаступником якого є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України) щодо укладення з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Мінекології, трудового договору (контракту) та видачі наказу про його призначення на посаду директора КБЗ; зобов'язання укласти трудовий договір (контракт) та видати відповідний наказ про призначення на посаду директора КБЗ.
47. Тобто предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності Міндовкілля щодо призначення на посаду керівника установи природно-заповідного фонду (державного підприємства).
48. Міндовкілля, бездіяльність якого оскаржується у справі, є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України. До того ж, зобов'язання вчинити дії - укласти трудовий договір (контракт) та видати наказ про призначення на посаду директора КБЗ, передбачає необхідність реалізації цим міністерством на основі законодавства публічно-владної функції з управління цим державним підприємством (установою природно-заповідного фонду).
49. Верховний Суд зазначає, що у вказаному спорі не можна вважати, що між сторонами виникли трудові правовідносини, оскільки відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
50. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
51. Важливими ознаками трудових правовідносин є підстави їх виникнення, змінення чи припинення. Цьому сприяють певні юридичні факти. До основних підстав виникнення трудових правовідносин належать: укладення трудового договору, адміністративно-правовий акт, факт обрання на відповідну посаду, факт погодження з відповідними особами, допуск працівника до роботи.
52. Тобто, можна зробити висновок, що трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), і зміст якого полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем, а також відносини з приводу навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.
53. З обставин вказаної справи вбачається, що трудовий договір (контракт) між сторонами укладено не було, адміністративно-правового акту щодо призначення позивача на посаду директора КБЗ, як переможця конкурсу, як підстави виникнення трудових правовідносин, Мінекології (Міндовкілля) не виносилося.
54. Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як у цьому випадку існує спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади керівника установи природно-заповідного фонду, та органом державної влади - Мінекології, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення (на час виникнення спірних відносин).
55. Предметом адміністративного судочинства, виходячи з його завдань, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення адміністративним судами спорів саме у сфері публічно-правових відносин (частина перша статті 2 КАС України).
56. Можна зробити висновок, що процедура зайняття посади керівника державного підприємства не відбувається у порядку звичайних трудових (контрактних) правовідносин, а у рамках реалізації міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, який здійснює управління об'єктами державної власності, на основі спеціального законодавства, у цьому випадку відповідно до Порядку № 123, владних функцій щодо організаційно-кадрового забезпечення ефективного функціонування установ природно-заповідного фонду.
57. Тобто спори з приводу зайняття посади керівника державного підприємства, до видання адміністративно-правового акту щодо призначення на посаду, у разі, якщо призначення на таку посаду за законодавством здійснюється міністерством, іншим органом виконавчої влади, не є такими, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
58. Із урахуванням наведених норм процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
59. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 та у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 640/9293/19.
60. Таким чином, з урахуванням викладеної правової позиції, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду заявленого спору у порядку цивільного судочинства, є помилковим та підлягає скасуванню.
61. Також апеляційний суд вказував, що вирішуючи вказаний спір керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 824/443/20-а. У той же час посилання на вказану постанову та висловлену у ній правову позицію є помилковим, оскільки предметом спору у справі № 824/443/20-а було рішення конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади керівника (генерального директора) обласного комунального некомерційного підприємства, в частині, а у розглядуваній справі спір стосувався визнання неправомірною бездіяльності щодо укладення трудового договору (контракту) з переможцем конкурсу. Тобто правовідносини не є подібними.
62. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
63. У зв'язку з цим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до апеляційного суду.
64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Ємчук Лідією Вікторівною задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року у справі № 260/1922/20 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова