справа № 380/2063/22
провадження № П/380/2072/22
14 квітня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Брильовського Р.М.,
при секретарі судових засідань - Ізьо М.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Охота С.О.
представника відповідачів 1 та 2 Невелич Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 на час звільнення 01.09.2021 грошової компенсації за невикористані 221 день щорічної чергової та додаткової відпустки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ40108833, юридична адреса: 79005 м. Львів, пл. Григоренка,3) виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової відпусток у розмірі 108 798,3 грн. за 221 день чергової та додаткової відпустки станом на час звільнення 01.09.2021.
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЕДРПОУ40108833, юридична адреса: 79005 м. Львів, пл. Григоренка,3) грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової відпусток на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 108 798,3 грн. за 221 день чергової та додаткової відпустки станом на час звільнення 01.09.2021
В ході судового розгляду даної справи представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 на час звільнення 01.09.2021 грошової компенсації за невикористані 141 день щорічної чергової та додаткової відпустки.
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 на час звільнення 01.09.2021 грошової компенсації за невикористані 80 днів щорічної відпустки.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ40108833, юридична адреса: 79005 м. Львів, пл. Григоренка,3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 221 дні чергової та додаткової оплачуваної відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивач у період з 1998 року по 06.11.2015 року проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ МВС України у Львівській області, а з 07.11.2015 по 01.09.2021 року у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області. 01 вересня 2021 року наказом начальника ГУНП у Львівській області № 340о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Остання посада, яку позивач займав в органах Національної поліції - начальник чергової частини відділу моніторингу Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області. Спеціальне звання «майор поліції». На час звільнення 01.09.2021 року із служби сумарний стаж роботи (вислуга років) в органах міліції та поліції становив 25 років 04 місяці 19 днів. Позивач звернувся до суду, оскільки при звільнені йому не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні чергової та додаткової відпустки. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 28.02.2022 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні 14.04.2022 суд протокольною ухвалою закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Р.Брильовського з 18.04.22 по 22.04.2022 на лікарняному та з 25.04.2022 по 27.04.2022 у відпустці повний текст рішення суду виготовлено 28.04.2022.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області проти позову заперечив, при цьому додатково пояснивши, що в довідці УКЗ ГУНП у Львівській області від 14.09.2021 №244, ОСОБА_1 проходив службу в ОВС з 22.04.1998 до 06.11.2015. Тобто, проходження служби позивача в органах МВС України завершилось 06.11.2015, що підтверджується наказом ГУМВС України у Львівській області від 07.11.2015 №44 о/с. І лише 07.11.2015 позивач розпочав службу в органах Національної поліції, адже лише з цього моменту почала своє існування новостворена юридична особа публічного права - Головне управління Національної поліції у Львівській області, шо підтверджується відомостями з ЄДРПОУ. Згідно з ч.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Частиною 1 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Відповідно до ч.2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Виплата грошового забезпечення поліцейським регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988). Пунктом 2 Постанови № 988 встановлено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). пунктом 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Тому, просив у задоволенні позову відмовити повністю за його безпідставністю.
Представник відповідача Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву при цьому додатково пояснивши, що відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260), які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішення спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Щодо цього відповідач зазначає, що: протягом періоду проходження служби в поліції позивач з рапортом про надання йому будь-якої відпустки не звертався; будь-яких перешкод для використання відпусток у позивача не було; відсутні відомості про відмову у наданні позивачу будь-яких відпусток (основних, додаткових, соціальних, тощо). Наказу щодо звільнення зі служби позивач не оскаржував.
Суд заслухав пояснення сторін, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , у період з 1998 року по 06.11.2015 року проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ МВС України у Львівській області, а з 07.11.2015 по 01.09.2021 року у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.
01 вересня 2021 року наказом начальника ГУНП у Львівській області № 340о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Остання посада, яку займав ОСОБА_1 в органах Національної поліції - начальник чергової частини відділу моніторингу Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області. Спеціальне звання «майор поліції».
На час звільнення 01.09.2021 року із служби його сумарний стаж роботи (вислуга років) в органах міліції та поліції становив 25 років 04 місяці 19 днів.
У період проходження ОСОБА_1 служби на посадах в органах міліції та поліції йому державою було передбачено щорічну основну та додаткові відпустки, які він повністю за час служби не використав та належну йому компенсацію за невикористані дні відпусток яку на день звільнення та по теперішній час не отримав.
На час звільнення ОСОБА_1 з поліції роботодавець відповідно до наданої ним інформації від 08.11.2021 № М-683/13-2021 та № M-185/От/13/01-2021 заборгував йому грошову компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток в загальній кількості 221 день та добровільно не бажав здійснити її виплату, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Частиною першою статті 19 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
За змістом частини першої статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).
Пунктом 49 Розділу VІ Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.
Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.
При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.
При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.
Згідно з пунктом 51 Розділу VІ Положення тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.
За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби.
Відповідно до абзацу першого пункту 52 Розділу VІ Положення чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.
За змістом пункту 56 Розділу VІ Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Суд відзначає, що Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 року на підставі Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Закон України № 580-VIIІ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу III Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Ураховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів; відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції; за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
У рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19 та від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20, які суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Згідно довідки загальна кількість днів невиплаченої компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки становить 221 день, а саме: 1999 рік за 30 календарних днів щорічної відпустки; 2000 рік за 30 календарних днів щорічної відпустки; 2013 рік за 10 календарних днів щорічної відпустки ; 2014 рік за 10 календарних днів щорічної відпустки; 2017 рік за 10 календарних днів щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки; 2018 рік за 30 календарних днів щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки; 2019 рік за 30 календарних днів щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки; 2020 рік за 11 календарних днів щорічної відпустки 15 діб додаткової відпустки.
Згідно із пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається така пільга як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статі 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Суд відзначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону N 504/96-ВР та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.
З огляду на вказане суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Водночас щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині стягнення самостійно обрахованих сум компенсації за невикористані дні відпусток, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд критично ставиться до самостійно обчислених позивачем сум грошового забезпечення, які, на думку позивача, мають бути виплачені йому, та наголошує, що обчислення, встановлення розміру, нарахування певних видів грошового забезпечення у цьому випадку належать до дискреційних повноважень відповідача.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частини 2 статті 245 КАС України суд уважає за необхідне з метою ефективного захисту порушених прав позивача зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ40108833, юридична адреса: 79005 м. Львів, пл. Григоренка,3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 221 дні чергової та додаткової оплачуваної відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, а відтак його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90,139, 241-248, 256, 294, 295, 371 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, З код ЄДРПОУ 40108833), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, З код ЄДРПОУ 08592247) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, З код ЄДРПОУ 40108833) щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на час звільнення 01.09.2021 грошової компенсації за невикористані 141 день щорічної чергової та додаткової відпустки.
Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, З код ЄДРПОУ 08592247) щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на час звільнення 01.09.2021 грошової компенсації за невикористані 80 днів щорічної відпустки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м.Львів, пл. Генерала Григоренка, З код ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані 221 дні чергової та додаткової оплачуваної відпусток виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2022.
Суддя Брильовський Р.М.