Іменем України
27 квітня 2022 року
Справа № 638/6135/21
Провадження № 1-кп/638/727/22
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку дистанційного судового провадження клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021220480000025 від 04 січня 2021 року стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, українки, громадянки України, із середньо - спеціальною освітою, офіційно непрацевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною третьою статті 15 частини другої статті 185, частиною другою статті 15 частини другої статті 185 КК України,
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021220480000025 від 04 січня 2021 року стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною третьою статті 15 частини другої статті 185, частиною другою статті 15 частини другої статті 185 КК України.
Обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», який ухвалою суду продовжено до 01 травня 2022 року включно.
20 квітня 2022 року через офіційну електронну пошту суду прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, в якому просив продовжити строк запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів.
Клопотання прокурора обгрунтовано тим, що під час досудового розслідування та під час судового провадження обвинуваченій ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, з огляду на існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
На даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, встановлені під час обрання запобіжного заходу.
Прокурор вказує на те, що ОСОБА_5 не має постійного джерела доходів, не працевлаштована, не має міцних соціальних зв'язків, а відтак обрання більш м'якого запобіжного заходу може негативно вплинути на поведінку обвинуваченої з огляду на те, що ОСОБА_5 , достовірно будучи обізнаною про те, що обвинувальні акти стосовно неї вже перебували на розгляді у суді, продовжувала вчиняти злочини.
З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що застосування більш м'якого забіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у даному випадку не виправдано та не відповідає вимогам кримінального судочинства.
Обвинувачений ОСОБА_5 отримала письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 20 квітня 2022 року, що підтверджується її особистою розпискою про отримання копії клопотання.
Судове засідання у кримінальному провадженні № 12021220480000025 від 04 січня 2021 року щодо розгляду клопотання прокурора було призначено на 13 годину 00 хвилин 27 квітня 2022 року. Про дату та час проведення судового засідання учасники справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
15 березня 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2212-IX від 21 квітня 2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, через активні бойові дії на території міста Харкова, а відтак існуючу загрозу життю та здоров'ю, доставка осіб з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» конвоєм до суду не здійснюється.
Судом була з'ясована можливість проведення судового засідання щодо розгляду клопотання в режимі відеоконференції, однак за інформацією уповноваженої особи після обстрілу внаслідок згорання підстанції та пошкодження кабельної мережі станом на 27 квітня 2022 року в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відсутній Інтернет, у зв'язку із чим через наявні об'єктивні обставини проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» не є можливим, що підтверджено довідкою начальника відділу ІТЗО, ЗІ майора внутрішньої служби Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 підтримав та просив задовольнити. Враховуючи наявні незалежні від суду об'єктивні обставини, зважаючи на умови воєнного стану та ведення активних бойових дій на території міста Харкова, проти проведення судового засідання без участі обвинуваченої у порядку дистанційного судового провадження за допомогою власних технічних засобів інших учасників не заперечував.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. Вважав, що зазначені прокурором ризики є недоведеними, стосовно ОСОБА_5 можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки вона не має наміру переховуватися від суду. Зазначив, що перебування обвинуваченої у період воєнного стану в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» разом з іншими особами становить потенційну загрозу її життю.
Стосовно доводів захисника щодо можливості проведення судового засідання за участю обвинуваченої з використанням нею технічних засобів суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення», частини третьої статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за № 633/33604, затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, зі змінами, внесеними Наказом Міністерства юстиції України 16 березня 2022 року № 1159/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2022 року за № 333/37669 (далі - Правила).
Згідно з Правилами, ув'язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув'язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей.
Ув'язнених тримають у СІЗО в порядку, передбаченому цими Правилами та Законом України «Про попереднє ув'язнення».
Адміністрація СІЗО створює необхідні умови для роботи суду у зв'язку із здійсненням кримінального провадження та забезпечує доставку ув'язнених і засуджених за їх викликами у визначені приміщення в межах СІЗО.
У разі здійснення кримінального провадження за участю ув'язненого або засудженого у режимі відеоконференції адміністрація СІЗО зобов'язана доставити цих осіб у спеціально обладнане приміщення СІЗО.
Відповідно до Додатку 1 до Правил (пункт 5 глави 4 розділу I) до переліку речей та предметів, заборонених для передавання ув'язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі, належать зокрема мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери, роутери тощо; комп'ютерна техніка.
Водночас Правилами визначено, що виявлені радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (у тому числі мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери, роутери тощо) передаються до оперативного відділу СІЗО для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.
Відповідно до довідки від 27 квітня 2022 року начальника відділу ІТЗО, ЗІ майора внутрішньої служби Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 станом на 27 квітня 2022 року в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» доступ до глобальної мережі Інтернет відсутній у зв'язку із пошкодженням кабельної мережі, у зв'язку із цим проведення засідань в режимі відеоконференції неможливе.
Отже, як доставити обвинувачену до суду, так і провести судове засідання у режимі відеоконференції з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор», зокрема за допомогою власних технічних засобів, за відсутності у обвинуваченої, яка перебуває в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», такої можливості, з об'єктивних причин на даний час не є можливим.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів задля забезпечення реалізації процесуальних прав учасників судового процесу.
Враховуючи думку учасників судового провадження, виходячи з об'єктивних обставин непереборної сили, що зумовлено введенням воєнного стану в Україні, зважаючи на активні бойові дії на адміністративно - територіальній одиниці місця розташування суду, а відтак існуючу загрозу життю та небезпеку для здоров'я, що за таких обставин унеможливлює безпосередню участь учасників справи у судовому засіданні, з метою забезпечення безпеки та уникнення загрози життю учасників судового процесу, та, водночас, за відсутності наразі технічної можливості провести судове засідання за допомогою відеоконференцзв'язку з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор», суд доходить висновку про можливість розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції з використанням учасниками судового провадження власних технічних засобів.
Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання та дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема статей 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до частини першої, четвертої, п'ятої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з частиною першою статті 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до частини другої, третьої статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною шостою статті 615 КПК України передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 задоволено, стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому ухвалою суду продовжено до 01 травня 2022 року включно.
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Водночас прокурором також доведено, що ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу, наразі не зменшилися та продовжують існувати, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, суд враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема кількість епізодів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке може бути призначено у разі доведення її винуватості у вчиненні злочинів, а також дані про особу обвинуваченої, а саме, що ОСОБА_5 незаміжня, осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштована, а відтак не має постійного джерела доходу, стійких соціальних зв'язків.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувальні акти стосовно ОСОБА_5 вже перебували на розгляді у суді, водночас вона продовжувала злочинні дії, та 18 серпня 2021 року Дзержинським районним судом у об'єднаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 було постановлено вирок, який не набрав законної сили.
За таких обставин на даний час залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачена, опинившись на волі, може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, чим перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження.
Таким чином, судом встановлено, що ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 , наразі не зменшилися та продовжують існувати, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Отже, вирішуючи питання продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 вчинила корисливі злочини проти власності та завданий розмір матеріальної шкоди, вчинення останньою злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років, обставини, зокрема кількість епізодів, вчинення кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка незаміжня, осіб на утриманні не має, офіційного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків не має, а також той факт, що у провадженні суду знаходились обвинувальні акти у об'єднаному кримінальному провадженні та 18 серпня 2021 року стосовно ОСОБА_5 було постановлено вирок, який не набрав законної сили, виходячи з наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що були враховані судом при обранні їй запобіжного заходу, та продовжують на цей час існувати, суд доходить висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який повністю відповідає меті його застосування та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчено, свідків, потерпілих та обвинувачену не допитано, докази у повному обсязі не досліджено, суд доходить висновку, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 слід продовжити ще на 60 днів, тобто до 25 червня 2022 року включно.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, як встановлено у судовому засіданні, заявлені стороною обвинувачення ризики наразі продовжують існувати та не зменшилися, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що на даній стадії судового провадження наявні правові підстави для продовження застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що знаходження обвинуваченої в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у період дії воєнного стану становить потенційну загрозу її життю, на відміну від її перебування під домашнім арештом, суд не приймає, з огляду на те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло цілодобово або в певний період доби, у випадку виниклої загрози життю та/або здоров'ю, не надасть у повній мірі можливості уникнути існуючої небезпеки, зокрема пройти в укриття, що, за таких обставин, може створити ще більш небезпечні умови.
Разом із тим, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобігати спробам вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до положень частини шостої статті 615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 183, 194, 197, 199, 331, 369 - 372, 376, 392-395, частиною шостою статті 615 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 червня 2022 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня оголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.
Строк дії ухвали до 25 червня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1