Справа №:755/20688/19
Провадження №: 1-кп/755/529/22
"27" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва судом у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2019 року за № 12019110040006812 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, у якому судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючі особу останнього дані не змінилися. Обставини регламентовані ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.
Сторона захисту та обвинувачений просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України на даний час відсутні, а наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину не може бути єдиною передумовою для тримання під вартою обвинуваченого. Також вказали, що обвинувачений виявив бажання захищати свою країну від військової агресії Російської Федерації в лавах Збройних сил України.
Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
У цій ситуації, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту та клопотання про обрання запобіжного заходу встановлено такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Гомель, Республіка Білорусь, громадянин України, українець, працював до затримання лікарем ветеринарної медицини 1 категорії КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини», неодружений, зареєстрований та проживав до затримання в АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я.
На цей час не проведено призначену судом судово-психологічну експертизу, обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними.
При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.
Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення.
Як наслідок, у даний час, є наявними обставини визначені ст. 177, п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, 331 КПК України, які в своїй сукупності вказують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 вказаного Кодексу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає не достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Строк утримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте, продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) п. 70).
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити у межах строків визначених вказаним Кодексом.
Доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт є безпідставним, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, а тому альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України та не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За таких підстав, доводи сторони захисту щодо виявлення бажання обвинуваченим захищати свою країну від військової агресії Російської Федерації в лавах Збройних сил України є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та у відповідності до ст. 616 КПК України скасування обраного йому раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період не передбачено законодавством України.
Керуючись ст. ст. 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд,
Клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 26.06.2022 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 28.04.2022 року о 16 год. 45 хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3