28 квітня 2022 року Справа №160/25219/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимальним розміром призначеної пенсії ОСОБА_1 , який не перевищує десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність при здійснені з 01.12.2019 перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі №160/14581/20 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.2021 №22/6-2500 та щодо заниження розміру пенсії у розмірі з 80 % до 70 % грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 за вислугу років без обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 по справі №160/14581/20 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.2021 №22/6-2500 від грошового забезпечення 51563,53 грн., у розмірі 80% грошового забезпечення з усіх видів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимальним розміром призначеної пенсії ОСОБА_1 , який не перевищує десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, при здійснені з 01.12.2019 перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.2021 №22/6-2500. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 за вислугу років без обмеження максимальним розміром пенсії на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 09.06.2021 №22/6-2500, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 21.03.2022 та видано виконавчі листи.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивачу здійснено перерахунок пенсії із розрахунку 70%, а не 80% встановленого розміру пенсії, а тому він вважає, що рішення суду в цій частині залишилось не виконаним.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідач листом 18.04.2022 повідомив позивача, що оскільки рішенням у справі №160/25219/21 не зазначено відсоток, з якого необхідно провести перерахунок пенсії, позивачу проведено перерахунок із застосуванням 70% від грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії з 01.12.2019. Розмір пенсії з 01.05.2022 складає 40703,97 грн.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення суду виконано в частині задоволених позовних вимог, а саме: здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, що не заперечується позивачем.
Суд зазначає, що в частині позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії із розрахунку 80% від грошового забезпечення позивачу було відмовлено.
Надаючи правову оцінку даним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, які закріплені в ст.2 КАС України визначається обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Згідно зі ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун'єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового розгляду».
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Статтею 382 КАС України встановлений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Застосування інституту судового контролю є правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд акцентує увагу позивача, що в частині позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії із розрахунку 80% від грошового забезпечення позивачу було відмовлено.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що не може встановити судовий контроль за виконанням рішення в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, у зв'язку з чим, відмовляє в задоволенні вказаної заяви.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.241-243, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська