Провадження № 2-а/760/22/22
В справі № 760/14947/21
28 квітня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Матвієнка Олега Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії БАА № 554836 від 26 травня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Посилається на те, що 26 травня 2021 року Інспектором Управління патрульної поліції м. Києва Матвієнком О.А. було винесено постанову серії БАА №554836 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вважає дії інспектора протиправними, а постанову незаконною з наступних підстав.
Зазначає, що 26 травня 2021 року він рухався на своєму транспортному засобі Yamaha JOG по просп. В. Лобановського, не порушуючи ПДР України.
Позаду нього патрульна машина подала йому сигнал про зупинку.
Після зупинки до нього підійшов Інспектор Матвієнко О.А. та висловив вимогу пред'явити документи, відмовившись пояснювати причину зупинки та називати законні підстави, чим порушив п.3 ст. 35 та ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та його конституційні права, передбачені ст. 33 Конституції України.
Стверджує, що відмовився пред'являти документи до його інформування, як водія, про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки та законних підстав.
Інспектор, так і не зазначивши причину зупинки, повідомив, що стосовно нього буде складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому не розглянувши справу по суті.
На його вимогу скористатися при розгляді справи юридичною допомогою, інспектор відповів відмовою.
Зазначає, що його не було ознайомлено з матеріалами справи та не надано можливості надати пояснення по суті справи.
Наголошує на те, що про статтю КУпАП, за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, дізнався тільки після вручення йому постанови.
Таким чином, Інспектор Матвієнко О.А. одразу виніс постанову, не розглянувши справу по суті.
Окрім цього, зазначає, що в постанові вказано, що ним порушено п. 2.4.А. ПДР України і допущено виправлення в зазначенні пункту ПДР, що, на його думку, підтверджує, халатне ставлення відповідача-1 до розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 10 червня 2021 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст.ст. 162 КАС України, відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
09 липня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача-2, у якому проти позову заперечує.
Посилається на те, що викладені в позовній заяві твердження позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 554836, 26 травня 2021 року о 22 год. 00 хв. за адресою: просп. В. Лобановського, 39, у м. Київ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Yamaha JOG» не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху.
Стверджує, що за це передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого відповідачем-1 винесена постанова, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в сумі 3 400, 00 гр.
Відмічає, що згідно інформації, що міститься у реєстрах ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права керування транспортними засобами передбаченими категорією А1, не має.
Вказане свідчить, що за умови керування транспортним засобом, мопедом Yamaha Vino, позивачем було здійснено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Наголошує, що постанова серії БАА № 554836 дійсно містить виправлення в частині порушеного пункту ПДР, однак наявним можливо встановити, що пункт порушений позивачем є 2.4.а ПДР.
Згідно ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, саме відповідач-1 за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, розглянув адміністративну справу на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим позивач вказує на численні порушення з боку працівників поліції, однак зазначені ним обставини в жодній мірі не є підставами, що звільняють особу від відповідальності та не спростовують факт вчинення правопорушення.
Стверджує, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Зазначає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача-1 в порядку та у спосіб, що визначені КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі.
Виходячи з цього, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 26 травня 2021 року Інспектором Управління патрульної поліції Матвієнком О.А. було винесено постанову серії БАА № 554836 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
За змістом постанови позивач 26 травня 2021 року о 21 год. 57 хв., керуючи транспортним засобом Yamaha, в м. Києві по просп. В. Лобановського, 39, здійснював рух, не маючи на це відповідного права керування, а саме водійської категорії А1, чим порушив п. 2.4.А ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно п. 2.1. ПДР , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п.п. 2.4.а ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
З постанови серії БАА № 554836 вбачається, що позивач у порушення п. 2.4.а ПДР України під час зупинки не пред'явив для перевірки документи.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частинами 1,3 ст. 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, законом визначено випадки, за яких водій транспортного засобу зобов?язаний пред?являти документи поліцейському.
Згідно зі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається зі змісту постанови серії БАА № 554836, відповідачем-1 належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, та, як наслідок, перевірки документів.
Таким чином, суд вважає, що визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача у відповідача були відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Виходячи з цього, відсутності постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, вимоги відповідача про пред'явлення посвідчення водія відповідної категорії є неправомірними.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 686/11314/17/ провадження № К/990/15541/18 / від 15 березня 2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.
За ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з цього, з Управління патрульної поліції у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454, 00 гр., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 1, 9, 126, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 132, 139, 242-246, 247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 554836 від 26 травня 2021 року, винесену Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Матвієнком Олегом Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у м. Києві / адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, ЄДРПОУ 39856296 / на користь ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / 454, 00 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А.Шереметьєва