Справа № 569/4092/22
28 квітня 2022 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Добровчан К.Ю.
позивач ОСОБА_1
представник позивача Юшко С.І.
pозглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 569/4092/22 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення штрафу, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 25 березня 2022 року його було притягнуто та накладено штраф відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки йому не роз'яснено право на отримання правової допомоги та не надано можливість такою скористатися. Крім того, вважає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в чому саме полягало вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки він з'явився до Рівненського ОМТЦІ та СП за викликом та перед проходженням медичної комісії повідомив про необхідність представлення медичних епікризів, однак йому було відмовлено.
Позивач, постанову № 44 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. за порушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення вважає незаконною та необґрунтованою та просить скасувати.
Ухвалою суду від 04 квітня 2022 року вказаний позов був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
05 квітня 2022 року позивач на виконання вимог ухвали суду від 04 квітня 2022 року подав до суду заяву.
Ухвалою суду від 06 квітня 2022 року по вищевказаній справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.
В установлений законом строк відповідач подав відзив на позов, в якому позовних вимог позивача не визнав, зазначивши, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
ОСОБА_1 в порушення вищевикладеного відмовився від проходження військово-лікарської комісії за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
В судове засідання 26 квітня 2022 року з'явилася представник позивача, попередньо подавши до суду заяву вх. № 14649/22 від 19.04.2022 про надання можливості брати участь в судовому засіданні та про просила позов задоволити.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Судом встановлено, що 25 березня 2022 року військовим комісаром Рівненського ОМТЦК та СП підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 44 про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час воєнного стану (особливого періоду) шляхом відмови від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є невиконанням своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до п. 1.3 розділу І, одним з основних завдань військово-лікарської експертизи є добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.
Таким чином, відмова від проходження військово-лікарської комісії в особливий період вказує на небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони держави від військової агресії Російської Федерації проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов 'язаних як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку га мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Також, згідно з п.22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, призовники і військовозобов'язані, а також посадові особи, винні в порушенні вимог Порядку і Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 1). несуть відповідальність згідно із законом.
Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Правила) передбачено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема:
перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;
прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ)). для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово - лікарської комісії районних (міських) військових комісаріатів.
Відповідно до п. 3 Правил, призовники і військовозобов'язані за порушення встановлених пунктами 1 і 2 цього додатка, а також за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, умисне псування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності, неявку за викликом до районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) без поважних причин, за несвоєчасне повідомлення обліковому органу, де перебувають на військовому обліку, даних про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я (після тривалого лікування хвороби та (або) хвороби, яка спричинила часткову (повну) втрату працездатності), адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади притягуються до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, суд доводи позивача стосовно того, що його не було ознайомлено із правом про отримання правової допомоги та не надано можливість нею скористатися вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 роз'яснено його права передбачені частиною першою статті 63 Конституції України та частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, про те, що:
особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів: має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі.
Про зазначене, зокрема, свідчить особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення від 25.03.2022 № 44.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, постановою Верховного Суду від 14.03.18 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує заперечення проти позову.
Оскільки, частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено аналогічні положення, що й в ч. 1, 2 ст. 71 КАС України. то вищезазначений висновок Верховного суду з приводу обов'язку доказування в адміністративному судочинстві підлягає застосуванню й до положень частин 1, 2 ст. 77 КАС України.
Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення штрафу підписані ОСОБА_1 без зауважень.
Також, ОСОБА_1 належним чином, під підпис повідомлено про дату, місце та час розгляду адміністративної справи. Жодних пропозицій щодо перенесення розгляду справи на іншу дату чи час. у зв'язку із необхідністю скористатися правовою допомогою адвоката, від ОСОБА_1 не надходило.
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що не відмовлявся від проходження медичної комісії, проте згідно із поясненнями у протоколі, позивач не заперечує факту відмови від проходження військово-лікарської комісії, а пояснює відмову відсутністю у нього епікризів.
З письмового відзиву відповідача вбачається, що огляд військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти) відповідно до наказу військового комісара Рівненського об'єднаною міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 24 лютого 2022 року визначено організувати за спрощеною процедурою, однак у разі висловлення скарг на стан здоров'я, військовозобов'язаний скеровується на проходження медичного огляду в повному обсязі.
Тому, необхідності у ОСОБА_1 відлучитися із території Рівненського ОМТЦК та СП задля долучення епікризів, станом на початок проходження військово - лікарської комісії не було.
Так, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження той факт, що позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії.
Статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов 'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.
Разом з тим, в обґрунтування власної правої позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт порушення ним ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Навпаки, позивачем підтверджується факт відмови від проходження військово-лікарської комісії на час складання спірної постанови від 25.03.2022 року, оскільки позивач пізніше надав суду картку обстеження медичного огляду військовозобов'язаного від 28.03.2022 року.
Дане посилання позивача свідчить про те, що ним було скоєне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
З огляду на все зазначене вище в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, тому постанова № 44 про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 25.03.2022 року є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,5,9,77,90,139,241,243-246,250,255,268,286,295 КАС України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про накладення штрафу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Восьмий апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина