Справа № 2-408/2010 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.
Провадження № 22-ц/811/3016/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:76
28 квітня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Ніткевича А.В., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області в складі судді Журибіди Б.М. від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
рішенням Буського районного суду Львівської області від 21 липня 2021 року позов задоволено повністю та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 , жителя с. Коцюбинське Ірпінського району Київської області в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.05.2010 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 , жителя с. Коцюбинське Ірпінського району Київської області в користь держави судовий збір в розмірі 908,00 гривень.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Вважає, оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на час звернення з позовом до суду та прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_2 не працював, мав нерегулярний, мінливий дохід, а отже аліменти підлягали стягненню у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку. Також, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не перевірив та не врахував наявність у ОСОБА_2 на утриманні осіб, яких він зобов'язаний утримувати згідно закону, зокрема не враховано те, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває його мати ОСОБА_5 , яка є пенсіонером та інвалідом III групи. Крім цього, при постановленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що позивачем не надано жодних доказів понесення нею витрат на утримання дитини.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заяви про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, апеляційної скарги, відзиву на неї, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст.51 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 81, 83,141,206, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 184,191 СК України, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989p., п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та задовольняючи позов, виходив з того, що заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 03 червня 2010 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, позовні вимоги задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 травня 2010 року. Ухвалою Буського районного суду від 18 березня 2021 року, за заявою адвоката Качмар І.О. в інтересах відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, таке рішення Буського районного суду від 03 червня 2010 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - скасоване, справа призначена до загального розгляду в цивільному порядку. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Згідно свідоцтва Серія НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Буського районного управління юстиції Львівської області 06.03.2009 року, шлюб між ними розірвано, про що зроблено актовий запис № 26. У них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_3 , виданим Відділом РАЦС Буського РУЮ Львівської області 26.06.2008 року, актовий запис № 43, де батьками записані сторони. Судом встановлено, що неповнолітній син сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Окрім цього, суд враховує, що відповідач станом на 25.03.2021 року має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 163460,16 гривень, що підтверджується розрахунком головного державного виконавця Червоноградського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів). Також постановою ДІМ Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області 07.07.2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно відповідача за несплату аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , що свідчить про те, що відповідач знав про наявність заборгованості по аліментах, наявність виконавчого провадження та свій обов'язок щодо сплати таких аліментів. Зокрема з тексту такої вбачається, що ОСОБА_2 був опитаний дільничним інспектором та повідомив, що про здійснення ним обов'язкових виплат, аліментів на утримання сина в користь ОСОБА_8 від повідомлений, однак офіційно не працює, немає матеріальних коштів. Врахувавши всі обставин, матеріальне становище сторін, того, що позивачці важко самій утримувати дитину, законодавчо закріпленим обов'язком відповідача щодо утримання дитини, суд дійшов висновку, що відповідачу слід визначити аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
05.05.2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 у якій просила стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх його доходів. В подальшому змінила позовні вимоги, подавши заяву про збільшення розміру аліментів 05.05.2021, просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 з усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не бере. Між ними не досягнуто домовленості про добровільну сплату аліментів.
За ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 - 7 ст. 181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК.
Як вбачається з матеріалів справи - заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 03 червня 2010 року, ухваленому у даній справі, позовні вимоги задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 травня 2010 року.
Ухвалою Буського районного суду від 18 березня 2021 року, за заявою адвоката Качмар І.О. в інтересах відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, таке рішення Буського районного суду від 03 червня 2010 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - скасоване, справа призначена до загального розгляду в цивільному порядку.
Як вбачається із матеріалів даної справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно свідоцтва Серія НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Буського районного управління юстиції Львівської області 06.03.2009 року, шлюб між ними розірвано, про що зроблено актовий запис № 26 (а.с.4).
Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , виданим Відділом РАЦС Буського РУЮ Львівської області від 26.06.2008 року, актовий запис № 43, де батьками записані сторони (а.с. 3).
Згідно довідки №846 від 22.04.2010 року, виданої Виконкомом Буської міської ради Буського району Львівської області, ОСОБА_6 проживає в АДРЕСА_2 і має на утриманні сина ОСОБА_4 , 2008 р.н., який проживає разом з нею (а.с. 5).
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 18.11.2011 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_9 , що стверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 67).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 був фізичною особою-підприємцем з 15.05.2007 року по 06.08.2014 року (а.с. 89).
З розрахунку заборгованості по аліментах головного державного виконавця Червоноградського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) від 25.03.21 року вбачається, що відповідач станом на 25.03.2021 року має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 163460,16 гривень, що підтверджується розрахунком (а.с. 114-115).
Також, судом першої інстанції встановлено, що постановою ДІМ Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області 07.07.2011 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно відповідача за несплату аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , що свідчить про те, що відповідач знав про наявність заборгованості по аліментах, наявності виконавчого провадження, та свій обов'язок щодо сплати таких аліментів. Зокрема з тексту такої вбачається, що ОСОБА_2 був опитаний дільничним інспектором та повідомив, що про здійснення ним обов'язкових виплат, аліментів на утримання сина в користь ОСОБА_8 від повідомлений, однак офіційно не працює, немає матеріальних коштів (а.с. 87).
Окрім цього, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано те, що на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_5 , яка є пенсіонером та інвалідом III групи.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 22.05.2014 року вбачається, що ОСОБА_10 є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_5 , чи ОСОБА_10 є його матір'ю.
Навіть, якщо припустити, що на утриманні відповідача перебуває його матір, то слід вважати недоведеним необхідність її утримання саме відповідачем, а також кошти необхідні на її утримання, що могло б впливати на висновки суду у даній справі.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що на час звернення з позовом до суду та прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_2 не працював, мав нерегулярний, мінливий дохід, а отже аліменти підлягали стягненню у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку то такі колегія суддів вважає не обґрунтованими та не бере до уваги, зважаючи на те, що відповідно до змісту ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Зважаючи на вказане, а саме те, що обов'язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що сторони проживають окремо та дитина сторін проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні; те, що у матеріалах справи відсутні дані про належну участь відповідача в утриманні дитини сторін; те, що встановлений Законом України „Про державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 грн., те, що встановлений Законом України „Про державний бюджет України на 2022 рік прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2022 року - 2618 гривень та в силу ст. 182 СК України є рекомендованим розміром аліментів на одну дитину і який батьки повинні забезпечити дитині; те, що відповідач є працездатним; відсутність даних про доходи позивачки та відповідача; відсутність даних про наявність у відповідача інших утриманців, - колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає та вважає, що стягнення з відповідача в користь позивачки на утримання дитини аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача жодним чином не порушує будь-яких його права та інтересів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а доводи апеляційної скарги слід вважати безпідставними та такими, що на правильність та законність рішення суду не вплинули, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 21 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: А.В. Ніткевич
М.М. Шандра