справа№380/15558/21
27 квітня 2022 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області у якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій № 0199070709 від 30.08.2021 р., у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області № 0199020709 від 30.08.2021 р. про накладення штрафних санкцій у розмірі 888, 00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області № 0199040709 від 30.08.2021 р. про накладення штрафних санкцій у розмірі 1 020, 00 грн;
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7 137, 00 (сім тисяч сто тридцять сім) грн.; витрати на правову допомогу в сумі 3 500, 00 (три тисячі п'ятсот) грн.
Підставою позову зазначено протиправність рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень відповідача у зв'язку із тим, що згідно рішення № 0199070709 від 30.08.2021 р. до Позивачки була застосована санкція, яка передбачена абзацом 16 ч. 2 ст. 17 Закону № 481. При цьому, у Акті перевірки та в тексті рішення № 0199070709 вказано, що ФОП ОСОБА_1 зберігала алкогольні напої у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, а вказане порушення та санкція за його вчинення міститься у абзаці 12 ч. 2 ст. 17 Закону № 481. Також, зазначила, що відповідно до Закону № 481 роздрібна торгівля столовими винами не підпадає під дію вказаного Закону, здійснюється суб'єктами господарювання без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та місця зберігання алкогольних напоїв в місцях роздрібної торгівлі не вносяться до Єдиного реєстру. Окрім того, вказала, що є платником єдиного податку 2-ї групи, та не зареєстрована платником податку на додану вартість. При цьому, ч. 1 цього ж п. 12 вказано, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Однак, у ч. 3 цього ж п. 12 вказано, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Отже, у діях позивачки не було складу правопорушення, передбаченого п. 12 ст. З Закону № 265, відтак, жодних правових підстав для складення податкового повідомлення-рішення та накладення на неї штрафу у податкового органу не було. Також вказує на відсутність підстав для надання податковому органу прихідних накладних щодо руху товару. Відтак вважає висновки податкового органу, викладені в акті від 09.08.2021, які стали підставою для винесення оскаржуваних рішення про застосування фінансових санкцій та податкових повідомлень-рішень, протиправними, внаслідок чого звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.
Ухвалою від 28.09.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 09.08.2021 року №16132/13/07/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог п.12 ст. З Закону України від 06.07.1995р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: зберігання алкогольних напоїв (вина «Cantharus») в кількості 3-х пляшок 0,75 л, 11,5 об. за ціною 148,0 грн. (до перевірки не додано довідки про внесення місця зберігання до ЄДР). На підставі вищевказаного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0199070709, №0199020709, №0199040709 від 30.08.2021 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, дата державної реєстрації: 14.10.2011, номер запису: 2 415 000 0000 050635. З 01.01.2012 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група).
ГУ ДПС у Львівській області на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 03.08.2021 року № 2626-ПП та направлень на проведення фактичної перевірки від 03.08.2021 року № 8299, № 8300 проведена фактична перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Закону України від 19.12.1995р. N481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Закону України від 06.07.1995р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального за адресою: АДРЕСА_1 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 09.08.2021 року №16132/13/07/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог п.12 ст. З Закону України від 06.07.1995р. 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: зберігання алкогольних напоїв (вина «Cantharus») в кількості 3-х пляшок 0,75 л, 11,5 об. за ціною 148,0 грн. (до перевірки не додано довідки про внесення місця зберігання до ЄДР).
На підставі висновків акта перевірки Головним управління ДПС у Львівській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій та податкові повідомлення-рішення:
- рішення про застосування штрафних санкцій № 0199070709 від 30.08.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 56 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спитру етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (із змінами і доповн) згідно з абзацом 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17000,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0199020709 від 30.08.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР від 06.07.1995 на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ст. 20 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 888,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0199040709 від 30.08.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 85,2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020,00 грн.
Позивач не погодився із такими висновками контролюючого органу, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо рішення про застосування штрафних санкцій № 0199070709 від 30.08.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення ч. 56 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спитру етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (із змінами і доповн) згідно з абзацом 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17000,00 грн, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995.
Згідно з рішенням № 0199070709 від 30.08.2021 р. до позивачки була застосована санкція, яка передбачена абзацом 16 ч. 2 ст. 17 Закону № 481. Якщо звернутися до тексту Закону №481, то у цьому абзаці вказано, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень;
При цьому, у Акті перевірки та в тексті рішення № 0199070709 вказано, що ФОП ОСОБА_1 зберігала алкогольні напої у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, а вказане порушення та санкція за його вчинення міститься у абзаці 12 ч. 2 ст. 17 Закону № 481:зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Разом з тим, маркування виноробної продукції, обов'язково має містити інформацію, передбачену ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», зокрема, має бути наявна назва виноробної продукції. Тобто визначити приналежність виноробної продукції до столових вин можна за інформацією на етикетці.
Відповідно до п. 28 ст. 1 Закону України «Про виноград та виноградне вино», вино столове - вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.
Згідно долученого до матеріалів справи перекладу інформації на етикетці пляшки вина «Cantharus» 0,75 л, 11,5 об., факт зберігання якого у кількості 3-х пляшок було встановлено в Акті перевірки, дане вино є напівсолодким вином, отже це вино відноситься до столових.
У преамбулі вище згадуваного Закону № 481 вказано, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Також у ч. 2 преамбули вказано, що дія цього Закону не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.
Також, згідно з ст. 15 цього ж Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. З наведеного вбачається, що для здійснення торгівлі столовими винами, ліцензія не вимагається.
Стаття 1 Закону № 481 містить основні визначення, що вживаються у ньому, а саме:
- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 ЗО 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі - Єдиний реєстр);
- Єдиний реєстр - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені Законом № 481 відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Статтею 15 Закону № 481 передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю, зокрема алкогольними напоями, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Разом із цим, зберігання столових вин відповідно до ч. 55 ст. 15 Закону № 481 здійснюється в місцях зберігання, внесених до Єдиного реєстру, (крім місць зберігання за місцем роздрібної торгівлі). Тобто Законом дозволено зберігати столове вино у місці роздрібної торгівлі без внесення даних щодо цього місця до Єдиного реєстру.
Отже, відповідно до Закону № 481 роздрібна торгівля столовими винами не підпадає під дію вказаного Закону, здійснюється суб'єктами господарювання без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та місця зберігання алкогольних напоїв в місцях роздрібної торгівлі не вносяться до Єдиного реєстру.
Відтак, у діях позивачки не було складу правопорушення, передбаченого ні абзацом 12, ні абзацом 16 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, а отже рішення про застосування до Позивачки фінансової санкції у розмірі 17 000, 00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0199020709 від 30.08.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 265/95-ВР від 06.07.1995 на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та ст. 20 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 888,00 грн
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Як передбачено пунктом 12 статті 3 Закону № 265, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції.в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому в ч. 1 цього ж п. 12 вказано, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Однак, у ч. З цього ж п. 12 вказано, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Аналогічні положення містяться у ст. 20 цього ж Закону № 265, а саме:
до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Також, відповідно до норм ПК України, зокрема ч. 2. п. 61 Перехідних положень, зазначено, що з 1 січня 2021 року до 1 січня 2022 року реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує обсягу доходу, що не перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють: 1) реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту; 2)реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров'я; 3)реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Таким чином, обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові 11 лютого 2021 року у справі № 815/6191/15.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2-ї групи, та не зареєстрована платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку та Звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не допустила порушення п. 12 ст. З Закону № 265, відтак, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 888,00 грн підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0199040709 від 30.08.2021, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 85,2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020,00 грн, суд зазначає таке.
Пунктом 85,2 ст. 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав надання податковому органу як довідки про внесення місця зберігання столового вина до Єдиного реєстру, так і прихідних накладних щодо руху товару, тому порушень п. 85,2 ст. 85 Податкового кодексу України позивачка не допустила, а отже, правових підстав для складення даного податкового повідомлення-рішення та накладення штрафу у розмірі 1020 грн. у податкового органу не було, тому таке підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не дотримано.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.09.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1096896 від 13.09.2021.
Відповідно до п. 4.2 договору клієнт сплачує адвокату гонорар розмір, та порядок сплати якого визначається в додатку №1 до цього Договору.
Згідно з Додатком №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.09.2021 вартість наданих послуг позивачу становить 3500,00 грн (вивчення та аналіз наданих клієнтом документів як письмових доказів для заявлення позову про визнання рішень податкового органу протиправними та їх скасування, вивчення судової практики та практики ЄСПЛ - 1000,00 грн; складення позовної заяви про визнання рішень податкового органу протиправними та їх скасування, подання позову до адміністративного суду - 2500,00 грн).
Позивачем сплачено 3500,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» із призначенням платежу: «передоплата послуг за надання правової допомоги згідно з Договором від 07.09.2021» на суму 3500,00 грн.
З приводу наведених Додатку №1 до Договору таких їх видів, як вивчення судової практики та практики ЄСПЛ; суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов'язаних із підготовкою та складанням позовної заяви, та охоплюються останніми.
З урахуванням того, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає можливим стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 7137,00 грн також підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій № 0199070709 від 30.08.2021 р., у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0199020709 від 30.08.2021 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 888, 00 грн;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 0199040709 від 30.08.2021 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020, 00 грн;
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7 137, 00 (сім тисяч сто тридцять сім) грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000, 00 (дві тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Грень Н.М.