Справа № 309/2515/21
Іменем України
26 квітня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Куштана Б.П., Фазикош Г.В.
за участі секретаря - Кекерчень М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» на рішення Хустського районного суду від 11 жовтня 2021 року (головуючий суддя Піцур Я.Я.) у справі № 309/2515/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.10.2013 між сторонами укладеного договір позики згідно якого ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 84150 грн з кінцевим терміном повернення 31.12.2013.
Заочним рішенням Хустського районного суду від 20.12.2017 стягнуто з ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 205 437,97 грн та судові витрати.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019 змінено заочне рішення Хустського районного суду від 20.12.2017, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.10.2013 в сумі 164620,80 грн, з яких: 84150 грн основний борг, 6736,61 грн три відсотки річних та 73734,19 грн інфляційні втрати, а також 1034,38 грн судового збору.
Постановою Верховного Суду від 14.01.2021 заочне рішення Хустського районного суду від 20.12.2017 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019 в частині задоволених позовних вимог залишено без змін.
У лютому 2021 року стягувач отримав виконавчий лист.
У період лютого-березня 2021 року відповідач грошове зобов'язання виконав частково та оплатив кошти на суму 90 000 грн, що встановлено в ухвалі Хустського районного суду від 14.06.2021.
Судове рішення виконано боржником повністю лише 16.06.2021.
Відтак позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, вправі ставити питання про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат (після набрання законної сили постанови Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019 ) за період з 10.07.2019 по 01.02.2021.
Посилаючись на дані обставини, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь три відсотки річних в сумі 7739,00 грн та інфляційні втрати в сумі 53 201,59 грн, що разом становить 60 940,59 грн.
Рішенням Хустського районного суду від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1» на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 18893 гривні 03 коп., що складається з 7739 гривень трьох відсотків річних та 11154 гривні 03 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 281,48 грн.
На це рішення подало апеляційну скаргу ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1». Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1» вже сплатила на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у сумі 6736,61 грн та інфляційні витрати в сумі 73734,19 грн, які були стягнуті постановою Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019. У зв'язку з цим скаржник вважає, що повторне стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат є протиправним. Вказує, що позивачем не надано жодного розрахунку на обґрунтування своїх вимог. Зазначає, що позов пред'явлено з пропуском позовної давності.
Учасники справи в судове засідання не з'явились повторно, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача - адвокат Шпуганич В.П. - просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника, рішення суду просив залитими без змін. Представник апелянта - адвокат Ламбрух О.С. - повторно подав заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи введенням на території Україні воєнного стану. У заяві про відкладення судового засідання, яке було призначено на 17.03.2022, вказував, що він не має можливості взяти участь у розгляді справи; у заяві про відкладення судового засідання, яке призначене на 26 квітня 2022 року, вказує, що не має можливості взяти участь у розгляді справи керівник апелянта. Проте до таких заяв не було надано доказів, що адвокат або керівник апелянта (юридична особа зареєстрована у м. Хуст Закарпатської області) задіяні до функціонування критичної інфраструктури, вступили до лав Збройних сил, територіальної оборони або добровольчих воєнних формувань, або не можуть прибути в судове засідання у зв'язку з небезпекою для життя, зважаючи на те, що на території Закарпатської області бойові дії не ведуться. Крім того, в судове засідання 26.04.2022 не прибув представник апелянта, який здійснює свою діяльність у м. Ужгород, не зазначивши причин своєї неявки. Також колегія зазначає, що сторона апелянта не скористалась можливістю взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Зважаючи на вказане, враховуючи, що позиція ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» апеляційному суду відома, оскільки була викладена у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачала підстав для відкладення розгляду справи та, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02.10.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав у власність ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» грошові кошти в сумі 84150 грн, а останнє зобов'язалося повернути таку суму кошті до 31.12.2013 (а.с.6).
Товариство взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів не виконало, у зв'язку з чим заочним рішенням Хустського районного суду від 20.12.2017 стягнуто з ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 205437,97 грн. та судові витрати (а.с.8, 9).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019 змінено заочне рішення Хустського районного суду від 20.12.2017, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.10.2013 в сумі 164620,80 грн, з яких: 84150 грн основний борг, 6736,61 грн три відсотки річних та 73734,19 грн інфляційні втрати, а також 1034,38 грн. судового збору (а.с.10, 11).
Цією постановою встановлено, що три відсотки річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем за час прострочення - за період із 01.01.2014 до 31.08.2016.
Постановою Верховного Суду від 14.01.2021 заочне рішення Хустського районного суду від 20.12.2017 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019 в частині задоволених позовних вимог залишено без змін (а.с.12, 13).
У період лютого-березня 2021 року відповідач грошове зобов'язання виконав частково та оплатив кошти на суму 90000 грн, що встановлено в ухвалі Хустського районного суду від 14.06.2021 (а.с.20, 21).
Постановою приватного виконавця Романа Р.М. від 10.06.2021 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №309/3133/16-ц від 11.02.2021 про стягнення з ТОВ «Інтернаціональна група вин №1» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 02.10.2013 в сумі 164620,80 грн., з яких: 84150 грн. основний борг, 6736,61 грн. три відсотки річних та 73734,19 грн. інфляційні втрати, а також 1034,38 грн. судового збору (а.с.15).
За змістом ст ст 526, 610, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
А отже кредитор вправі нараховувати суми, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, після ухвалення судового рішення про стягнення боргу і до повного його виконання.
Позивачем ставиться питання про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 10.07.2019 (наступний день після ухвалення постанови Закарпатського апеляційного суду, якою остаточно визначено суму боргу) та до 01.02.2021 (момент коли розпочалося фактичне виконання постанови апеляційного суду, що встановлено ухвалою Хустського районного суду від 14.06.2021 та не заперечується відповідачем), а отже такі вимоги є правомірними та ґрунтуються на приписах ч.2 ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судовим рішенням (постановою Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019) уже було стягнуто три відсотки річних та інфляційні витрати, виходячи з наступного
Як слідує із постанови Закарпатського апеляційного суду від 09.07.2019, три відсотки річних та інфляційні витрати були стягнуті за період до 31.08.2016. Натомість у даній справі позивач ставить питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період із 10.07.2019 до 01.02.2021, тобто за інший період прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Такі вимоги є правомірними та не свідчать про подвійне стягнення, як вважає відповідач, при цьому його позиція ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Стосовно розміру суми, яка підлягає до стягнення, слід зазначити наступне.
На підтвердження вимог позивачем надано розрахунок (а.с.18), у якому міститься обчислення 3% річних на суму 7739 грн, і такий розрахунок в цій частині є правильним - 3% річних за період із 10.07.2019 по 01.02.2021 (572 дні) складає 7739 грн (164 620 (сума боргу) х 572/365 х 3%).
У наданому позивачем розрахунку не наведено обчислення інфляційних витрат, а наведено розрахунок пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ. Судом першої інстанції встановлено, що предметом даного позову є саме стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вимог про стягнення пені позивач у позові не заявляв, а отже наданий позивачем розрахунок в цій частині є неналежним.
В той же час, зважаючи на те, що позивачем у позовній заяві, окрім стягнення 3 % річних, заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат, порядок розрахунку яких є чітко встановленим, тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що неподання позивачем відповідного розрахунку таких інфляційних втрат не є безумовною підставою для відмови в задоволенні даних позовних вимог, оскільки в такому випадку суд досліджуючи та перевіряючи визначену позивачем суму, має можливість самостійно визначити суму інфляційних втрат, навівши відповідні розрахунки у судовому рішенні.
Судом першої інстанції, з врахуванням даних Державної служби статистки України за період з 10.07.2019 по 01.02.2021 та із застосуванням відповідної формули, здійснено розрахунок та вірно визначено інфляційні втрати в сумі 11 154,03 грн: 164 620,00 (сума боргу) x 1.06775624 (індекс інфляції) - 164 620,00. Правильність такого розрахунку позивачем не оскаржується.
Відтак загальна сума боргу становить 18893,03 грн., що складається з 7739 грн трьох відсотків річних та 11154,03 грн інфляційних втрат.
Посилання скаржника на сплив строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки позивачем ставилось питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період із 10.07.2019 по 01.02.2021, а отже позов подано у липні 2021 року з дотриманням трирічного строку позовної давності.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» - залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 квітня 2022 року.
Головуюча:
Судді: