ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19426/21
провадження № 2/753/671/22
"27" квітня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф. розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ з питань реєстрації місця проживання перебування фізичних осіб Дарницької районної адміністрації в м. Києві про усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ з питань реєстрації проживання/ перебування фізичних осіб апарату Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . В спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , яка в зазначеній квартирі не проживає та не з'являється, особистих речей в квартирі не має. Реєстрація відповідача в даній квартирі обмежує власника у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 03.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїми процесуальними правами та не направила суду відзиви на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 16.08.2021 р. (а.с.6) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2021 р. (а.с.7).
Як вбачається із відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», в спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с. 8).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач в спірній квартирі не проживає з 2013 р.
Таким чином, відповідач, будучи зареєстрованою у квартирі, що на даний час належить, позивачу на праві власності, порушує його права та законні інтереси, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.
Як зазначає ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Частина 1 ст.319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира (стст.379, 382 ЦК).
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи, що реєстрація відповідача порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ з питань реєстрації місця проживання перебування фізичних осіб Дарницької районної адміністрації в м. Києві про усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 27.04.2022.
Суддя: