Cправа № 127/7742/22
Провадження № 1-кс/127/3258/22
Іменем України
26 квітня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
підозрюваного: ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора: ОСОБА_5 ,
слідчого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу адвоката ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_3 , на повідомлення ОСОБА_3 від 20 січня 2015 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному проваджені №12012010060000056, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2012, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_3 , на рішення старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7 , яке полягає у повідомленні про підозру ОСОБА_3 від 20.01.2015, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках кримінального провадження №12012010060000056.
В обґрунтування доводів заявник зазначає, що в провадженні Слідчого управління ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження №12012010060000056, внесене до ЄРДР 23.11.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
20 січня 2015 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яку вручено цивільній дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .
18 березня 2022 року ОСОБА_3 розписався про ознайомлення з текстом про повідомлення про підозру. В цей же день, слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, 30 березня 2013 року ОСОБА_3 уже було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та 27 вересня 2013 року прокурором ОСОБА_9 було постановлено постанову про закриття кримінального провадження №12012010060000056, внесеного до ЄРДР 23.11.2012 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. На дану постанову представником потерпілого ОСОБА_10 було подано скаргу, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2013 та в подальшому дану ухвалу залишено в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 09.01.2014.
Крім того, 01 жовтня 2013 року старшим слідчим ОСОБА_7 було постановлено постанову про закриття кримінального провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яку 10.12.2013 було скасовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області.
На думку представника заявника, ОСОБА_3 на протязі часу проведення досудового розслідування не переховувався. Про те, що відносно нього проводиться досудове розслідування дізнався лише після затримання 18.03.2022 від слідчого органу досудового розслідування. Будь-які слідчі дії з ОСОБА_3 на протязі більше як 7 років, з дня оголошення про підозру 20.01.2015, не проводилися.
Крім того, заявник вважає, що оголошена підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в частині того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не розуміли значення проведення подальших дій щодо зміни власника ТОВ «Відродження», не відповідає визначеному у ст. 190 КК України поняттю шахрайство. У ході досудового слідства не встановлено жодних об'єктивних даних про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будучи введеними в оману особисто передали ОСОБА_12 будь-яке майно чи право на нього (в тому числі частки в статутних капіталах ТОВ «Віра» та «Відродження»), а останній у свою чергу отримав відповідні матеріальні блага.
Так, в інкримінованому ОСОБА_3 кримінальному правопорушенні відсутня об'єктивна сторона злочину, а тому відсутній і склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.
Таким чином, на думку заявника скарги, повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, що є грубим порушенням права на захист ОСОБА_3 , не містить відомостей, які б свідчили про наявність в матеріалах справи доказів обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення. В підозрі не викладено фактичних обставин, які свідчать про вчинення підозрюваних дій, які складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення. Не доведено причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого правопорушення. Зміст повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На думку заявника скарги, органом досудового розслідування не доведено заволодіння ОСОБА_3 матеріальними цінностями на суму 342488,25 грн., які нібито належали потерпілому ОСОБА_10 , не спростовано доводи підозрюваного ОСОБА_3 про відсутність об'єктивного існування у ОСОБА_10 вказаних грошових коштів чи матеріальних цінностей на вказану суму. Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння ОСОБА_3 шкоди ОСОБА_10 .
З огляду на наведене представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в порядку статті 303 КПК України.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримали та просили їх задовольнити. Крім зазначених в скарзі обставин в судовому засіданні ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 посилались на те, що повідомлення про підозру від 30.03.2013 та повідомлення про підозру від 20.01.2015 ідентичні, та не мають жодної відмінності.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував, щодо задоволення скарги.
Слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні, щодо вимог скарги поклалася на розсуд суду, пояснивши, що повідомлення про підозру ОСОБА_13 складалося іншим слідчим
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та матеріли кримінального провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.
Згідно з положеннями пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Судом встановлено, що старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 , за заявою ОСОБА_10 про заволодіння ОСОБА_3 належних йому акцій ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту» в кількості 1 369 953 шт. номінальною вартістю 342 488,25 грн., 25.06.2012 винесено постанову про порушення кримінальної справи №12280278 по факту шахрайства щодо майна ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відомості до ЄРДР були внесені 23.11.2012 за №12012010060000056.
30 березня 2013 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 до ЄРДР за №12013010060000138 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема, про те, що ОСОБА_3 , у період часу з 23.02.2010 по 23.04.2010, зловживаючи довірою директора ПП «Мега - Гранд КФТ» ОСОБА_11 , заволодів частками у статутних капіталах ТОВ «Віра» і ТОВ «Відродження», які належали ПП «Мега - Гранд КФТ», чим заподіяв останньому збитки у сумі 8 779 868 грн.
30 березня 2013 року старшим прокурором відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_14 було винесено постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях за №12012010060000056 від 23.11.2012 та №12013010060000138 від 30.03.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
30 березня 2013 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном та придбання права на майно шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.
Постановою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_9 від 27 вересня 2013 року кримінальне провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 щодо підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, закрито.
Зокрема, підставою для винесення даної постанови стало те, що оголошена підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в частині того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не розуміли значення проведення подальших дій щодо зміни власника ТОВ «Віра» та ТОВ «Відродження», не відповідає визначеному у ст. 190 КК України поняттю шахрайства. У ході досудового слідства не встановлено жодних об'єктивних даних про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будучи введеними в оману особисто передали ОСОБА_3 будь-яке майно чи право на нього, а останній у свою чергу отримав відповідні матеріальні блага. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 у період часу 2010-2012 років мав можливість розпорядитися частками в статутних капіталах ТОВ «Віра» та «Відродження» на власний розсуд, у тому числі реалізувати їх третім особам, проте ніяких дій з цього приводу не вчиняв. Будь-яких матеріальних благ від права власності на зазначені частки ОСОБА_3 не отримував. В ході досудового розслідування не встановлено достатніх доказів для доведення у суді винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тому кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю у порядку п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суд Вінницької області 20 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2013 року (справа №127/23196/13-к) відмовлено у задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_15 на постанову заступника начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 від 27.09.2013 про закриття кримінального провадження №12012010060000056 щодо підозрюваного ОСОБА_3 .
Крім того, 01 жовтня 2013 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 про заволодіння майном ПП «Мега - Гранд КФТ» та правом на майно ОСОБА_10 , у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Зокрема, підставою для винесення даної постанови стало те, що в ході досудового слідства не встановлено жодних об'єктивних даних про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будучи введеними в оману особисто передали ОСОБА_3 будь-яке майно чи право на нього, а останній у свою чергу отримав відповідні матеріальні блага. Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 у період часу 2010-2012 років мав можливість розпорядитися частками в статутних капіталах ТОВ «Віра» та «Відродження» на власний розсуд, у тому числі реалізувати їх третім особам, проте ніяких дій з цього приводу не вчиняв. Будь-яких матеріальних благ від права власності на зазначені частки ОСОБА_3 не отримував. В ході досудового розслідування не встановлено доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_3 у ході надання юридичних консультацій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діяв з прямим умислом на заволодіння їхнім майном, у діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Однак, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суд Вінницької області від 10 грудня 2013 року (справа №127/29117/13-к) постанову старшого слідчого в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 від 01.10.2013 про закриття кримінального провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 скасовано.
В подальшому, 20 січня 2015 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 , в межах кримінального провадження №12012010060000056, було повідомлено ОСОБА_3 про те, що він підозрюється у заволодінні чужим майном та придбанні права на майно шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до частини першої статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Положеннями частини першої статті 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Звертаючись до суду зі скаргою заявник вважає повідомлення про підозру незаконним, необґрунтованим, на думку заявника, повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, що є грубим порушенням права на захист ОСОБА_3 , не містить відомостей, які б свідчили про наявність в матеріалах справи доказів обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення. В підозрі не викладено фактичних обставин, які свідчать про вчинення підозрюваних дій, які складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення. Не доведено причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого правопорушення. Зміст повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також, на думку заявника, органом досудового розслідування не доведено заволодіння ОСОБА_3 матеріальними цінностями на суму 342488,25 грн., які нібито належали потерпілому ОСОБА_10 , не спростовано доводи підозрюваного ОСОБА_3 про відсутність об'єктивного існування у ОСОБА_10 вказаних грошових коштів чи матеріальних цінностей на вказану суму. Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння ОСОБА_3 шкоди ОСОБА_10 , при цьому посилаючись на те, що 27 вересня 2013 року прокурором ОСОБА_9 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12012010060000056.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12012010060000056 від 23.11.2012, незважаючи на винесення прокурором постанови від 27.09.2013 про закриття кримінального провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 щодо підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з моменту винесення вказаної постанови слідчим було проведено ряд необхідних слідчих розшукових дій, в ході яких було встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 , які виразилися в умисному заволодінні чужим майном - частками у статутних капіталах ТОВ «Віра» та ТОВ «Відродження», а також придбанні права на майно - акціями ВАТ «Вінницьке УМіА», шляхом зловживання довірою (шахрайства), вчиненому в період з грудня 2009 року по квітень 2010 року в місті Вінниці, потерпілому ОСОБА_10 завдано матеріальної шкоди у розмірі 342488,00 грн. та «Мега - Гранд КФТ» - 8779868,00 грн., а всього на загальну суму 9122356,00 грн., яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Таким чином, додатково зібрані у період з 27.09.2013 по 20.01.2015 докази, в сукупності з попередньо здобутими доказами, стали підставою для оголошення 20 січня 2015 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном та придбання права на майно шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.
При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 з 2015 року не проживав за місцем проживання, органами досудового розслідування встановити місце проживання останнього не приставилось за можливе, у зв'язку з чим останній був оголошений в розшук, в якому перебував майже 7 (сім) років.
Ухвалою слідчого судді Вінницького місього суду Вінницкої області від 26.11.2021 (справа №127/32303/21) надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області, громадянина України, українця, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу до Вінницького міського суду Вінницької області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На виконання вказаної ухвали суду 18.03.2022 ОСОБА_3 був затриманий в м. Луцьк.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2022 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23.03.2022 (справа №127/6320/22) задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Дана ухвала мотивована тим, що на думку слідчого судді, відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.
Самі ж по собі заперечення ОСОБА_3 , після повідомлення йому про підозру, щодо того, що відсутні відомості, які б свідчили про наявність в матеріалах справи доказів обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також посилання ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 на аналогічність підозри пред'явленої ОСОБА_3 20 січня 2015 року та підозри від 30 березня 2013 року, після пред'явлення якої прокурором було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12012010060000056, не свідчить про необґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_3 20 січня 2015 року.
В той же час, суд звертає увагу на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 30.03.2013 та 20.01.2015 за своїм змістом та викладом обставин не є ідентичними, а містять суттєві відмінності.
Як уже зазначалося вище, з моменту винесення постанови прокурора про закриття кримінального провадження до моменту повторного оголошення ОСОБА_3 про підозру (з 27.09.2013 по 20.01.2015) слідчим було проведено ряд необхідних слідчих розшукових дій (виїмки документів, допити свідки та потерпілого, проведені експетизи), в ході яких було встановлено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 , які виразилися в умисному заволодінні чужим майном - частками у статутних капіталах ТОВ «Віра» та ТОВ «Відродження», а також придбанні права на майно - акціями ВАТ «Вінницьке УМіА», шляхом зловживання довірою (шахрайства), вчиненому в період з грудня 2009 року по квітень 2010 року в місті Вінниці, потерпілому ОСОБА_10 завдано матеріальної шкоди у розмірі 342488,00 грн. та «Мега - Гранд КФТ» - 8779868,00 грн., а всього на загальну суму 9122356,00 грн., яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Такимч чином, додатково зібрані у період з 27.09.2013 по 20.01.2015 докази, в сукупності з попередньо здобутими доказами, стали підставою для оголошення 20 січня 2015 року старшим слідчим в ОВС СУ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_7 про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном та придбання права на майно шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.
При цьому, судом встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 наразі триває, усі обставини кримінального правопорушення та особи причетні до його вчинення наразі встановлюються.
Отже, як в матеріалах скарги так і в судовому засіданні заявником не доведено, що повідомлення про підозру є незаконним та необґрунтованим, так само не наведено даних, які б спростовували причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, в межах якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Аналізуючи надані слідчим для вивчення матеріали кримінального провадження, щодо обґрунтованості здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_3 , слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, допустимість доказів щодо встановлення його винуватості, вважає, що зміст таких матеріалів може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Доводи сторони захисту з приводу того, що в ході досудового слідства не встановлено жодних об'єктивних даних про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 будучи введеними в оману особисто передали ОСОБА_12 будь-яке майно чи право на нього (в тому числі частки в статутних капіталах ТОВ «Віра» та «Відродження»), а ОСОБА_12 у свою чергу отримав відповідні матеріальні блага, підлягають перевірці в ході здійснення досудового розслідування, шляхом проведення відповідних слідчих дій та не свідчать безумовно про необґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Враховуючи наведене вище слідує висновок, що заявником скарги не наведено даних, які б викликали сумнів щодо незаконності повідомлення про підозру ОСОБА_12 у кримінальному провадженні, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги.
Посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що в порушення положень статті 110 КПК України повідомлення про підозру виготовлено слідчим не на офіційному бланку органу досудового розслідування, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до частини шостої статті 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, тоді як в даному випадку йде мова про повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а не про постанову слідчого.
В той же час, позиція прокурора ОСОБА_5 в судовому засіданні, який не заперечував, щодо задоволення скарги, судом оцінюється критично, оскільки фактично погоджуючись з вимогами скарги прокурором не зазначено в чому саме полягає незаконність та необгрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 20.01.2015. При цьому суд звертає увагу на те, що прокурор, як процесуальний керівник у кримінальному провалдженні, або ж слідчий, за погодженням з прокурором, не позбавлені можливості самостійно прийняти рішення про закриття кримінального провадження, в разі встановлення в ході досудового розслідування відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_12 від 20.01.2015 в рамках кримінального провадження №12012010060000056, внесеного до ЄРДР 23.11.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відповідає вимогам статті 277 КПК України, у зв'язку з чим, у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 40, 276, 277, 284, 303, 305, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , на повідомлення ОСОБА_3 від 20 січня 2015 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному проваджені №12012010060000056, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2012, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя