СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5491/21
пр. № 2/759/1033/22
23 лютого 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Войтенко Ю.В.,
за участю секретаря Ящук Н.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Ванжи О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Святошинського району м. Києва, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право на проживання та зняття з реєстрації місця проживання,
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Святошинського району м. Києва, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право на проживання та зняття з реєстрації місця проживання. Позов обґрунтовано тим, що 09.07.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 . 29.10.2020 позивач звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА та встановила, що у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі. Відповідачі вже понад рік не проживають за даною адресою, квартирою не цікавляться, їхніх речей в квартирі немає. не сплачують комунальні платежі, а в утриманні житла участі не приймають. Ніяких перешкод у проживанні відповідачів позивачем не чинилось. Реєстрація відповідачів в квартирі створює перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідачів здійснює позивач, субсидією по оплаті комунальних послуг скористатись не може.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2021 позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ухвали суду від 15.09.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити з підстав визначених у позовній заяві, надала згоду на ухвалення заочного рішення.
Позивач в судовому засіданні підтримала позицію представника.
Відповідачі до суду не з'явились, повідомлялась належним чином. Засвідчена належним чином копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надсилалася судом на останню відому адресу проживання відповідачів.
Представник третьої особи - Служби у справах сім'ї та дітей Святошинського району м. Києва скеровував до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи без участі представника служби.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів і третіх осіб та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подали. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" передає у власність, а ОСОБА_1 та ОСОБА_6 приймають квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 .
Відповідно до акту №26 від 01.03.2021, складеного майстром житлово-екслуатаційної дільниці №4 "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" Діденко Н.В.., підписаних ОСОБА_7 , начальником ЖЕД №4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що проживають в будинку АДРЕСА_1 , під час обстеження квартири АДРЕСА_1 та зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дійсно не проживають за зазначеною адресою протягом останніх 12 місяців, але зареєстровані.
Згідно із витягом з реєстру територіальної громади м. Києва №77718775 від 18.01.2022 за адресою: АДРЕСА_1 станом на 18.01.2022 зареєстровані: ОСОБА_3 з 15.07.1988, ОСОБА_2 з 12.05.1989, ОСОБА_4 з 08.05.2007, ОСОБА_5 з 29.07.2008, ОСОБА_1 з 22.07.2019, ОСОБА_11 з 31.07.2019.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами за своєю правовою природою є цивільно-правовими, регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо права власності та захисту права власності та положеннями Житлового кодексу України.
Зі змісту ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так, ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколами 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежна від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власника, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВС України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. (Правова позиція ВСУ у справі № 6-709цс16).
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 такими, що втратила право користування житловим приміщенням.
Щодо вимог позову про визнання малолітньої ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, судом встановлено наступне.
Згідно з ч.ч.1, 2 та 3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлено в законі. Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції. За змістом ч.2 ст.18 закону «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Так, малолітня ОСОБА_12 не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт її непроживання в спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання її такою, що втратила право користування зазначеним вище житлом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітня ОСОБА_5 набула право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це відповідно до норм ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законного представника (матері) малолітньої дитини.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, оскільки позивач, у свою чергу, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що реєстрація дитини спричиняє перешкоди у користуванні належним позивачу житловим приміщенням.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 16, 317, 319, 346, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Святошинського району м. Києва, ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право на проживання та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , такими, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_4 .
В решті вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Повний текст складено 28.02.2022.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 ).
Третя особа: Служба у справах сім'ї та дітей Святошинського району м. Києва (місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, ЄДРПОУ: 37395418).
Суддя Ю.В. Войтенко