Справа № 466/6646/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/98/22 Доповідач: ОСОБА_2
19 квітня 2022 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2021 щодо повернення кримінального провадження №12021141090000403 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
встановила:
Прокурор подала апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2021, якою відмовлено у затвердженні угоди про визнання винуватості від 22 липня 2021 року, укладеної у кримінальному провадженні №12021141090000403 від 22.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.
Повернуто кримінальне провадження №12021141090000403 від 22.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, прокурору для продовження досудового розслідування.
Прокурор в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п.2,3 ч.1 ст. 409 ККУ). Вважає зазначену ухвалу незаконною, необгрунтованою, крім того в ухвалі зазначено що ухвала в частині оскарження відмови у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що в обвинувальному акті який був складений слідчим та затверджений прокурором 22.07.2021 усі вимоги дотримані в повному обсязі. Однак згідно зазначеної ухвали суду, аналіз скерованого до суду обвинувального акту дає підстави зробити висновок, що такий не відповідає положенням процесуального закону, зокрема формулюванню обвинувачення стосовно обвинувачених є неконкретизованим, формалізованим. У обвинувальному акті та в угоді про визнання винуватості допущено неправильну правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди, згідно вимог п. 1 ч.7 ст.474 КПК України.
Апелянт покликається, що вимогами ч.2 ст.1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього кодексу та інших законів України. У практиці Європейського Суду є ряд рішень щодо права на оскарження різних рішень з метою захисту прав людини, як і право на апеляційний перегляд справи ( п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України) .
Апелянт зазначає, що всі фактичні обставини кримінального правопорушення вчинених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які прокурор вважав встановленими, викладені в хронологічному порядку у відповідності до чинного законодавства.
Стосовно ОСОБА_12 , то його причетність до вчинення кримінального правопорушення у даній справі підтверджена, однак відносно нього 27.05.2021 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова призначено комплексну стаціонарну судово-психіатричну експертизу і згідно висновку № 86 від 14.07.2021 на даний час ОСОБА_12 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизоафективного розладу з частинами загострення, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_12 також страждав захворюванням не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними. 26.08.2021 у Шевченківський районний суд м. Львова скеровано відповідне клопотання про примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_12 , у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 296 КК України. Дане клопотання перебуває на розгляді в суді. Крім того встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому були спричинені саме ОСОБА_12 . Не зважаючи на дані обставини суд першої інстанції повертає обвинувальний акт зокрема і з підстав відомостей про особу ОСОБА_12 в обвинувальному акті. Апелянт вважає, що судом було безпідставно визнано потерпілим батька ОСОБА_13 (який помер). Таким чином суд першої інстанції в ухвалі вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, що на стадії підготовчого судового засідання не передбачено нічим.
Апелянт звертає увагу, що підозрювані ОСОБА_9 , ОСОБА_8 визнали свою винуватість у вчиненні діяння і зобов'язалися визнати обвинувачення у обсязі підозри у судовому проваджені і відповідно з цим між прокурором та підозрюваними була укладена угода і про це не заперечував потерпілий ОСОБА_13 про що свідчить його заява, крім того йому була відшкодована матеріальна шкода. У подальшому потерпілий ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок атеросклеротичної хвороби серця. Що немає причинно-наслідкового зв'язку між подіями, отриманням тілесних ушкоджень та смертю. Проте у подальшому батько потерпілого звернувся до суду про визнання його потерпілим у справі, що і було здійснено ухвалою суду від 07.12.2021. Покликання суду що умови угоди порушують права сторони потерпілого є безпідставними та необґрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено наступне. 23 липня 2021 року на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021141090000403 від 22.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов до суду із підписаною сторонами 22 липня 2021 року угодою про визнання винуватості, яку досягнуто під час досудового розслідування, у зв'язку з чим, згідно положень КПК України, необхідно вирішити питання про затвердження угоди або відмову у затвердженні такої.
Як вбачається з тексту угоди про визнання винуватості, прокурор та підозрювані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 досягли угоди про визнання винуватості, додержуючись таких умов: підозрювані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 під час досудового розслідування повністю визнали свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення у обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за ч.2 ст.296 КК України у виді 1 року позбавлення волі та у відповідності до ст.75 КК України звільнення обвинувачених від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.
У судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що потерпілий ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.08.2021 року.
Ухвалою суду від 07.12.2021 року, визнано ОСОБА_14 потерпілим у кримінальному провадженні №12021141090000403 від 22.05.2020 року.
З врахуванням того, що потерпілий ОСОБА_13 помер, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості від 22.07.2021 порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, в даному випадку членів сім'ї потерпілого ОСОБА_13 .
Крім того, згідно обвинувального акту №12021141090000403 від 22.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 05 год. 30 хв., діючи з хуліганських мотивів та явної неповаги до суспільства, установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок перебуваючи в громадському місці, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , перебуваючи на вулиці, поряд із будинком АДРЕСА_1 , нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_15 , руками та ногами у різні ділянки тіла, після чого ОСОБА_12 , стопою своєї правої ноги у взутті, наніс декілька ударів в ділянку голови потерпілого ОСОБА_16 , чим відповідно до висновку експерта №128/2021 від 05.07.2021, спричинили наступні тілесні ушкодження: відкрита черепномозкова травма, забій головного мозку, хронічні двобічні субдуральні гематоми в тім'яних ділянках парасагітально, злами стінок лівих етмоїдальних граток; два рубці в цільній ділянці голови, синець нижче мочки лівого вуха та синець на спині зліва. Вказані тілесні ушкодження утворилась від дії тупих предметів або при ударі до таких, могли виникнути 22.05.2021 року внаслідок нанесення ударів руками та ногами. Травма голови відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу. Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.
Відтак, з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, наведених в обвинувальному акті та формулювання обвинувачення суд констатує, що умови угоди суперечать вимогам КПК України та КК України в частині допущення неправильної правової кваліфікації кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди, що передбачено вимогами п. 1 ч.7 ст.474 КПК України.
Окрім цього, згідно обвинувального акту №12021141090000403 від 22.05.2020 року, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , діяли за попередньою змовою з ОСОБА_12 , однак в обвинувальному акті відомості про ОСОБА_12 відсутні, як і відсутні дані про висунуте ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно повідомлення захисника обвинувачений ОСОБА_8 призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги, думку захисників - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_9 про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положення п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч.1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду апеляційної інстанції з перегляду судових рішень у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Так, ч.1 ст. 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне з таких рішень, а саме затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Приписами ч.4 вказаної норми передбачено, що ухвала про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку, разом з тим, оскарження ухвали про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу, нормами КПК України не передбачено.
Аналізуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2021, колегією суду встановлено, що у підготовчому судовому засіданні суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12021141090000403 внесеного до ЄРДР 22.05.2020 року та повернув кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, отже апеляційну скаргу прокурором подано на ухвалу, яка відповідно до вимог ст. 392 КПК України апеляційному оскарженню не підлягає.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 26.01.2022 на адресу Львівського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2021 року про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12021141090000403 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.
Ухвалою судді-доповідача від 31.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено до апеляційного розгляду.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржено виключно з тих підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною 5 статті 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Отже, рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку оскарження ухвали слідчого судді - при вирішенні питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги на таке рішення.
Разом із тим, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Цей висновок ґрунтується на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2021 року не підлягає апеляційному оскарженню, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на зазначену вище ухвалу, в рамках кримінального провадження №12021141090000403, має бути закрито а апеляційна скарга повернута апелянту на підставі ч. 5 ст. 399 КПК України.
Керуючись ст. ст. 392 399, 404, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційне провадження за апеляційною скарго прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 24 грудня 2021 року, щодо повернення кримінального провадження №12021141090000403 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, прокурору для продовження досудового розслідування - закрити, а апеляційну скаргу з усіма доданими матеріалами повернути апелянту.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: