Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3910/2022
26 квітня 2022 року місто Київ
справа №363/2760/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г.Є. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
У липні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просила:
стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , 2003 року народження, який продовжує навчання у коледжі у розмірі 4500 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення навчання.
В обґрунтування вимог посилалась на те, що вона та ОСОБА_3 з 04 жовтня 1997 року по 11 травня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що після розірвання шлюбу з відповідачем син залишився проживати з нею та перебував на її утриманні.
Зазначала, що син навчається в Київському професійному коледжі з посиленою військовою та фізичною підготовкою на стаціонарній (денній) формі навчання.
Посилалася на те, що для продовження навчання сина потрібні додаткові кошти на проїзд до вузу, харчування, канцтовари та інші приладдя, одяг та взуття.
Вказувала, що вона осилити не в змозі всіх витрат сина, так як є інвалідом ІІ групи та отримує мінімальну пенсію.
Зазначала, що відповідач працездатний, а тому спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання сина до закінчення навчання у визначеному нею розмірі.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто щомісячно із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 13 липня 2021 року і до припинення ОСОБА_1 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участь в справі, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_4 аліменти на його утримання в розмірі 2250 грн., починаючи з 13 липня 2021 року і до припинення ним навчання.
В обґрунтування вимог посилався на те, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року він вважає таким, що не відповідає його інтересам.
Вказував, що він навчається в Державному навчальному закладі «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою», отримує стипендію в розмірі 490 грн. на місяць, інших доходів у нього немає.
Зазначав, що його мати інвалід II групи, з якою він проживає та на чиєму отриманні перебуває, мати постійно хворіє та має дохід лише у вигляді пенсії по інвалідності в розмірі 2452,35 грн.
Посилався на те, що його батько має змогу матеріально йому допомагати, але суму визначену судом першої інстанції в розмірі 400 грн. він вважає занадто малою.
03 лютого 2022 року відповідач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказував на те, що судом першої інстанції вірно враховані обставини справи та визначений розмір матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання у розмірі 400 грн. Зазначав, що в рішенні вірно зазначено, що стягнення аліментів у більшому розмірі поставить його в скрутне матеріальне становище, що становитиме для нього надмірний тягар та буде невиправданим втручанням судом в його права та інтереси. Посилався на те, що він підполковник у запасі, пенсіонер, ніде не працює, інвалід II групи, інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Вказував, що у нього сильні головні болі, запаморочення, церебральний атеросклероз, має хронічний високий тиск, тобто він не може працювати з фізичним та розумовим навантаженням.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Так, відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси щодо стягнення аліментів на його утримання з його батька ОСОБА_3 на користь його матері. Вказував, що його батько має змогу матеріально йому допомагати, але суму визначену судом першої інстанції в розмірі 400 грн. він вважає занадто малою.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 400 грн.,суд першої інстанції виходив з розмірів доходів позивача та відповідача, розміру стипендії ОСОБА_1 , та того, що ОСОБА_3 не працює, має погіршений стан здоров'я, є інвалідом II групи, отримує пенсію в розмірі 17321,76 грн. значну частину якої витрачає на оренду житла, сплату аліменти на утримання ОСОБА_5 , 2007 року народження, погашення заборгованості перед військовою частиною НОМЕР_1 , утримання малолітньої ОСОБА_6 , 2016 року народження, несе витрати на лікування.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідноз ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 04 жовтня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 11 травня 2005 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області видано свідоцтво серії НОМЕР_2 .
Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідок №1382 від 17 червня 2020 року та №777 від 30 липня 2021 року, виданих Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з довідки Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою від 22 липня 2021 року ОСОБА_1 з 01 вересня 2021 року навчається в Державному навчальному закладі «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» за спеціальністю «Комп'ютерні науки».
Відповідно до довідки про доходи №160 від 26 жовтня 2021 року виданої ДНЗ «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» розмір соціально стипендії ОСОБА_1 становить 490 грн. щомісячно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом II групи за загальним захворюванням.
З довідки про доходи №0333223090896312 від 13 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Вишгородському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області та щомісячно отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2452,35 грн.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №431234 від 12 грудня 2019 року відповідачу ОСОБА_7 до 01 січня 2022 року присвоєно II групу інвалідності за захворюванням пов'язаним з виконання обов'язків військової служби, який може працювати лише у відповідно створених умовах.
Як вбачається з виписного епікризу №18294 від 18 листопада 2021 року ОСОБА_8 внаслідок повторних черепно-мозкових травм (ВЧМТ, забій головного мозку 25 серпня 1995 року; ЗЧМТ, струс головного мозку 19 вересня 2008 року) страждає на церебрально кистозно-злипливий арахноїдит зі схільністю до лікворо-гіпертензивних кризів, церебральний атеросклероз, енцефалопатію II ст. складного генезу (посттравматична, дисциркуляторна, гіпертонічна) у вигляді вестибуло-атактичного синдрома, правобічної пірамідної недостатності, ретроцеребеллярну кісту ліворуч, ангіопатію сітківки, пресбіопію обох очей, хронічний вертеброгенний шийний та попереково-крижовий радикуліт зі стійким больовим синдромом макрофоллікули лівої частки щитовидної залози без порушення функції.
Згідно довідки №5413 від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_8 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві і отримує пенсію по інвалідності в розмірі 17321,76 грн., з якої утримуються аліменти в розмірі 17% щомісячно згідно ВП №51614911 від 09 вересня 2020 року на користь ОСОБА_9 на утримання неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, як вбачається з постанови головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіональног управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.С. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з ОСОБА_11 в рамках виконавчого провадження №604501616 на користь Військової частини НОМЕР_1 стягується заборгованість у розмірі 297855,30 грн. згідно виконавчого напису №1022 виданого 15 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сидоренко A.B. з щомісячним відрахуванням 20% з доходів відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб, від якого мають малолітню дочку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається з договору оренди квартири відповідач ОСОБА_8 з 15 березня 2021 poку винаймає квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно п.4.1 договору оренди квартири місячна орендна плата за квартиру становить 6500 грн.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №278596270 від 07 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_8 жодного нерухомого майна на праві приватної власності не має.
Відповідно до довідки Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» від 02 лютого 2022 року №52 ОСОБА_1 дійсно навчається в ДНЗ «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою» з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року з дворічним терміном навчання за спеціальністю «Комп'ютерні науки», розмір стипендії становить 1250 грн.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що відповідач по справі не працює, має погіршений стан здоров'я, є інвалідом II групи, отримує пенсію в розмірі 17321,76 грн. значну частину якої витрачає на оренду житла, сплату аліменти на утримання ОСОБА_5 , 2007 року народження, погашення заборгованості перед військовою частиною НОМЕР_1 , утримання малолітньої ОСОБА_6 , 2016 року народження, несе витрати на лікування, взявши до уваги скрутне матеріальне становище позивача, незначний розмір стипендії повнолітнього сина ОСОБА_1 , дійшов аргументованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 400 грн.
А відтак, доводи ОСОБА_1 про те, що: його батько ОСОБА_3 має змогу матеріально йому допомагати, але суму визначену судом першої інстанції в розмірі 400 грн. він вважає занадто малою; що ОСОБА_3 має крім нього не двоє дітей, але це не звільняє його від обов'язку йому допомагати, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки статтею 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання.
При цьому, позивачем та апелянтом ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили про спроможність відповідача надавати допомогу на утримання повнолітнього сина у розмірі 2250 грн.
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та, виходячи з положень ст.ст.199, 200 СК Україниобґрунтовано стягнув з відповідача 400 грн. на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: