Справа №:755/6464/21
Провадження №: 1-кп/755/417/22
"26" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянув дистанційно в режимі відеоконференції в залі суду у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040000199 від 22.01.2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобровиці, Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, проте до Бобровицького районного суду Чернігівської області направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого (дистанційно) ОСОБА_3 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, у якому судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
В судовому засіданні прокурор заявив усне клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючі особу останнього дані не змінилися. Обставини регламентовані ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.
Захисник обвинуваченого просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обґрунтувавши тим, що його підзахисний не має наміру переховуватися від суду, бажає вступити до лав територіальної оборони або Збройних Сил України. Вказав, що ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника, вказав, що проходив військову підготовку та бажає захищати Україну від військової агресії російської федерації.
Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
В ході обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту судом встановлено такі відомості: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бобровиці, Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, тимчасово не працюючий, зареєстрований та проживаючий до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, проте до Бобровицького районного суду Чернігівської області, направлено обвинувальний акт за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Також до суду з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшов запит щодо надання дозволу на доставку обвинуваченого ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області для розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я.
На цей час обвинувачений, потерпілий та свідки не допитані, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а тому, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними.
При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.
Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення.
Як наслідок, у даний час, є наявними обставини визначені ст. 177, п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, 331 КПК України, які в своїй сукупності вказують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 вказаного Кодексу.
Крім того, ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені під час обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту у нічний час, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а також перебування на розгляді в Бобровицькому районному суді Чернігівської області обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, що свідчить про схильність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, вважає не достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, а тому доводи сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченого наміру переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є необґрунтованими.
Строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а також перебування на розгляді в Бобровицькому районному суді Чернігівської області обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та у Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді Київської області обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, що свідчить про схильність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень, вважає не достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, а тому доводи сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченого наміру переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є необґрунтованими.
Доводи сторони захисту, що його підзахисний як громадянин України буде здійснювати захист України від російських загарбників у лавах територіальної оборони або Збройних Сил України є безпідставними, оскільки за ДУ «Київський слідчий ізолятор» не підтверджено наявність заяви обвинуваченого щодо виявлення бажання захищати Україну в лавах Збройних Сил України.
Також судом проаналізовано клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресоване прокурору Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 щодо можливого призову обвинуваченого Семеноги до лав Збройних Сил України. Проте, стороною захисту та особисто обвинуваченим не підтверджено його звернення до вказаного органу з відповідною заявою, а також не надано переконливих доказів того, що у світлі пред'явленого обвинувачення та даних про особу зміна запобіжного заходу буде доцільною та використана саме для служіння у Збройних Силах України.
Крім того, суд звертає увагу, що заставою, визначеною обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою від 20.04.2021 року у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681 000 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка визначена як альтернативний запобіжний захід та яка на даний час є діючою, обвинувачений до цього часу не скористався.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити у межах строків визначених вказаним Кодексом.
Керуючись ст. ст. 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 24.06.2022 року включно.
Заставу, визначену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою від 20.04.2021 року у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681 000 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 28.04.2022 року о 12 год. 30 хв.
Суддя