27 квітня 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/23512/20
провадження номер: 22-ц/824/1721/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - адвоката Синельнікова Микити Олексійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року у складі судді Журибеди О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС») про стягнення страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 2020 року між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «Правильне КАСКО» №FO-00694299 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого застраховано транспортний засіб «Renault Logan», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 . Позивач вказувала, що 20 липня 2020 року між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір до договору страхування, відповідно до умов якого за договором страхування змінено вигодонабувача на ОСОБА_1 та змінено реєстраційний номер застрахованого транспортного засобу на д.н.з. НОМЕР_2 .
Зазначала, що 07 серпня 2020 року стався страховий випадок із застрахованим транспортним засобом «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , який було пошкоджено. У зв'язку з цим 10 серпня 2020 року страхувальником було подано до ПрАТ «Страхова група «ТАС»заяву про настання події, а 17 серпня 2020 року вигодонабувачем було подано заяву на виплату страхового відшкодування. Вказувала, що 11 серпня 2020 року пошкоджений автомобіль було надано на огляд представнику ПрАТ «Страхова група «ТАС», а 28 серпня 2020 року відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 6 871 грн 05 коп.
Вважала, що виплачений її відповідачем розмір страхового відшкодування є заниженим, оскільки відповідно до звіту про оцінку №1736 від 09 вересня 2020 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 12 172 грн 85 коп.
Зазначала, що згідно з пунктом 3.7 договору страхування, врегулювання страхового випадку без довідок компетентних органів допускається один раз протягом строку дії до 5% від страхової суми. Тобто відшкодування в такому випадку здійснюється в межах 10 844 грн 00 коп. (216 880,00 ? 0,05). Разом з цим, відповідно до пункту 3.4 договору страхування передбачено франшизу у розмірі 2 168 грн 80 коп. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не відшкодовано їй збитки у розмірі 3 133 грн 00 коп. (12 172 грн 85 коп. (розмір встановленого збитку) - 2 168 грн 80 коп. (франшиза) - 6 871 грн 05 коп. (сума відшкодованого збитку). Вказувала, що у зв'язку з цим 17 вересня 2020 року вона направила відповідачу вимогу з проханням переглянути розмір страхового відшкодування та здійснити доплату. Однак, листом за вих. №03105-3/0120 від 16 жовтня 2020 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомило їй про те, що доплата страхового відшкодування ним проводитися не буде, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору страхування, розрахунок страхового відшкодування здійснюється на основі калькуляції страховика та без врахування зносу. Також згідно з пунктом 8.16.3 договору страхування, калькуляція страховика - розрахунок вартості відновлюваного ремонту для ЗТЗ, складений страховиком із застосуванням відповідним чином сертифікованого в України програмного забезпечення.
Позивачка зазначала, що відповідач, посилаючись на визначене у договорі страхування поняття «калькуляція страховика» провів занижені розрахунки вартості ремонту пошкодженого автомобіля. Вказувала, що ціни на запасні частини, кількість часу, необхідного для ремонту різних деталей та об'єм витраченого матеріалу, відповідач у своїх калькуляціях зкорегував та змінив незрозуміло на яких підставах. Такі дії страховика, на думку позивачки, є зловживанням правами, наданими йому договором страхування.
Вказувала, що оцінювач ОСОБА_3 , який склав звіт №1736 від 09 вересня 2020 року, вартість ремонту також визначав на основі ремонтної калькуляції №1736, виконаної у програмному комплексі «Audatex» з допомогою функції «Audanet», яка є ліцензованим програмно-технічним комплексом з розрахунку вартості відновлювальних ремонтів ТЗ з використанням рекомендованих нормативів заводу виробника і цін на запасні частини, що рекомендовані імпортером. Наведене підтверджується відповіддю товариства з обмеженою відповідальністю «Аудатекс Україна» за вих. №63 від 16 грудня 2020 року, відповідно до якого розрахунок калькуляції №1736 від 07 серпня 2020 року, який міститься у звіті №1736 від 09 вересня 2020 року, проводився за допомогою програмного забезпечення «Audatex».
Зазначала, що на час подання позовної заяви, ПрАТ «Страхова група «ТАС» не ознайомило її із калькуляцією страховика, тому вона позбавлена можливості оцінити цей документ, однак сам факт того, що визначена на його основі вартість ремонту автомобіля значно менша ніж та яка визначена незалежним оцінювачем на ліцензованому програмному забезпеченні, підтверджує недобросовісне виконання страховиком своїх обов'язків, визначених договором страхування.
Також позивач вказувала, що нею понесені витрати щодо замовлення та проведення незалежної оцінки у розмірі 1 500 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією, витрати на професійну правничу допомогу адвоката розмірі 7 000 грн 00 коп., що підтверджується договором про надання правової допомоги №01Б-1/130 від 02 вересня 2020 року, додаткової угоди №1 від 02 лютого 2020 року до цього договору та розрахунковими документами, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн 80 коп..
З урахуванням наведеного, ОСОБА_4 просила стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на свою користь суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 3 133 грн 00 коп., судові витрати, пов'язані із замовленням та проведенням розрахунку вартості матеріального збитку у розмірі 1 500 грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн 80 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 частину страхового відшкодування у розмірі 3 133 грн 00 коп., витрати за виготовлення звіту про оцінку вартості завданої майнової шкоди у розмірі 1 500 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп., а всього - 12 473 грн 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ«Страхова група «ТАС» - адвокат Синельніков М.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що страхувальник ОСОБА_2 на власний розсуд у пункті 2.3 договору страхування обрав варіант розрахунку страхового відшкодування - згідно калькуляції страховика. Також згідно з пунктом 8.16.3 договору страхування, калькуляція страховика - розрахунок вартості відновлювального ремонту для застрахованого транспортного засобу (далі - ЗТЗ), складений страховиком із застосуванням відповідним чином сертифікованого в Україні програмного забезпечення. Вказує, що 10 серпня 2020 року представник вигодонабувача подав відповідачу заяву про настання події 07 серпня 2020 року із застрахованим автомобілем, в якій повідомив, що ОСОБА_2 залишив застрахований автомобіль на парковці та після того як він повернувся до місця парковки було виявлено пошкодження автомобіля. Зазначає, що 11 серпня 2020 року представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснив огляд автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , про що склав акт огляду, в якому зазначені пошкодження транспортного засобу, отримані в результаті протиправних дій третіх осіб. Страхувальник ОСОБА_2 підписав вказаний акт без зауважень.
Вказує, що 11 серпня 2020 року відповідач на підставі огляду пошкодженого транспортного засобу склав ремонтну калькуляцію №16963_58 на основі комп'ютерної програми Audatex, згідно якої вартість ремонту автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 9 039 грн 85 коп., в тому числі: вартість замінених складових - 0 грн, вартість робіт - 4 025 грн 00 коп., вартість матеріалів - 5 014 грн 85 коп.
17 серпня 2020 року позивач подала відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування на свій картковий рахунок у ПриватБанк. При цьому, ні страхувальник ОСОБА_2 , ні позивач не надали відповідачу документ, що підтверджує факт настання страхового випадку, а саме, згідно з пунктом 12.8.4 договору страхування, на підтвердження події «ПДТО» (протиправні дії третіх осіб) страхувальник має надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань із зазначенням повного імені та адреси власника (користувача) ТЗ, місця, часу та обставин настання події, реєстраційного та ідентифікаційного номеру ТЗ, переліку пошкоджень, завданих ЗТЗ.
Вказує, що таким чином страхувальник ОСОБА_2 та позивач скористались правом отримати страхове відшкодування без довідок компетентних органів один раз протягом строку дії договору в межах до 5% від страхової сумі (10 844 грн 00 коп.) за вирахуванням франшизи (2 168 грн 80 коп.), тобто максимально 8 675 грн 20 коп., що передбачено пунктами 3.7, 8.31, 11.3.2 договору страхування. 27 серпня 2020 року відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 6 871 грн 05 коп., що підтверджується платіжним дорученням №120332 від 27 серпня 2020 року.
Зазначає, що 18 вересня 2020 року та 16 жовтня 2020 року відповідач направляв представнику позивача листи, в яких повідомив, що вказана вище сума страхового відшкодування розрахована згідно з пунктом 2.3 договору страхування на підставі калькуляції страховика за вирахуванням франшизи (9 039 грн 85 коп. (вартість ремонту згідно калькуляції №16963_58 від 11 серпня 2020 року) - 2 168 грн 80 коп. (франшиза).
Вказує, що оскільки при укладенні договору страхування відповідачем та страхувальником ОСОБА_2 у пункті 3.2 цього договору було досягнуто згоди, що розрахунок розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції, яка складена страховиком, то надані позивачем калькуляція та звіт №1736 від 09 вересня 2020 року, які складені оцінювачем ОСОБА_3 , відповідно до яких визначена вартість заміни та ремонту деталей обраних на вибір і замовлення позивача, не є підставою для розрахунку страхового відшкодування, оскільки відповідно до ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором.
Звертає увагу, що вартість ремонту автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , у сумі 9 039 грн 85 коп. визначена страховиком на підставі ремонтної калькуляції №16963_58 від 11 серпня 2020 року, складеної страховиком із застосуванням комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту, ФДМУ 24 листопада 2003 року №142/5/2092. Відповідач має право складати калькуляції із застосуванням комп'ютерної програми Audatex, що підтверджується ліцензійною угодою №16100 від 01 квітня 2014 року. Така ремонтна калькуляція №16963_58 від 11 серпня 2020 року складена страховиком на підставі акту огляду від 11 серпня 2020 року, в якому зазначені пошкодження транспортного засобу, отримані 07 вересня 2020 року та який підписаний страхувальником ОСОБА_2 без зауважень. Тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави для неприйняття до уваги ремонтної калькуляції, складеної страховиком із застосуванням комп'ютерної програми Audatex. Вказує, що належна позивачу сума страхового відшкодування відповідачем була сплачена позивачу у порядку та розмірі, встановленому пунктом 3.2 договору страхування.
Зазначає, що у звіті №1736 від 09 вересня 2020 року, складеному оцінювачем ОСОБА_3 , не зазначено, що останній попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та висновок складений для подання до суду, а тому вважає, що вказаний звіт оцінювача не може вважатися висновком експерта. Звертає увагу на те, що при розрахунку суми страхового відшкодування на підставі іншого документа, ніж калькуляція складена страховиком (в разі такого погодження у пункті 2.3 договору страхування), страхувальник має надати документи, що підтверджують факт оплаченого відновлювального ремонту автомобіля, інакше розмір страхового відшкодування зменшується на 20%. Тому стягнення 20% вартості ремонту, встановленого на підставі звіту оцінювача ОСОБА_3 , що становить 2 028 грн 81 коп., суперечить положенням пунктів 13.10.2.2, 13.10.2.3 договору страхування.
Вказує, що, що при укладенні договору страхування сторонами було досягнуто згоди, що витрати, відшкодування яких не передбачено цим договором та непрямі збитки, страховиком не відшкодовуються. Зазначає, що ст.990 ЦК України, ст.9 Закону України «Про страхування» не передбачено відшкодування страховиком непрямих збитків, а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат за виготовлення звіту про оцінку вартості, завданої майнової шкоди, у розмірі 1 500 грн 00 коп. Вказує, що відсутні також підстави для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки складання скарги до Національного банку України вартістю 2 000 грн 00 коп. не стосується даного спору.
Зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково послався на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний Закон не регулює відносини, які виникають з договору добровільного страхування наземного транспорту.
Представник позивача - адвокат Поліщук Л.І. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що умовами договору страхування про розрахунок відшкодування по калькуляції страховика не передбачено, що страховик на власний розсуд може здійснювати розрахунок вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та коригувати його. Дана умова визначає тільки, що страховик не зобов'язаний визначати розмір відшкодування на основі фактичних затрат страхувальника (згідно рахунків з СТО), однак повинен визначити вартість ремонту на основі документу, що виконаний на сертифікованому в України програмному забезпеченні без будь-яких втручань і маніпуляцій. Звертає увагу на те, що ремонтна калькуляція страховика та ремонтна калькуляція, складена на замовлення позивача, виконана в одному і тому ж програмному забезпеченні «Audatex». Проте, враховуючи штучні маніпуляції та коректування з боку страховика, це призвело до заниження розміру страхового відшкодування. Зазначає, що у даному випадку розмір страхового відшкодування визначається шляхом вирахування від вартості відновлюваного ремонту розміру франшизи і вказаний розмір не повинен перевищувати розмір страхової суми, передбаченої пунктом 3.7 договору страхування. Щодо зменшення виплат на 20%, то представник позивача вказує, що у даному випадку відповідач намагається перекрутити умови договору страхування та трактувати їх на власний розсуд, оскільки пунктом 2.3 договору страхування не передбачено розрахунку страхового відшкодування згідно СТО за вибором страхувальника або згідно СТО за вибором страховика. Крім того, відповідач суперечить власній позиції, оскільки згідно листа №03105-1/0120 від 16 жовтня 2020 року, відповідач в роз'ясненні розрахунку страхового відшкодування, виплаченого на рахунок позивача, не застосовує 80% від виплаченого страхового відшкодування, так як це суперечить умовам договору.
Вказує, що компенсація витрат позивача за проведення оцінки вартості майнової шкоди визначена положеннями ЦПК України, а не умовами договору страхування, у зв'язку з чим, ці витрати було включено до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а не в ціну позову. Зазначає, що складання скарги до Національного банку України було частиною процедури досудового врегулювання даного спору з відповідачем, яка була ініційована позивачем, та як Національний банк України є органом, який здійснює контроль за діяльністю страховика, а тому має відповідний вплив на нього при вирішенні різного роду спорів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 3 133 грн 00 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 березня 2020 року між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №FО-00694299 за програмою страхування «Привальне КАСКО», автомобіля «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума застрахованого транспортного засобу визначена у розмірі 216 880 грн 00 коп (а.с.17-27, 130-141).
20 липня 2020 року між ПрАТ «Страхова група ТАС» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір до договору страхування від 12 березня 2020 року, відповідно до умов якого змінено вигодонабувача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та змінено реєстраційний номер застрахованого транспортного засобу «Renault Logan» на реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.28).
Установлено та не заперечується сторонами, що 07 серпня 2020 року сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.13).
Внаслідок ДТП транспортний засіб «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні ушкодження.
10 серпня 2020 року ОСОБА_1 повідомила страховика ПрАТ «Страхова група ТАС» про настання ДТП, у якій зазначила, що ОСОБА_2 залишив застрахований автомобіль на парковці, а після того як він повернувся до місця парковки було виявлено пошкодження (а.с.14).
Після повідомлення відповідача про настання ДТП, позивач ОСОБА_1 надала для огляду транспортний засіб «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , за наслідками якого 11 серпня 2020 року страховиком було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), у якому було відображено перелік пошкоджень вказаного транспортного засобу (а.с.110-111).
17 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.16).
Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» без попереднього узгодження з позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 6 871 грн 05 коп., із розрахунку ((9 039 грн 85 коп. - (матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля) - 2 168 грн 80 коп. (франшиза)) (а.с.74).
28 серпня 2020 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6 871 грн 05 коп. (а.с.29).
Позивач ОСОБА_1 не погодилась із розміром виплаченого їй страхового відшкодування та з метою об'єктивного визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , звернулася до оцінювача ФОП ОСОБА_3 .
Згідно звіту №1736 про оцінку вартості (розміру майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 09 вересня 2020 року, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 12 172 грн 85 коп. (а.с.30-66).
За складання вказаного звіту №1736 від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 500 грн 00 коп., шо підтверджується квитанцією №2083-6071-6827-8028 від 14 вересня 2020 року (а.с. 70).
Таким чином, ОСОБА_1 вважала, що розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 3 133 грн 00 коп. (12 172 грн 85 коп. вартість відновлювального ремонту - 6 871 грн 05 коп. сплачене страхове відшкодування - 2 168 грн 80 коп. франшиза).
На неодноразові звернення представника позивача до відповідача про відшкодування повної вартості відновлювального ремонту в межах страхової виплати, ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомило (лист від 18 вересня 2020 року №02817-1/20 та лист від 16 жовтня 2020 року №03105-3/0120) про те, що правові підстави для здійснення доплати страхового відшкодування відсутні, оскільки рішення про здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 6 871 грн 05 коп. ПрАТ «Страхова група «ТАС» було прийнято на підставі проведеної страховиком калькуляції із застосуванням відповідним чином сертифікованого в Україні програмного забезпечення відповідно до положень пунктів 2.3, 8.16.3 добровільного страхування наземного транспорту №FО-00694299 від 12 березня 2020 року (а.с.74, 77).
Зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що вирішуючи дану справу суд першої інстанції, окрім положень чинного цивільного законодавства та положень Закону України «Про страхування», застосував норми ст.ст.6, 29, п 36.4. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон №1961-IV).
Так, відповідно до преамбули до Закону №1961-IV цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 ст.1 Закону №1961-IV страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».
Системний аналіз норм Закону №1961-IV вказує на те, що цей Закон регулює відносини виключно у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і страховиками таких правовідносин є виключно особи, які уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду.
Разом з тим, у даній справі правовідносин виникли з приводу виконання укладеного між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 договору добровільного страхування наземного транспорту №FО-00694299 за програмою страхування «Привальне КАСКО», вигодонабувачем за яким є ОСОБА_1 , а не з приводу виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином положення Закону №1961-IV не підлягають до застосуванню у спірних правовідносинах.
Однак, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого застосував до спірних правовідносинах закон, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 до ПрАТ«Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,колегія суддів вважає, що даний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування»).
Згідно з п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
У ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Положеннями ст.9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Так, у пункті 3.7 договору страхування сторони погодили, що врегулювання страхового випадку без довідок компетентних органів допускається 1 раз протягом строку дії, до 5% від страхової суми.
Тобто відшкодування в такому випадку здійснюється в межах 10 844 грн 00 коп. (216 880,00 ? 0,05).
Відповідно до пункту 3.4 договору страхування встановлено франшизу у розмірі 2 168 грн 80 коп.
Згідно з пунктом 2.3 договору страхування, розрахунок страхового відшкодування здійснюється на основі калькуляції страховика.
Пунктом 8.16.3 договору страхування передбачено, що калькуляція страховика - розрахунок вартості відновлюваного ремонту для ЗТЗ, складений страховиком із застосуванням відповідним чином сертифікованого в України програмного забезпечення.
Тобто вказаними положеннями пунктів 2.3, 8.16.3 договору страхування узгоджено процедуру розрахунку страхового відшкодування, яке здійснюється на основі калькуляції страховика щодо вартості матеріального збитку ЗТЗ.
Разом з тим, колегія суду звертає увагу на те, що ні умови цього договору страхування, ні чинне законодавство про страхування, не обмежує страхувальника, у випадку його незгоди із нарахованим та виплаченим страховим відшкодуванням, доводити інший розмір такого відшкодування у передбачений законом спосіб.
З наведених підстав, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що визначення розміру належного до виплати страхового відшкодування у даному випадку можливо виключно на основі калькуляції страховика щодо вартості матеріального збитку ЗТЗ, а надані позивачем докази щодо визначення вартості такого матеріального збитку, не можуть бути належними.
Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч.2 ст.102 ЦПК України).
Установлено, що позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із розміром виплаченого їй страхового відшкодування у сумі 6 871 грн 05 коп., з метою об'єктивного визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , звернулася до ФОП ОСОБА_3 , який має чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та сертифікат суб'єкта оціночної діяльності (а.с. 66).
Згідно звіту №1736 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 09 вересня 2020 року, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 12 172 грн 85 коп. (а.с.30-66).
Встановлено, що оцінювач ФОП ОСОБА_3 внесений до Державного реєстру оцінювачів України, що перебуває у відкритому доступі.
Отже, враховуючи наведене, зважаючи на норми ст.ст.77-80 ЦПК України, колегія суддів вважає, що наданий позивачем вказаний вище звіт №1736 від 09 вересня 2020 року є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження дійсної вартості розміру майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 .
Заперечуючи проти позову, ПрАТ «Страхова група «ТАС» будь-яких доказів на підтвердження іншої вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , суду не надало.
З клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи ПрАТ «Страхова група «ТАС» до суду не зверталось.
Таким чином наданий позивачем вказаний вище звіт №1736 від 09 вересня 2020 року про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, є письмовим доказом, стосується предмету доказування та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до положень ч.1 ст.89 ЦПК України та не є висновком судового експерта у розумінні ч.2 ст.102 ЦПК України.
Тому всупереч доводів апеляційної скарги сам факт неповідомлення оцінювача ФОП ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не свідчить про те, що складений ним звіт про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, є недопустимим доказом у справі.
Отже, враховуючи, що наданими позивачем доказами підтверджено вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 12 172 грн 85 коп. та приймаючи до уваги узгоджений сторонами розмір франшизи у сумі 2 168 грн 80 коп., а також розмір вже виплаченого відповідачем позивачу страхового відшкодуванні у сумі 6 871 грн 05 коп., колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 у рахунок повного відшкодування вартості відновлювального ремонту у розмірі 3 133 грн 00 коп. (12 172 грн 85 коп. (розмір встановленого збитку) - 2 168 грн 80 коп. (франшиза) - 6 871 грн 05 коп. (сума відшкодованого збитку). Вказаний розмір не перевищує, передбачений пунктом 3.7 договору страхування максимальний розмір страхового відшкодування (10 844 грн 00 коп. (216 880,00 ? 0,05)).
Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку сума страхового відшкодування підлягає до зменшення на 20%, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці доводи є маніпулятивними, так як зменшення виплат страхового відшкодування на 20% передбачено за умови розрахунку страхового відшкодування згідно СТО за вибором страхувальника або згідно СТО за вибором страховика (пункти 13.10.2.2, 13.10.2.3.3 договору страхування), чого у даному випадку не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «Страхова група «ТАС» недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 3 133 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить із такого.
За змістом ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Частиною 1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції між адвокатським бюро «Лідії Поліщук» (далі - АБ «Лідії Поліщук») в особі голови адвоката Поліщук Л.В. та позивачем по справі ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №01Б-1/130 від 02 вересня 2020 року та додаткову угоду №1 від 02 лютого 2020 року до цього договору, за якими адвокат Поліщук Л.В. на умовах платності зобов'язалась надавати ОСОБА_1 правову допомогу з розрахунку 1 000 грн 00 коп. за 1 годину роботи адвоката (а.с.85-88).
У наявних в матеріалах справи розрахунку №1 від 21 грудня 2020 року, рахунку №23.12 від 21 грудня 2020 року, акту виконаних робіт №23.12 від 24 грудня 2020 року міститься детальний опис робіт у зв'язку з наданням адвокатом Поліщук Л.В. правової допомоги ОСОБА_1 та їх вартість. Загальна вартість таких витрат становить 7 000 грн 00 коп., які були сплачені позивачем на рахунок АБ «Лідії Поліщук» згідно квитанції №0.0.1954435434.1 від 23 грудня 2020 року (а.с.89-92).
Матеріалами справи підтверджується фактичне надання адвокатом Поліщук Л.В. правової допомоги ОСОБА_1 в обсягах та на умовах, визначених у договорі про надання правової допомоги та розрахунках судових витрат.
Надані ОСОБА_1 наведені вище документи відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України є належними доказами понесення нею витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про, що до витрат на правову допомогу позивач безпідставно включила витрати на складання адвокатом Поліщук Л.В. скарги на дії ПрАТ «Страхова група «ТАС» до Національного банку України у розмірі 2 000 грн 00 коп., з таких підстав.
Так,у вказаному вище розрахунку №1 від 21 грудня 2020 року та акті виконаних робіт №23.12 від 24 грудня 2020 року вказано, що адвокатом Поліщук Л.В. надано ОСОБА_1 правову допомогу, зокрема, щодо написання скарги на дії ПрАТ «Страхова група «ТАС» до Національного банку України і вартість таких робіт склала 1 000 грн 00 коп.
Згідно з п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2020 року адвокат Поліщук Л.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Національного банку України із скаргою на дії ПрАТ «Страхова група «ТАС» щодо неналежного виконання договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «Правильне КАСКО» №FO-00694299 від 12 березня 2020 року в частині визначення розміру належного до виплати страхового відшкодування. У вказаній скарзі адвокат Поліщук Л.В. просила, зокрема, скласти акт про порушення законодавства у сфері фінансових послуг щодо ПрАТ «Страхова група «ТАС» (а.с.79-81).
За таких обставин колегія суддів вважає, що у даному випадку складання адвокатом Поліщук Л.В. скарги на дії ПрАТ «Страхова група «ТАС» до Національного банку України згідно з п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України є видом правничої допомоги, пов'язаної з підготовкою справи до її розгляду, збором доказів тощо.
Також встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 840 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №ПН-1922576 (а.с.7).
Отже загальний розмір понесених ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи становить 7 840 грн 00 коп.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із твердженням ОСОБА_4 про те, що до понесених нею судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, слід віднести витрати щодо замовлення та проведення незалежної оцінки у розмірі 1 500 грн 00 коп., які на її думку, підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
По справі встановлено, що з метою об'єктивного визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 звернулася до оцінювача ФОП ОСОБА_3 , який на її замовлення склав звіт №1736 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 09 вересня 2020 року. За складання вказаного звіту ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 500 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №2083-6071-6827-8028 від 14 вересня 2020 року.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
У ст.102 ЦПК України визначені вимоги до висновку експерта. Зазначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 104 ЦПК України перебачено проведення експертизи на замовлення учасників справи. Зазначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Частиною 1 ст.108 ЦПК України передбачено, що експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення ст.139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч.1 ст.42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України).
Таким чином ЦПК України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення оцінки та отримання звіту про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування їй витрат на підготовку вказаного звіту в порядку розподілу судових витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №824/647/19-а.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом даної справи щодо замовлення та проведення незалежної оцінки у розмірі 1 500 грн 00 коп., не підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).
Оскільки судом апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову, та враховуючи, що відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються, у тому числі, із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, то згідно положень ст.141 ЦПК України понесені ОСОБА_4 судові витрати підлягають стягненню з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на її користь урозмірі 7 840 грн 00 коп.
Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - адвоката Синельнікова Микити Олексійовича - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 3 133 (три тисячі сто тридцять три) грн 00 коп.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження за адресою: 03117, місто Київ, проспект Перемоги, 65, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30115243.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: