Номер провадження 22-ц/821/589/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №2318/6763/12 Категорія: на ухвалу Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
28 квітня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Гончар Н.І.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Яцюка Олександра Васильовича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» про заміну сторони її правонаступником у виконавчих листах, -
У травні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звернулося до суду з даною заявою.
В обґрунтування поданої заяви вказало, що 03.12.2012 Уманський міськрайонний суд Черкаської області у справі № 2318/6763/12 видав виконавчі листи про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 102/МК13/2007-840 від 21.05.2007 в сумі 37297,69 доларів США, що еквівалентно 297930, 22 грн., судового збору в розмірі 2979,30 грн..
30.07.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» укладено договір № GL 48N718070_І_7 про відступлення прав вимог відповідно до результатів відкритих торгів (аукціонів), оформлених Протоколом електронного №UA-EA-2020-05-12-000017- b від 22.05.2020 за яким Банк відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» право вимоги до фізичної особи ОСОБА_2 за кредитним договором № 102/МК13/2007-840 від 21.05.2007, Договором Іпотеки № 2709 від 21.05.2007; Договором поруки № б/н від 21.05.2007, що укладався між ОСОБА_1 та Банком.
ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ Фінансова компанія «Інвест-Кредо» уклали договір № 070820-2Ч про відступлення прав вимоги від 07.08.2020, за яким Банк відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» право вимоги до фізичної особи ОСОБА_2 за кредитним договором № 102/МК13/2007-840 від 21.05.2007, Договором Іпотеки № 2709 від 21.05.2007; Договором поруки № б/н від 21.05.2007, що укладався між ОСОБА_1 та Банком.
Починаючи з 07.08.2020 новим кредитором за вказаним кредитним договором є ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
На підставі викладеногоТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» просило суд замінити сторону її правонаступником у виконавчих листах Уманського міськрайонного суду у справі № 2318/6763/12 відносно боржників: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з стягувача ПАТ «КБ «Надра»» на ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо».
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2318/6763/2012 2/2318/2373/2012, що видав Уманський міськрайонний суд Черкаської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за кредитним договором № 102/МК13/2007-840 від 21.05.2007 з стягувача ПАТ КБ «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо» (ЄРДПОУ 39761587).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 ЗУ "Про виконавче провадження".
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, а також постановленою судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчі провадження на час розгляду судом даної заяви були завершені і знищені.
Вказує, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Вважає, що товариством не надано належних доказів на підтвердження поданої заяви.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду від 03.12.2012 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та видано три виконавчих листа про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 297930,22 грн. та по сплаті судового збору 2979,30 грн..
Відповідно до Постанови державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Горбатюк Н.Б. 22.08.2013 року відкрито виконавчі провадження ВП № 39478126 та ВП № 39478093 з примусового виконання виконавчих листі про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості та судового збору.
30.07.2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» укладено договір № GL 48N718070_І_7 про відступлення прав вимог відповідно до якого Банк відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»» право вимоги до фізичної особи ОСОБА_2 за кредитним договором № 102/МК13/2007-840 від 21.05.2007, Договором Іпотеки № 2709 від 21.05.2007; Договором поруки № б/н від 21.05.2007, що укладався між ОСОБА_1 та Банком.
ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ Фінансова компанія «Інвест - Кредо» уклали договір № 070820-2Ч про відступлення прав вимоги від 07.08.2020, за яким Банк відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» право вимоги до фізичної особи ОСОБА_2 за кредитним договором № 102/МК13/2007-840 від 21.05.2007, Договором Іпотеки № 2709 від 21.05.2007; Договором поруки № б/н від 21.05.2007, що укладався між ОСОБА_1 та Банком.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 15 вересня 2021 року у справі №727/9430/13-ц (провадження №61-10801св21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти виконавчі дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Щодо тверджень скаржника в частині того, що подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений, виключає можливість задоволення такої заяви, то колегія суддів враховує наступне.
Представник апелянтів на підтвердження своїх доводів посилався на постанови Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №910/10031/13, від 30.07.2019 року у справі №5/128, від 21.08.2020 року у справі №905/2084/14-908/4066/14.
Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), велика Палата Верховного Суду в поставної від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнювальних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед зі їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним та об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнювальних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Посилаючись на вказані висновки Верховного Суду та враховуючи також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №34/425 від 18.01.2022 року (провадження №12-69гс21), колегія суддів вважає, що вони не є тотожними з даною справою, оскільки при розгляді справи в межах заявлених вимог щодо заміни сторони виконавчого провадження, судом не вирішувалось питання щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та не встановлювались обставини звернення із такою заявою зі спливом строку пред'явлення виконавчих листів до виконання.
З огляду на вказане колегія суддів не знаходить підстав для скасування оспорюваної ухвали суду з даних підстав.
Щодо надання заявником неналежних доказів на підтвердження переходу права вимоги, то колегія суддів такі доводи скаржників також відхиляє, з огляду на наявність належних та допустимих доказів таких обставин, а саме: копії платіжного доручення №1 від 06.07.2020 року, копію договору №GL 48N718070_I_7 про відступлення прав вимоги від 30.07.2020 року, копія витягу з Додатку №1 до Договору від 30.07.2020 року, копія Договору №070820-3Ч про відступлення прав вимоги від 07.08.2020 року, копія витягу з Додатку №1 до договору від 07.08.2020 року, копія платіжного доручення №51 від 31.07.2020 року, копія платіжного доручення №58 від 07.08.2020 року, копія витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 14.08.2020 року за № 220400834 та № 220401482.
За встановлених фактичних обставин справи ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження є по суті правильною, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про її незаконність та необґрунтованість.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Яцюка Олександра Васильовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року.
Судді: