СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27159/21
пр. № 2/759/1781/22
22 лютого 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Миколаєць І.Ю.,
При секретарі Стець Б.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
26.11.2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеною позовною заявою у якій просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані не проживанням відповідача у вказаній квартирі з 2014 р., після фактичного припинення шлюбних відносин з позивачем. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.09.2021 р. шлюб між сторонами було розірвано. Вказує, що частка квартири відповідача відповідно до договору дарування була передана позивачеві, внаслідок чого позивач став одноосібним власником квартири за вказаною адресою.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.12.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзиву не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. З ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За договором купівлі-продажу квартири посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Донською Т.О. від 07.12.2001 р., ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
03.07.2014 року укладено договір дарування квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Рильською Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 470, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 Ѕ частку квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Святошинського районного суду в м.Києві від 13.09.2021 р. у справі №759/10794/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.12.1986 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва (актовий запис №2298) розірвано.
Відповідно до акту від 11.11.2021 р., складеного майстром технічної дільниці №6 ЖЕД-6 ОСОБА_4 , громадянка ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 не проживає довгий час.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердила факт не проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 впродовж більш ніж один рік.
Судом не встановлено обставин укладання між сторонами цієї справи будь-яких угод щодо користування спірною квартирою. Натомість позивачем надана розписка відповідача щодо звільнення нею приміщення квартири за умови можливості проживання у іншому помешканні, що датована 27.10.2012 р.
Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Водночас, ст. 41 Конституції України визначено, що закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.ст. 379, 380 ЦК України, об'єктом власності особи може бути, зокрема житло-житловий будинок.
Положення ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачають право власника використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Таким чином порушене право власника житла підлягає захисту шляхом визнання відповідача такою особою, що втратила право на користування цим житлом, що дасть можливість власнику житлового будинку зняти його з реєстрації місця проживання, в порядку визначеному Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Враховуючи вищенаведене позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись: ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 41,47 Конституції України, ст.ст. 317, 321, 379, 380, 383, 391 ЦК України, ст. 72, 150 ЖК Української РСР, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя: І.Ю. Миколаєць