28 квітня 2022 року м. Житомир
справа № 240/40049/21
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі;
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати період роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 до страхового стажу в подвійному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при призначенні пенсії їй не було зараховано в подвійному розмірі стаж роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 у відділенні для новонароджених інфекційного профілю Житомирської обласної дитячої лікарні. Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з проханням зарахувати вказаний стаж. Однак, відповідач відмовив у такому зарахуванні.
Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло всупереч вимогам чинного законодавства, та стверджує про своє право на зарахування стажу у подвійному розмірі.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж у подвійному розмірі зараховується лише до 01.01.2004, а з 01.01.2004 в одинарному розмірі.
Вказує, що позивач помилково вважає про наявність у неї права на зарахування стажу роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 у подвійному розмірі, оскільки дане подвоєння застосовується виключно для пенсії за вислугу років, яка призначена за інших умов та має інший встановлений Законом розрахунок необхідного стажу для права виходу на пенсію.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України, з врахуванням положеньст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування".
04 листопада 2021 року позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про роз"яснення підстав зарахування періодів роботи з 01.08.1986 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 13).
Листом від 24.11.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що вона отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» при зарахованому страховому стажі 43 роки 11 місяців 4 днів (а.с.14 та 14 зворот).
Також вказано, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Вважаючи, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 у подвійному розмірі, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV), який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України №1058-IV, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За правилами, встановленими ч.2 ст.24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону №1058-IV також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, робота у інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я дає право на зарахування стажу роботи у цих закладах у подвійному розмірі.
Так, відповідачем не заперечується, а матеріалами адміністративної справи, а саме записами у трудовій книжці підтверджується, що позивач: з 01.08.1986 відповідно до наказу №67 від 29.07.1986 прийнята на посаду лікаря-педіатра відділення новонароджених інфекційного профілю Житомирської дитячої обласної лікарні; з 01.02.2012 по теперішній час працює на посаді завідувача відділення, лікаря-педіатра-неонатолога відділення патології новонароджених (а.с. 9-12).
Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_1 "№15" від 16.08.2016, Житомирська дитяча обласна лікарня перейменована в Комунальну установу "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради (а.с. 9-12).
Окрім того, у трудовій книжці позивача на підставі наказу №1 від 03.01.2017, міститься запис "№16" від 01.01.2017, у якому вказано, що згідно з штатним розписом назву відділення змінено на педіатричне відділення №3 (а.с. 9-12).
Твердження відповідача про те, що ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено зарахування стажу у подвійному розмірі за роботу лікаря-педіатра у відділені новонароджених інфекційного профілю та лікаря-педіатра-неонатолога у відділенні патології новонароджених не відповідають дійсності.
Оскільки, відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров'я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що у період з 01.08.1986 по 01.01.2017 позивач працювала в інфекційному закладі охорони здоров'я, а з 01.01.2017 таке відділення перейменоване на педіатричне відділення №3.
Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 розділу V Примірного положення про багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я за №1008 від 30.12.2011 в розділі V передбачені інфекційні відділення боксові.
Суд зауважує, що необґрунтованим є твердження відповідача що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років, оскільки вимогами п.4 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З урахуванням вказаного, позивач не може бути позбавлений права на достойне пенсійне забезпечення, яке йому належить, та не отримане ним з вини суб"єкта владних повноважень - органу Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 на посаді лікаря-педіатра у відділені новонароджених інфекційного профілю та завідувача відділенням, лікаря-педіатра-неонатолога відділення патології новонароджених у подвійному розмірі відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Підсумовуючи наведене, у зв"язку із наявністю правових підстав для врахування позивачу у подвійному розмірі стажу роботи за період з 01.08.1986 по 01.01.2017 відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відмова відповідача щодо нездійснення такого зарахування є протиправною.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 на посаді лікаря-педіатра у відділені новонароджених інфекційного профілю та завідувача відділенням, лікаря-педіатра-неонатолога відділення патології новонароджених до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову.
В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 на посаді лікаря-педіатра у відділені новонароджених інфекційного профілю та завідувача відділенням, лікаря-педіатра-неонатолога відділення патології новонароджених до страхового стажу в подвійному розмірі.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1986 по 01.01.2017 на посаді лікаря-педіатра у відділені новонароджених інфекційного профілю та завідувача відділенням, лікаря-педіатра-неонатолога відділення патології новонароджених, до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 908 (дев"ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 28 квітня 2022 року.
Суддя А.В. Горовенко