28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 340/5897/20
адміністративне провадження № К/990/8647/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №340/5897/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 24 листопада 2020 року №23/к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивача на рівнозначній посаді категорії "Б" начальника відділу у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), або на аналогічній посаді, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи;
- стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на його користь середній з заробіток за час вимушеного прогулу по день набрання законної сили рішенням у справі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 24 листопада 2020 року №23/к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у; Кіровоградській області з 25 листопада 2020 року.
Зобов'язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби.
Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток; за час вимушеного прогулу за період з 25 листопада 2020 року по 29 квітня 2021 року у сумі 50982, 48 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року скасовано в частині зобов'язання Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Південно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулось до суду із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 10 січня 2022 року та від 14 лютого 2022 року касаційні скарги Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернуто скаржнику.
12 квітня 2022 року від скаржника повторно надійшла касаційна скарга до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, скаржник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у справах №520/11687/2020, №640/11024/20, №640/19610/20.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах. Цитування певних абзаців з вищенаведених постанов не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Також скаржник вказує, що підставою для касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1-1, 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".
Водночас у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, від 16 червня 2021 року у справі № 440/1964/20 та від 09 червня 2021 року у справі № 240/4598/20 викладено правові висновки у подібних правовідносинах, про що скаржнику наголошувалось в ухвалах Верховного Суду від 10 січня 2022 року та від 14 лютого 2022 року. Однак, скаржником не було взято до уваги зауваження Верховного Суду та подано аналогічну попереднім касаційну скаргу.
Крім того, зазначена обставина наведена без взаємозв'язку з оскаржуваними судовими рішеннями, оскільки судді дійшли висновку щодо реорганізації ГТУЮ у Кіровоградській області, а не ліквідації.
А тому, суд вважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, зазначених у касаційній скарзі.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №340/5897/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська