Справа №:755/3341/22
Провадження №: 1-кс/755/655/22
"25" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 одноособово перевіривши виконання вимог ст.ст. 131-132, 170-172 КПК України за клопотанням слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000925, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, установив :
до даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , та котре обґрунтоване тим, що майно вказане у клопотанні слід арештувати, у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, так як воно відповідає критеріям ст. 98 КПК.
Слідчий суддя перевіривши виконання вимог ст.ст. 131-132, 170-172 КПК України за цим клопотанням, приходить до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Статтею 171 вказаного Кодексу визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.
Однак, у цьому випадку, установлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу.
Так, у клопотанні про арешт майна не зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
У цій ситуації, заявники умотивовують своє звернення з посиланням на положення частини 1 ст. 170 КПК не у редакції Закону № 720-IX від 17.06.2020, тобто обгрунтовують клопотанням з посиланням на норму права, яка не є чинною, на момент його розгляду.
З рішення ВСУ у справі № 5-205кс15 випливає, що Кримінальним процесуальним законом України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень.
Адже, на відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе, адже процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ст. 5 КПК України).
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії, апріорі, з Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-рп/99 від 09.02.1999 року убачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому у світлі положень статті 58 Конституції України, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
До клопотання не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а саме мету арешту (для прикладу, при наявності мети визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України має бути надано постанову про визнання такого майна речовим доказом), як і документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Заявниками не дотримано вимог ч. 6 ст. 132 КПК, яка вказує, що до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, адже в цій ситуації до звернення додано витяг, котрий не засвідчує собою повноваження прокурора, який погодив це клопотання, так як ПІБ останнього відсутнє в такому витягу, тим самим прокурор не підтвердив факт того, що наділений правом визначеним ч. 1 ст. 160 КПК, тобто правом звернення до слідчого судді з такого типу клопотанням.
Клопотання містить у собі прямі протиріччя в частині реквізитів кримінального провадження за якими воно унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а сам у клопотання вказано, що кримінальне провадження від 21.04.2017 за № 12021100040000925, а у витягу з реєстру, що від 21.04.2022 за № 12022100040000925.
Не ураховано заявниками і того, що частина 2 статті 168 КПК передбачає у собі, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах.
Однак, в цьому випадку заявник не ураховує норми ст. 168 КПК та не наводить у зверненні обставини котрі обумовили вилучення мобільної системи зв'язку згідно абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК.
За таких умов слідчий суддя приходить до однозначного висновку, що дане клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, у зв'язку з чим останнє підлягає поверненню заявнику для усунення недоліків в сімдесят дві години.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 372-376 КПК України, Суд постановив :
клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_2 про арешт майна в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000925, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, повернути заявнику для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання цього судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Слідча суддя ОСОБА_4