Номер провадження 22-ц/821/545/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/1864/21 Категорія: на ухвалу Сакун Д. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
28 квітня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Водяницька сільська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, яка мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким вона проживала близько 23 років без реєстрації шлюбу та вела з ним спільне господарство. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з грошових коштів на його пенсійному рахунку.
29 вересня 2021 року з метою оформлення спадщини на своє ім'я вона звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно спадкодавця, бо не було даних про спільне проживання, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.09.2021 року, при цьому усно повідомила, що їй необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання із покійним однією сім'єю.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року по день його смерті, як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 .
Ухвала суду мотивована тим, що врахувавши постанову приватного нотаріуса, якою відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які підтверджують право на спадкування за четвертою чергою спадкоємців за законом, а також, що встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне заявнику для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на яку може мати право територіальна громада, що, у свою чергу, свідчить про наявність спору про право, суд вважав за необхідне залишити заяву без розгляду, роз'яснивши право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду незаконною, поставлену судом з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, просила її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження розгляду.
Апеляційна скарга, крім доводів наведених у поданій заяві, мотивована тим, що суд першої інстанції порушив її право доступу до правосуддя, та крім того є незрозумілою позиція суду, який стверджує про наявність спору про право, при тому, що інші спадкоємці відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 вказувала на те, що до моменту відкриття спадщини вона близько 23 років проживала разом з своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 за адресою: с. Кобиляки, Звенигородського району, Черкаської області. Проте внаслідок відсутності доказів їх постійного проживання за вказаною адресою, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця.
Постановою приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Бедратою-Скляр Н.М. від 29 вересня 2021 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які підтверджують право на спадкування за четвертою чергою спадкоємців за законом.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про спадкування суд розглядає за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору розглядається в порядку окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Відмова нотаріуса у видачі заявнику свідоцтва про прийняття спадщини пов'язана виключно з тим, що із наданих ОСОБА_1 документів не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Отже, висновок суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.
Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження N 61-872св21).
Вказуючи на те, що право на спадщину може мати територіальна громада, що свідчить про наявність спору про право, то такі висновки суду колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні, оскільки територіальна громада не відноситься до жодної із черг спадкоємців передбачених чинним законодавством (статті 1261-1265 ЦК України).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню за ч. 1 п. 3, 4 ст. 379 ЦПК України із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2021 року - скасувати.
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Водяницька сільська рада про встановлення факту проживання однією сім'єюнаправити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року.
Судді: