Справа № 944/7127/21
Провадження №2/944/604/22
20.04.2022 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирній черзі та визнання недійсним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 18 від 08.07.2020,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирному обліку та визнання недійсним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 18 від 08.07.2020.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 20 липня 2005 року він перебував у черзі на поліпшення житлових умов для отримання житла за рахунок МО України та з 27.12.2017є в першочерговій черзі як учасник бойових дій. 22.06.2020 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №120 від 22.06.2020 його було звільнено з військової служби в запас по закінченню строку військової служби за контрактом та відповідно до згаданого наказу зазаначено, що постійним або службовим житлом не забезпечувався. В червні 2021 року позивачу стало відомо, що згідно протоколу №18 від 08 липня 2020 року засідання житлової комісії військовій частині НОМЕР_1 його виключено із квартирної черги військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із звільненням з лав ЗС України у зв'язку із закінченням контракту. На момент звільнення його вислуга у Збройних Силах України становила 27 років 10 місяців 19 дні, пільгова 02 роки 01 місяць 20 днів. Рішення житлової комісії (протокол) військової частини НОМЕР_1 за №18 від 08.07.2020 вважає незаконним та таким, що порушує його конституційні права.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
06.04.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. На обґрунтування відзиву зазначив, що позивач написав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про зняття його з квартирного обліку у зв'язку із звільненням з військової служби. На момент звільнення позивача з військової служби та зняття з квартирного обліку діяли положення наказу МО України №380 від 31.07.20218 та постанови КМ України № 1081 від 03.08.2016.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, додатково пояснив, що на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 не був присутній, оскільки належним чином не був повідомлений, позов просить задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, пояснив, що позивач написав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про зняття його з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням з військової служби, додав, що секретар житлової комісії не є посадовою особою та не могла чинити тиску на позивача.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №120 від 22.06.2020 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" п.2 ч.5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до витягу з протоколу №15 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , затверженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2017 позивача зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 на підставі п.2.5 «Інструкції…» від 30.11.2011 №7379 (зі змінами) із збереженням попереднього часу перебування - загальна черга з 20.07.2005 та внесено в списки першочерговиків з 27.12.2017 на підставі ст.45 ЖКУ (УБД).
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №18 від 08.07.2020 вирішено виключити позивача з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 загальної, першочергової та позачергової черги.
Таке рішення житлової комісії затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 №818 від 13.07.2020.
Про згадуване рішення житлової комісії та наказ командира військової частини НОМЕР_1 позивач дізнався в червні 2021 року, після чого, 26.08.2021 звернувся до відповідача із заявою про усунення порушень законодавства в частині виключення його з квартирної черги шляхом скасування протоколу №18 від 08.07.2020 та поновлення його на такій черзі.
У відповідь на таку заяву позивачу відповідачем надано лист від 07.09.2021 про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування такого листа зазначено, що комісія при прийнятті такого рішення керувалася наказом МО України №380 від 31.07.2018 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» та постановою КМУ № 1081 від 03.08.2006 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», відповідно до яких не передбачено залишення заявника на квартирній черзі у разі звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.
18.11.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про усунення порушень законодавства щодо виключення його з квартирної черги шляхом скасування протоколу №18 від 08.07.2020 року та поновлення його на такій черзі.
У відповідь на таку заяву позивачу відповідачем надано лист від 25.11.2021 про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування такого листа повторно зазначено, що комісія при прийнятті такого рішення керувалася наказом МО України №380 від 31.07.2018 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» та постановою КМУ № 1081 від 03.08.2006 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»,ст. 12 ЗУ "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких не передбачено залишення заявника на квартирній черзі у разі звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайм (найм) жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».
Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».
Пунктом 30 вищевказаного Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Відповідно до ч.1 ст.39 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК УРСР) громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Положеннями ст.40 ЖК УРСР закріплено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Згідно ст. 42 ЖК УРСР жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання визначається Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470 (далі Правила).
Згідно п.29 Правил зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку).
При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи.
Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).
Суд звертає увагу на те, що на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 08.07.2020 позивач не був присутній, оскільки не був належним чином повідомлений про час та дату відповідного засідання.
Встановивши, що при зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік та перебування його на квартирному обліку порушень житловою комісією та позивачем допущено не було і останній перебував на квартирному обліку, вислуга років у Збройних Силах України становить 27 років, підстави, визначені законом для зняття з квартирного обліку не настали, суд дійшов висновку про незаконність дій відповідача щодо виключення позивача зі списків квартирного обліку і про наявність правових підстав для задоволення позову.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 683/3095/18 (провадження № 61-7801св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 683/2199/18 (провадження № 61-17451св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 6783/2197/18 (провадження № 61-14634св19) та від 19 травня 2020 року у справі № 683/2198/18 (провадження № 61-14222св19).
Посилання відповідача на те, що позивачем в добровільному порядку було подано рапорт про зняття його з квартирного обліку судом до уваги не приймається, оскільки позивачем в судовому засіданні повідомлено суд, що такий рапорт дійсно ним подавався, однак без зазначення дати подання. Даний рапорт був зареєстрований відповідачем 25.06.2020 за вхідним номером 4682, уже після звільнення ОСОБА_1 , що, в тому числі, не заперечується і представником відповідача.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Зазначене відповідає правовому висновку викладеному Верховним Судом України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
На підставі викладеного можна дійти висновку про те, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку з 2005 року, сподівання позивача на отримання постійного житла були передбачені чинними нормами Законів України як на час постановлення позивача на квартирний облік, так і на час його перебування на ньому, тобто були конкретними. Беручи до уваги, що доказів забезпечення житлом позивача та правомірності рішення про зняття з квартирного обліку в матеріалах справи відсутні, на жодну з підстав, викладених в ст.40 ЖК УРСР, відповідач при прийнятті рішення не посилається, суд приходить до висновку про наявність порушення житлового права ОСОБА_1 , законність заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
З урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»оскільки, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1816 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на квартирній черзі та визнання недійсним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 18 від 08.07.2020 - задовольнити.
Визнати незаконним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №18 від 08.07.2020, затверджене наказом командира військової частини НОМЕР_1 №818 від 13.07.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку громадян з 20.07.2005 року - в загальній черзі; з 27.12.2017 року в першочерговій черзі на отримання житла, як військовослужбовця із вислугою 27 календарних років, для отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривен 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 28.04.2022.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: с.Старичі Яворівського району Львівської області. 81052.
Суддя І.М.Матвіїв