19 квітня 2022 року місто Київ
справа № 754/16599/21
апеляційне провадження № 22-ц/824/2640/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Нежури В.А.,
за участю помічника судді: Сиченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Лісовської О.В. від 4 листопада 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,
Короткий зміст обставин справи
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просила суд визнати недійсним заповіт її батька ОСОБА_4 від 25 лютого 2017 року (запис № 60297956), яким він заповів все належне йому майно ОСОБА_1 , зокрема 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 . Вказувала, що станом на момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій внаслідок перенесеної травми голови.
Одночасно з позовом ОСОБА_2 подала заяву про його забезпечення, у якій просила накласти арешт на 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що відповідач може отримати свідоцтво про право на спадщину відносно спірного нерухомого майната відчужити його на користь третіх осіб і невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позовних вимог, може призвести до утруднення виконання рішення суду та відновлення порушених прав позивача. Враховуючи зміст порушеного права позивача, то підстави для застосування заходів зустрічного забезпечення відсутні.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 4 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 .
Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами дійсно виник правовий спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки заявником не було надано жодного доказу її намірів відчужити спірне нерухоме майно, що в кінцевому випадку могло б призвести до утруднення виконання можливого рішення суду. Крім того, доводи позивача не підтверджені жодними доказами. Також судом не було вирішено питання зустрічного забезпечення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, апеляційну скаргу просив задовольнити.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, яка складається з 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 .
Після звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , позивачу стало відомо, що 25 лютого 2017 року батько склав заповіт, яким заповів все своє майно на ім'я ОСОБА_1 .
Наприкінці 2016 року ОСОБА_4 отримав черепно-мозкову травму, внаслідок чого мав проблеми зі здоров'ям, зокрема психічного характеру.
Оскільки відповідач не була близькою людиною ОСОБА_4 , на час складання заповіту останній не розумів значення своїх дій, позивач вважає, що заповіт є недійсним.
Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину спірної квартири, позивач вказувала, що ОСОБА_1 може отримати свідоцтво про право на спадщину на частину квартири, зареєструвати право власності на неї і в подальшому може відчужити на користь третіх осіб, що утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на частину квартири, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про ймовірність відчуження спірного майна, оскільки воно по свої суті є предметом спору у цій справі і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому відновлення прав позивача, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позову.
Доводи апеляційної скарги про відсутність будь-яких загроз невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, спростовуються встановленими судом обставинами у справі, оскільки між сторонами існує спір щодо спадкового майна і позивач фактично ставить під сумнів законність заповіту, відповідно до якого відповідач може набути право власності на нерухоме майно.
Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.
При цьому обраний заявником захід забезпечення позову не порушує права відповідача, а сприяє недопущенню порушення прав заявника до встановлення фактичних обставин спору.
Доводи апеляційних скарг щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 не перевіряються судом апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки обставинам справи, обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті спору.
Стосовно посилання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не застосував заходи зустрічного забезпечення, колегія суддів зазначає таке.
Зустрічне забезпечення позову направлено як на застереження від недобросовісних дій позивача, так і на захист інтересів відповідача, що полягає у відшкодуванні збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
У спірних правовідносинах застосування зустрічного забезпечення не є обов'язковим, а тому у випадку, якщо відповідач вважає необхідним застосування заходів зустрічного забезпечення, він не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням щодо застосування таких заходів за наслідком розгляду якого суд постановляє вмотивовану ухвалу (частина 6 статті 154 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 4 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 26 квітня 2022року.
Головуючий
Судді: