Постанова від 01.10.2007 по справі 15/224-07-5203А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2007 р.

Справа № 15/224-07-5203А

09 год. 25 хв. м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Ченкова Н.Я., Осипенко О.Г.;

від відповідача - Філімонова Г.М., Турчанінов Ю.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 12.06.2007 р.:

- № 0000271610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 679 088,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 247 077,00 грн.;

та про скасування рішень зазначеної податкової інспекції від 12.06.2007 р.:

- № 0000472300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 239162,00 грн. за порушення норм обігу готівки;

- № 0000462300/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 грн. за порушення норм законодавства в сфері РРО.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесені з порушенням законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати податків і зборів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/224-07-5203А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2007 р. у справі № 15/224-07-5203А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 65-74 т. 8), стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з встановленням проведеною перевіркою порушень норм чинного податкового законодавства, та просить суд у задоволенні позовних вимог ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго».

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 30.03.2007 р. по 16.05.2007 р. на підставі направлень від 29.03.2007 р. № 83/16-10/870 та від 26.04.2007 р. № 108 працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.

За результатами вказаної перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі був складений акт № 477/16-10/00131713/8 від 31.05.2007 р., на підставі якого 12 червня 2007 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000281610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 462 443,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 231 225,00 грн., на загальну суму 3 693,668,00 грн., за порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, абз. 9 п.п. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6, п.п. «а»-«и», п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, абз. 1 п.п. 7.2.4, абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2, абз. 1-3 п.п. 7.3.1 п. 7.3, абз. 1-3 п.п. 7.4.1, абз. 1, 2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змін. та доповнен.);

- № 0000271610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 679 088,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 247 077,00 грн., на загальну суму 926 165,00 грн., за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.7 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, абз. 2, 3 п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змін. та доповнен.);

- № 0000241610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 1099,77 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2199,54 грн., на загальну суму 3299,31 грн., за порушення п. 1.3 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV (із змін. та доповнен.);

та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- № 0000472300/0 на суму 239162,00 грн. за порушення п. 2.6 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (із змін. та доповнен.);

- № 0000462300/0 на суму 340,00 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (із змін. та доповнен.).

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.06.2007 р. прийняті СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в порушенням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як зазначено в п. 3.3.10 акту перевірки від 31.05.2007 р. (с. 113-115 акту), в порушення п.2.6 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, Центральним РЕМ (структурна одиниця позивача) неповно оприбутковано суму 42452,14 грн. до каси підприємства з РРО № 1501002559 в серпні місяці 2006 року. При перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002559/2 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку №0461 від 31.08.2006 року сума продажу складає 84904, 28 грн., проте в Розд. 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги ОРО № 1501002559/2 зроблено запис загальна сума розрахунків за 31.08.2006 р. у сумі 42 452,14 грн. та в касу підприємства 30.08.2006 р. оприбутковано 42 452,14 грн. замість 84 904,28 грн.

Також в п. 3.3.10 акту перевірки зазначено, що в порушення п.2.6 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» Північним РЕМ (структурна одиниця позивача) неповно оприбутковано суму 5380,38 грн. до каси підприємства з РРО № 1501002243 у травні місяці 2006 року. При перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002243 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку № 0608 від 18.05.2006 р. сума продажу складає 10760,76 грн., проте в Розд. 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» зроблено запис загальна сума розрахунків за 18.05.2006 р. у сумі 5380,38 грн. та в касу підприємства 18.05.2006 р. оприбутковано 5380,38 грн. замість 10 760,76 грн.

На підставі викладеного відповідачем були застосовані до позивача штрафні санкції відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 в розмірі 239 162,60 грн. (в п'ятикратному розмірі від неоприбуткованої через касу суми 47 832,52 грн.) згідно оскаржуваного рішення від 12.06.2007 р. № 0000472300/0.

Однак, наведений висновок СДПІ, на думку суду, є необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Як зазначає позивач, протягом робочого дня 31.08.2006 р. касиром Центрального РЕМ було проведено 109 касових (розрахункових) операцій, під час яких було прийнято від споживачів готівку в сумі 42 452,14 грн. При цьому згідно контрольної стрічки РРО (а.с. 76-101 т. 5), що фіксувала касові операції протягом цього дня касир прийняв першу готівку за фіскальним чеком № 2767, а останню суму за фіскальним чеком № 2875, після чого здійснив касову операцію по підсумовуванню отриманих сум, які склали 42 452,14 грн., про що в контрольній стрічці зазначено записом “звіт 6 ЗАГ» та “службовий звіт». Проте, після операції “службовий звіт» касиром помилково була натиснута кнопка (+) замість кнопки (-) на реєстраторі розрахункових операцій, у зв'язку з чим РРО зафіксовано помилкову додаткову операцію по прийманню готівки на суму 42 452,14 грн., в результаті чого в оперативній пам'яті РРО було зафіксовано 110-та операція за № 2876, у той час як готівка не була прийнята. Відразу після цього касиром було проведено денний Z-звіт № 0461 (тобто кінцевий денний звіт з обнульованням інформації в оперативній пам'яті РРО та віднесенням цієї інформації до фіскальної пам'яті РРО) та виявлено, що за підсумком РРО сума прийнятої готівки склала 84904,28 грн., тобто сума 42 452,14 грн. була врахована РРО двічі. У зв'язку з цим касир пояснювальною запискою від 31.08.2006 р. (а.с. 123 т. 5) невідкладно повідомив начальника Центрального РЕМ про помилково проведену операцію, на підставі чого комісією в складі начальника та провідного бухгалтера РЕМ був складений акт про відміну помилково проведеної через РРО суми від 31.08.2006 р. (а.с. 121 т. 5).

Про факт приймання готівки лише в сумі 42 452,14 грн., а не 84904,28 грн., свідчать реєстри прийнятих платежів за 31.08.2006 р. з поіменним переліком платників та сумами платежів, прибуткові касові та видаткові касові ордери, квитанції банку про отримання готівки, контрольна стрічка за 31.08.06 р., з якої вбачається, що 110-та операція під № 2876, здійснена під час завершення операційного дня та проведення операції “службовий звіт», пояснювальна записка та Акт про скасування помилково проведених сум.

Разом з тим відповідно до п. 4.7 та п. 4.8 “Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., реєстрація скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків, якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати скасування помилкової суми за допомогою операції “службова видача»; якщо сума перевищує 100 грн. матеріально відповідальна особа повинна скласти акт про скасування помилково проведеної через РРО суми.

Також п.5 “Інструкції із заповнення “Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за формою № 3ВР-1», затвердженої Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., передбачено, що при поданні суб'єктом підприємницької діяльності звіту до ДПІ, якщо протягом звітного місяця через РРО були зареєстровані помилково введені суми, то ці суми не включаються в звіт. Так, як зазначає позивач, при наданні до податкової служби щомісячного звіту про використання РРО за серпень 2006 р. Центральним РЕМ була зазначена лише сума фактично отриманої через РРО готівки та не було включено до звіту помилково проведену через РРО суму 42452,14 грн.

Крім того, позивач також посилається на те, що протягом робочого дня 18.05.2006 р. касиром Північного РЕМ було проведено 97 касових (розрахункових) операцій, під час яких прийнято від споживачів готівку в сумі 5 380,38 грн. та видано 97 фіскальних чеків. Згідно контрольної стрічки РРО, що фіксувала касові операції протягом цього дня, касир, пробивши два “нульових» чека № 3197 та № 3198, прийняв першу готівку за фіскальним чеком № 3199, а останню суму за фіскальним чеком № 3295, після чого здійснив касову операцію (Х-звіт денний) щодо підсумовуванню отриманих сум, які склали 5 380,38 грн., про що в контрольній стрічці зазначено записом від 16:06 год. “Х-звіт денний». Проте, після операції “Х-звіт денний» та замість операції “інкасація» РРО був здійснений збій операції та касиром була проведена шляхом друкування фіскального чека № 3296 сума 5 380,38 грн. як приймання готівки (оплати). В результаті цього в оперативній пам'яті РРО була зафіксована операція -фіскальний чек № 3296, у той час як готівка не була прийнята. Відразу після цього касиром був проведений денний Z-звіт за № 0608 (тобто кінцевий денний звіт з обнульованням інформації в оперативній пам'яті РРО та віднесенням цієї інформації до фіскальної пам'яті РРО) та виявлено, що за підсумком РРО сума прийнятої готівки склала 10 760,76 грн., тобто сума 5 380,38 грн. була врахована РРО двічі.

Про помилково проведення 18.05.2006 р. Північним РЕМ через РРО додаткової (здвоєної) суми 5380,38 грн. окрім отриманих готівкою коштів в сумі 5380, 38 грн. свідчить пояснювальна записка касира від 18.05.2006 р. (а.с. 117 т. 4) та складений начальником і провідним бухгалтером Північного РЕМ акт про помилково проведену через РРО суму від 18.05.2006 р. (а.с. 118 т. 4), які складені у відповідності до вищенаведених положень п. 4.7 та п. 4.8. “Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)», затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р.

В розділі 2 книги обліку розрахункових операцій за 2006 р. «Облік руху готівки та сум розрахунків» (а.с. 5 т. 3) зафіксований підсумок проведених 18.05.2006 р. операцій на суму 5380,38 грн. Крім того, згідно наданого СДПІ позивачем звіту про використання РРО за травень 2006 р. до звіту було включено суму лише фактично прийнятої готівки відповідно до положень п. 5 вищезазначеної Інструкції із заповнення Звіту про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій за формою № 3ВР-1.

До того ж факт звернення зазначених вище касирів 31.08.2006 р. та 18.05.2006р. до обслуговуючого реєстратори розрахункових операцій Центрального та Північного РЕМ робітника ТОВ "Фірма Торгтехніка" з приводу помилкового проведення через РРО грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ "Фірма Торгтехніка" за вх. № 45 (а.с. 109 т. 9), що здійснює сервісне обслуговування та ремонт РРО позивача за договором № 115/21/177 від 27.04.2006 р. (а.с. 111-115 т. 9).

Крім того, питання щодо помилкового проведення через РРО коштів було предметом бухгалтерської експертизи (дослідження спеціаліста) Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами якого складений висновок спеціаліста № 8875/8876 від 14.09.2007 р. з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств господарських операцій, здійснених ВАТ "ЕК» Одесаобленерго" у 2006 році. Так, висновком № 8875/8876 від 14.09.07 р. (по першому питанню) підтверджено, що факт помилкового проведення через РРО сум 42 452,14 грн. та 5 380,38 грн. дійсно мав місце 31.08.2006 р. та 18.05.2006 р. та помилково проведені суми правомірно не були оприбутковані через касу та первинні касові і бухгалтерські документи ВАТ "ЕК «Одесаобленерго".

Отже, виходячи з вищенаведеного, на думку суду, Центральним РЕМ та Північним РЕМ не були порушені приписи п. 2.6 глави 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, оскільки, отримавши через касу лише готівку в сумі 42 452,14 грн. (з урахуванням ПДВ 7075,36 грн.) та відповідно 5380,38 грн. (з урахуванням ПДВ 896,73 грн.), були оприбутковані саме суми 42 452,14 грн. та 5380,38 грн., а помилково проведені через РРО здвоєні суми 42452,14 грн. та 5 380,38 грн. були правомірно та у визначеному законодавством порядку скасовані, у зв'язку з чим не підлягали оприбуткуванню.

За таких обставин, відповідачем безпідставно застосовані до позивача штрафні санкції в сумі 239162,60 грн. на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 згідно рішення від 12.06.2007 р. № 0000472300/0.

Також в п. 3.3.10 акту перевірки зазначено, що при перевірці (Центральний РЕМ) встановлено на РРО фіск. № 1501002559 недрукування фіскальних звітних чеків з 01.07.2006 р. по 31.07.2006 р., чим порушено вимоги п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У зв'язку з цим відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції в сумі 340,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000462300/0 від 12.06.2007 р.

Так, п. 4 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено накладення штрафу у разі невиконання суб'єктом підприємницькою діяльності щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Проте, посилання відповідача на порушення Центральним РЕМ ВАТ "ЕК «Одесаобленерго» приписів п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є необґрунтованими і непідтвердженими, та спростовуються наявними в матеріалах справи роздрукованими фіскальними звітними чеками Центрального РЕМ за операційні дні 2006 року, копією книги обліку розрахункових операцій фіск. № 1501002559 (а.с. 151-156 т. 1), з якої вбачається, що з 01.07.2006 р. по 31.07.2006 р. Центральним РЕМ не здійснювалось розрахункових операцій. У зв'язку з цим суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000271610/0 від 12.06.2007 р. про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 679 088 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 247 077 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, вказане донарахування податку на прибуток відповідачем здійснено у зв'язку з встановленням порушень позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.7 п. 5.2, п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму 146 826 грн. та занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 679 088 грн.

Як зазначено в п. 3.1.1.1 та п. 3.1.1.2 акту перевірки, в порушення п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валові доходи у 3 кварталі 2006 року в сумі 35 377 грн. та у І півріччі 2006 року в сумі 4483,65 грн. в результаті неповного оприбуткування суми в розмірі 42452,14 грн. до каси підприємства з РРО фіск.№1501002559 в серпні 2006 року та неповного оприбуткування суми в розмірі 5380,38 грн. до каси підприємства з РРО фіск.№1501002243 у травні 2006 року. Такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Так, при перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002559/2 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку №0461 від 31.08.2006 року сума продажу складає 84904, 28 грн., проте в Розд. 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги ОРО № 1501002559/2 зроблено запис загальна сума розрахунків за 31.08.2006 р. у сумі 42 452,14 грн. та в касу підприємства 30.08.2006 р. оприбутковано 42 452,14 грн. замість 84 904,28 грн.

Також при перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002243 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку № 0608 від 18.05.2006 р. сума продажу складає 10760,76 грн., проте в Розд. 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» зроблено запис загальна сума розрахунків за 18.05.2006 р. у сумі 5380,38 грн. та в касу підприємства 18.05.2006 р. оприбутковано 5380,38 грн. замість 10 760,76 грн.

При перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002559/2 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку №0461 від 31.08.2006 року сума продажу складає 84904, 28 грн., проте в Розд. 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги ОРО № 1501002559/2 зроблено запис загальна сума розрахунків за 31.08.2006 р. у сумі 42 452,14 грн. та в касу підприємства 30.08.2006 р. оприбутковано 42 452,14 грн. замість 84 904,28 грн.

На думку суду, наведений висновок СДПІ є помилковим, оскільки, як зазначено вище, отримавши через касу лише готівку в сумі 42 452,14 грн. (з урахуванням ПДВ 7075,36 грн.) та відповідно 5380,38 грн. (з урахуванням ПДВ 896,73 грн.), були оприбутковані саме суми 42 452,14 грн. та 5380,38 грн., а помилково проведені через РРО здвоєні суми 42452,14 грн. та 5 380,38 грн. були правомірно та у визначеному законодавством порядку скасовані, у зв'язку з чим не підлягали оприбуткуванню, а відтак позивачем не було занижено валові доходи у 3 кварталі 2006 року в сумі 35 377 грн. та у І півріччі 2006 року в сумі 4483,65 грн. Зазначене також підтверджується висновком експертизи № 8875/8876 від 14.09.2007 р. (а.с. 144-160 т. 9).

Також в п. 3.1.1.3 акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валовий дохід (приріст балансової вартості запасів) на суму 156 986,42 грн., оскільки занижено суму приросту товарно-матеріальних цінностей на суму вартості запасів, що підлягають амортизації за 2006 рік на суму 156 986,42 грн. за рахунок того, що позивачем не вирахувано з залишків запасів на початок звітного періоду вартість запасів, які були використані при ремонті основних фондів та не задекларовано у рядку 04.10 (витрати на поліпшення основних фондів); тому сума ремонтів перевищила десятивідсотковий розмір віднесення витрат на поліпшення основних фондів, що є порушенням п.п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». В обґрунтування вказаного висновку відповідачем в акту перевірки наведені факти щодо здійснення витрат (списання з підзвітних осіб ТМЦ), які використані підприємством при здійсненні ремонтів відповідно актів на проведення поточного та капітального ремонтів трансформаторних підстанцій, актів списання запчастин на легкові автомобілі.

Однак, з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт та актів списання матеріальних цінностей (які перелічені в п.п. 1 та 2 п. 3.1.1.3 акту перевірки) вбачається, що Північним РЕМ протягом січня -грудня 2006 р. на трансформаторних підстанціях № № 85, 2652, 2604, 2233, 2507, 2596, 176, 2413,6025/1, 853, 862, 783, 863, 137, 945, 174 2611, 6010, а також високовольтних лініях електропередач (ВЛ 0, 4 кВ та 10 кВ) виконувались заходи: огляди обладнання, чистка ізоляції, долив мастила у трансформатори, перевірка та здійснення заземлення, заміри струмових напруг та навантажень, перетяжка проводів, дрібні роботи по заміні вимикачів, проводів, ізоляторів, роз'єднувачів, вирівнювання траверсів, прокладення (заміна) кабелю та монтаж з'єднувальних муфт, відновлення розпізнавальних диспетчерських написів та нумерації, поновлення плакатів на опорах, демонтаж проводів після обривів, встановлення запираючих пристроїв. Витрати на проведення зазначених робіт здійснені Південним РЕМ на загальну суму 78 387,89 грн. (відображена в п.п.1 п.3.1.1.3 Акту перевірки) та на суму 41 665,32 грн. (відображена в п.п.2 п.3.1.1.3 Акту перевірки).

Також з актів на списання матеріалів (які перелічені в підпунктах 1 та 2 п. 3.1.1.2 Акту перевірки відповідачем Північного РЕМ) вбачається, що Північний РЕМ протягом січня - грудня 2006 р. були використані автошини, редуктори, фари, колеса, диски, радіатор, а також запобіжники, кабель, муфта, фанера, замок та ін. на загальну суму 36 932,79 грн.

Позивач вважає, що зміст операцій, та перелік використаних ТМЦ, що зафіксований вищенаведеними актами виконаних робіт та актами на списання ТМЦ, свідчить, що зазначені витрати пов'язані з підтриманням основних засобів у придатному для використання й робочому стані, шляхом здійснення технічних оглядів, поточного обслуговування та технічного обслуговування, які не призводять до поліпшення цих основних засобів.

Так, у відповідності до “Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», яке затверджено наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102, технічне обслуговування (поточне або сезонні) - це комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування, зокрема: це заміна шин та акумуляторних батарей, заміна зношених деталей генератора, стартера, систем охолодження, виконання регулювальних робіт та кріплення редуктора та колісних передач, промивання, продування, регулювання, тощо.

Пункт 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби» відносить до поняття “поліпшення об'єкта основного фонду» його модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію, тощо, що призводить до збільшення майбутніх вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Так, на думку позивача, підтримання робочого стану об'єктів основного фонду, на яке позивачем здійснені витрати в сумі 156986,42 грн., не є поліпшенням цих об'єктів, оскільки від підтримання робочого стану об'єктів позивач очікує отримати не збільшену, а лише первісно визначену суму майбутніх економічних вигод від використання таких об'єктів. Поряд з цим п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби» передбачає, що витрати, які здійснюються для підтримання об'єкту в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Разом з тим питання щодо заниження позивачем суми проросту товарно-матеріальних цінностей на суму вартості запасів, що підлягають амортизації за 2006 р. на суму 156 986,42 грн. було предметом дослідження експертизи з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств господарських операцій, здійснених ВАТ "ЕК «Одесаобленерго» у 2006 році. Так згідно висновку експерта № 8875/8876 від 14.09.2007 р. (а.с. 144-160 т. 9) витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням автомобілів, включаються до складу валових витрат звітного періоду відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» тому, що у вказаному Законі відсутні обмеження щодо включення витрат на технічне обслуговування автомобілів де складу валових витрат.

Згідно до п. 3.8 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102, щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування ДТЗ не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ. Відповідно до п. 3.13 цього Положення до поточного ремонту ДТЗ належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). Притому до переліку базових агрегатів відповідно до додатку «Г» до Положення № 102 відносяться: двигун з картером зчеплення у зборі, коробка передач, роздавальна коробка; гідромеханічна передача; задній міст (вісь), середній міст (вісь); передня вісь (міст); рульове керування; кабіна вантажного та кузов легкового автомобіля;. кузов автобуса; рама; підйомне обладнання платформи автомобіля-самоскида. Будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту ДТЗ.

З наявних в матеріалах справи актів на списання матеріалів на ремонт транспортних засобів вбачається, що Північним РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» понесені витрати на технічне обслуговування транспортних засобів на суму 122 76,25 грн. (1193,13 грн. + 3704,50 грн. + 4043,67 грн. + 1957,12 грн. + 1377,83 грн.), виходячи з того, що у вказаних актах на списання матеріалів відносяться до ремонтів і не відноситься до технічного обслуговування транспортного засобу витрати в сумі 11740,40 грн. (2820,00 грн. + 1670,00 грн. + 1250,00 грн. + 1725,00 грн. + 2381,00 грн. + 1894,40 грн.) по:

- акту № 1 за січень 2006 року в сумі 2820,00 грн., при загальній сумі акту 4013,13 грн. (ТО - 1193,13 грн.);

- акту № 1 від 31.08.2006 року в сумі 1670,00 грн., при загальній сумі акту 5374,50 грн., (ТО - 3704,50 грн.);

- акту № 6 за серпень 2006 року 1250,00 грн., при загальній сумі акту 1250,00 грн.;

- акту № 2 від 25.09.2006 року 1725,00 грн., при загальній сумі акту 5768,67 грн. (ТО - 4043,67 грн.);

- акту № 3 від 30.11.2006 року 2381,00 грн., при загальній сумі акту 4338,12 грн. (ТО - 1957,12 грн.)

- акту № 1 від 30.11.2006 року в сумі 1894,40 грн., при загальній сумі акту 3272,23 грн. (ТО - 1377,83 грн.)

Крім того, згідно представлених на дослідження актів списання матеріалів витрати, які не пов'язані з технічним обслуговуванням основних засобів, складають 12916,14 грн.

У відповідності до Довідника Мінпаливенерго України м. Київ 1998 року (ЕКД 34.05.834-98) технічне обслуговування (повітряних ліній 0,4-20 кВ трансформаторних підстанцій 6-20/0,4 кВ, РП 6-20 кВ) - це виявлення дефектів обладнання, перевірка стану ізоляторів, запобіжників, розрядників, роз'єднувачів, вимикачів та проводів до них, змащування регулювання і перевірка роботи комутаційної апаратури та приводів, блокуюючих засобів, перевірка стану шин, ошинковки, приєднання кабелів, заземлення, усунення дрібних дефектів, відчищення від пилу та бруду, тощо.

Відповідно представлених актів виконання робіт та актів списання матеріалів з підзвітних осіб, які підписані від імені уповноважених осіб і свідчать про здійснення Північним РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» технічного обслуговування повітряних ліній та трансформаторних підстанцій, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відноситься до валових витрат підприємств, оскільки у вказаному законі відсутні обмеження щодо включення витрат на технічне обслуговування автомобілів до складу валових втрат.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи актів списання матеріалів Північного РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» відносяться до ремонтів витрати по актам у сумі 15844,25 грн. і не відносяться до ремонтів, а відносяться до витрат на технічне обслуговування повітряних ліній та трансформаторних підстанцій витрати на суму 63543.64 грн., у тому числі:

- за актом № 39 за січень 2006 р. в сумі 119,18 грн.;

- за актом № 43 за січень 2006 р. в сумі 296,06 грн.;

- за актом № 47 за січень 2006 р. в сумі 159,52 грн.;

- за актом № 46 за січень 2006 р. в сумі 238,95 грн.;

- за актом № 45 за січень 2006 р. в сумі 211,50 грн.;

- за актом № 44 за січень 2006 р. в сумі 687,50 грн.;

- за актом № 40 за січень 2006 р. в сумі 744,22 грн.;

- за актом № 44 за січень 2006 р. в сумі 2 412,37 грн.;

- за актом № 47 за січень 2006 р. в сумі 814,29 грн.;

- за актом № 48 за січень 2006 р. в сумі 429,47 грн.;

- за актом № 50 за січень 2006 р. в сумі 331,96 грн.;

- за актом № 61 за лютий 2006 р. в сумі 530,48 грн.;

- за актом № 42 за січень 2006 р. в сумі 1 962,28 грн.;

- за актом № 31 за березень 2006 р. в сумі 506,96 грн.;

- за актом № 87 за квітень 2006 р. в сумі 204,17 грн.;

- за актом № 106 за квітень 2006 р. в сумі 855,40 грн.;

- за актом № 76 за травень 2006 р. в сумі 2 796,46 грн.;

- за актом № 1 за травень 2006 р. в сумі 408,34 грн.;

- за актом № 9 за травень 2006 р. в сумі 568,90 грн.;

- за актом № 50 за червень 2006 р. в сумі 2 689,01 грн.;

- за актом № 51 за червень 2006 р. в сумі 887,84 грн.;

- за актом № 43 за серпень 2006 р. в сумі 890,11 грн.;

- за актом № 28 за серпень 2006 р. в сумі 1 038,24 грн.;

- за актом № 64 за вересень 2006 р. в сумі 364,23 грн.;

- за актом № 62 за вересень 2006 р. в сумі 275,35 грн.;

- за актом № 46 за вересень 2006 р. в сумі 2766,72 грн.;

- за актом № 47 за вересень 2006 р. в сумі 2 016,44 грн.;

- за актом № 29 за вересень 2006 р. в сумі 478,99 грн.;

- за актом № 32 за вересень 2006 р. в сумі 570,43 грн.;

- за актом № 1 за жовтень 2006 р. в сумі 3 991,64 грн.;

- за актом № 15 за жовтень 2006 р. в сумі 2 092,62 грн.;

- за актом № 16 за жовтень 2006 р. в сумі 2 013,76 грн.;

- за актом № 17 за жовтень 2006 р. в сумі 2 066,55 грн.;

- за актом № 18 за жовтень 2006 р. в сумі 1926,91 грн.;

- за актом № 19 за жовтень 2006 р. в сумі 2 509,65 грн.;

- за актом № 107 за жовтень 2006 р. в сумі 1 565,16 грн.;

- за актом № 117 за жовтень 2006 р. в сумі 1 565,09 грн.;

- за актом № 113 за жовтень 2006 р. в сумі 1 120,74 грн.;

- за актом № 66 за листопада 2006 р. в сумі 4 628,56 грн.;

- за актом № 59 за листопад 2006 р. в сумі 563,89 грн.;

- за актом № 63 за листопад 2006 р. в сумі 2 009,10 грн.;

- за актом № 64 за листопад 2006 р. в сумі 2 789,40 грн.;

- за актом № 91 за листопад 2006 р. в сумі 2 649,00 грн.;

- за актом № 99 за листопад 2006 р. в сумі 568,90 грн.;

- за актом № 41 за грудень 2006 р. в сумі 2009,10 грн.;

- за актом № 39 за грудень 2006 р. в сумі 2 009,10 грн.;

- за актом № 40 за грудень 2006 р. в сумі 209,10 грн.

Також згідно наявних в матеріалах справи актів на списання матеріалів витрати в сумі 41665,32 грн. на капітальний ремонт (повітряних ліній 0,4-20 кВ трансформаторних підстанцій 6-20/0,4 кВ, РП 6-20 кВ) не відносяться до валових витрат підприємств, а відносяться до витрат, які пов'язані з поліпшенням основних фондів, і підлягають амортизації у том числі:

- за січень 2006 року 7190,99 грн.,

- за лютий 2006 року 16369,77 грн.,

- за березень 2006 року 3946,07 грн.,

- за квітень 2006 року 14158,48 грн.

На підставі вищевикладеного, висновком експертизи визначено, що протягом січня - грудня 2006 року Північним РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» згідно актів на списання матеріалів витрати, понесені на технічне обслуговування основних засобів, складають в сумі 74 819,89 грн. (12276,25 грн. + 62543,64 грн.), а понесені витрати, що не відносяться до технічного обслуговування основних засобів, складають 82 166,11 гри. (11 740,40 грн. + 41665,32 грн. + 15844,25 грн. +12916,14 грн.).

Згідно даних додатку К1/1 до рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток-підприємства за 2006 рік по ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» (а.с.128 т. 9) залишки ТМЦ склали станом на 01.01.2006 року 2 008 632,00 грн., станом на 01.01.2007 року 1 975 109,0 грн. використані на невиробничі потреби та ті, що підлягають амортизації склали 1049245,0 грн.

Згідно даних додатку К1/1 до рядку 07 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік по ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» (а.с.131 т. 9) балансова вартість основних фондів на початок 2006 року складає 8582157 грн., таким чином десяти відсотковий розмір витрат на ремонт основних засобів на 2006 рік складає 858 215 грн. При цьому у висновку експерта зазначено, що для проведення дослідження були представлені акти списання матеріалів за 2006 рік лише по одному структурному підрозділу ВАТ «ЕК «Одесаобленерго», а саме: по Північному РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» на загальну суму 156 986,42 грн. Також зазначено, що право віднесення до валових витрат ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» витрат на ремонт основних засобів до десяти відсотків від балансової вартості основних фондів ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» розповсюджується на загальні основні засоби ВАТ «ЕК «Одесаобленерго», а не тільки на основні засоби, що закріплені за структурними підрозділами ВАТ «ЕК «Одесаобленрго» окремо. У зв'язку з цим неможливо було співпоставити всі акти на списання матеріалів на технічне обслуговування та ремонт основних засобів по ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» та визначити чи сума 82166,11 грн. перевищила десятивідсотковий розмір віднесення витрат на поліпшення основних фондів чи ні.

Таким чином, на підставі вищевикладеного експертом зазначено, що згідно представлених актів виконання робіт та актів списання матеріальних цінностей Північним РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» протягом січня -грудня 2006 року ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» необхідно скоригувати залишки ТМЦ шляхом завищення суми приросту на початок звітного періоду відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змін. та доповн.) на суму 82166,11 грн. по витратам, які були понесені на ремонт основних засобів, при умові, що ця сума ремонтів перевищила десяти відсотковий розмір віднесення витрат на поліпшення основних засобів.

Разом з тим позивачем не спростовано факт неперевищення десяти відсоткового розміру віднесення витрат на поліпшення основних засобів на суму 82166,11 грн.

Згідно п. 8.7.1. п. 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Враховуючи усе вищенаведене, на думку суду, позивачем занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті, в розмірі 20 542 грн. (82166,11 грн. х 25% ставка податку). У зв'язку з цим суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000271610/0 від 12.06.2007 р. є обґрунтованим в частині нарахованого податку в сумі 20 542 грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 6 163 грн. (відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») за порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В п. 3.1.2.1 акту перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми 113 772, 00 грн., що були сплачені юридичній особі ТОВ “Е.Т.Е. Україна», установчі документи та свідоцтво про реєстрацію якого визнані недійсними постановою Приморського районного суду м. Одеси. Так, відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.07 р. у справі № 2а-815/07 визнано фіктивний правочин, який був виражений у прийнятті рішення про створення і діяльність ТОВ “Е.Т.Е. Україна», недійсним з моменту його вчинення, а саме з 24.10.2005 р., а також визнано недійсним статут ТОВ “Е.Т.Е. Україна» з моменту його реєстрації, а саме з 03.11.2005 р. При цьому СДПІ прийшла до висновку, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» завищило валові витрати, оскільки віднесло до валових витрат витрати по матеріалам, які отримані від ТОВ “Е.Т.Е. Україна», без підтвердження відповідними документами.

Проте, з наведеним висновком відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Також згідно положень ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Разом з тим відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Між тим, як вірно зазначає позивач, ВАТ »ЕК «Одесаобленерго» не могло знати на момент придбання товарів у ТОВ “Е.Т.Е. Україна» та отримання від нього податкових накладних про те, що рішення про створення ТОВ “Е.Т.Е. Україна» є фіктивним.

Крім того, як вбачається з постанови Приморського районного суду м. Одеси № 2а-851/07 від 23.02.2007 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів ТОВ “Е.Т.Е Україна» з моменту їх підписання.

Отже, до моменту прийняття 23.02.2007 р. Приморським районним судом м. Одеси постанови № 2а-851/07 та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру, дії ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» щодо придбання товарів та віднесення до складу валових витрат витрат по матеріалам, які отримані від ТОВ “Е.Т.Е. Україна» та підтверджені матеріалами справи, є правомірними та вчинені у відповідності до приписів п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». За таких обставин доводи відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Також згідно акту перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 1 420 825,07 грн., 198 299,55 грн., 152 534 грн., сплачені у зв'язку з виконанням підрядною організацією робіт по проведенню інвентаризації земельних ділянок (п. 3.1.2.2, п. 3.1.2.7, п.3.1.2.11 акту перевірки).

Так, СДПІ встановлено, що в порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем враховано у складі валових витрат витрати з оформлення документів землеустрою на право довгострокової оренди земельних ділянок (науково-технічної продукції) під об'єктами ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» в м. Одесі, які згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають амортизації, в результаті чого скориговані валові витрати завищено на 1 771 658,62 грн. по рядку 04.1 декларації за 2006 рік. Наведені факти порушень наведені СДПІ при перевірці Управління ВАТ “Одесаобленерго» (п. 3.1.2.2 акту перевірки -сума витрат 1420825,07 грн.), Центрального РЕМ (п. 3.1.2.11 -сума витрат 152 534,00 грн.) та Північного РЕМ (п. 3.1.2.7 акту -сума витрат 198 299,55 грн.).

Як встановлено судом, 30.05.2005 р. ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» було укладено з землевпорядною організацією -ВАТ “Південенергопроект» договір № 21/202, згідно якого ВАТ “Південенергопроект» зобов'язалось виконати роботи по інвентаризації земельних ділянок під об'єктами електричних мереж позивача та по оформленню документів із землеустрою на право довгострокової оренди земельних ділянок.

Так, на думку позивача, витрати на виконання робіт по проведенню інвентаризації земельних ділянок та оформленню документів з землеустрою не можна вважати витратами на придбання нематеріальних активів, як це визначено СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі.

СДПІ в обґрунтування заперечень посилається на ст. 16 Закону України “Про оренду землі», яка визначає, що передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення, проте позивач не надав пояснення стосовно зміни цільового призначення землі або фактичного використання у власній господарській діяльності результатів землевпорядних робіт.

Разом з тим згідно Закону України “Про оренду землі» підставами для розроблення проекту відведення землі є відсутність межування земельної ділянки в натурі або зміна цільового призначення; а згідно ст. 124 Земельного кодексу України -також передача земель під забудову із земель запасу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і терміни розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

У відповідності до ст. 15 Закону України “Про оренду землі» проект відведення земельної ділянки -є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Законом України “Про землеустрій» від 22.05.2003 р. визначено, що землеустрій -це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію територій адміністративно -територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно ст. 20 Закону України “Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій в разі встановлення меж об'єктів землеустрою, надання земельних ділянок, організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються в разі надання, передачі, вилучення, відчуження земельних ділянок (ст. 50 Закону України “Про землеустрій»).

Як зазначає позивач, земельні ділянки під об'єктами енергетики ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» не були розмежовані, межі в натурі не були встановлені, не було встановлено місця розташування об'єктів землеустрою, їх розміри, правовий статус, тому для оформлення договорів оренди землі необхідно було провести: інвентаризацію земель (ст. 35 ЗУ “Про землеустрій»), формування технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 55 ЗУ “Про землеустрій»), формування технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку (ст. 56 ЗУ “Про землеустрій»).

До того ж у відповідності до п 5.5.1 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 97/298/124 від 15.06.2001 р. установлення (відновлення) меж землекористування включають в себе комплекс робіт: вибірку планово-картографічних матеріалів і документів, які визначають право користування землею; виписування координат, необхідних для установлення (відновлення) меж (границь); вивчення та аналіз креслення перенесення в натуру (складання креслення і проведення вирахувань, необхідних для відновлення меж; організацію польових робіт; рекогносцировку місцевості за трасою установлення (відновлення) меж, вибір місця постановки межових знаків; оформлення акта; написання пояснювальної записки, перевірку проектної документації, виправлення зауважень, формування матеріалів. Кінцевою продукцією є установлена в натурі межа, яка здається за актом землекористувачам, матеріали установлення меж, сформовані у справу (2 примірника, 1 - архівний).

У відповідності до п. 5.4 вказаного Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах землевпорядні роботи з оформлення документів на право користування землею включають в себе: відбір і ознайомлення з документацією, що обґрунтовує необхідну площу відведення земель; вивчення матеріалів, що характеризують якість земель, проектів організації території, проектів перерозподілу земель; погодження меж, оформлення відповідного акта та графічних матеріалів; визначення особливостей використання земель; написання пояснювальної записки, складання робочого креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість); перевірку, виправлення зауважень, участь у погодженні і затвердженні матеріалів, розмноження матеріалів, формування їх в окрему справу. Кінцевою продукцією є матеріали відведення земель, сформовані у вигляді проекту.

Як вбачається з переліку та змісту заходів, які повинна здійснити землевпорядна організація для формування матеріалів відведення земель (проекту відведення землі), такі заходи не є проведенням інтелектуальної творчої діяльності, спрямованої на одержання та використання нових знань у галузі техніки та технології.

В обґрунтування того, що землевпорядна документація є нематеріальним активом СДПІ в своїх запереченнях посилається на п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 »Нематеріальний актив», який передбачає, що облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за групами, у т.ч.: права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою...). Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умови, якщо підприємство має можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Однак, наведені ствердження СДПІ є помилковими, оскільки землевпорядна документація не є нематеріальним активом в розумінні п. 5 Положення (стандарту) № 8 з наступних підстав.

Згідно п. 4. Положення (стандарту) № 8 розробка -це застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування та проектування нових або значно удосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг; дослідження - заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Пунктом 5 вказаного Положення (стандарту) передбачено, що не відноситься до групи нематеріальних активів право постійного користування земельною ділянкою, проте право користування земельною ділянкою на умовах оренди при необхідності здійснення проекту землеустрою, здійснюється в тому ж порядку, що й право постійного користування землею. Так, згідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду землі проводиться за правилами ст. 123 Земельного кодексу (право постійного користування), яка законодавчо визначає порядок виконання проекту відведення земельної ділянки. Крім того, землевпорядна документація не є нематеріальним активом, оскільки у відповідності до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи -це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; економічні вигоди в свою чергу -це потенційна можливість отримання підприємством коштів від використання активів.

Згідно з визначенням, викладеним у п. 1.6. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальні активи належать до товарів. Однак, землевпорядна документація окремо від земельних ділянок самостійної цінності не має, а тому не представляє собою цінності як товар, що виключає можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу. Будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію визначено пунктом 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» як продаж послуг. Тому ВАТ «Південенергопроект» за договором надає позивачу саме послуги зі складання проекту, а не продає нематеріальний актив у вигляді проекту землеустрою, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати є витратами, пов'язаними з придбанням послуг, а тому підлягають включенню до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств» у порядку, передбаченому для придбання результатів робіт.

До того ж п.п. 1.18.4 п. 1.18 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств“ встановлено, що оренда землі - господарська операція, що передбачає передачу орендодавцем землі для користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, по цільовому призначенню та за орендну платню. Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону визначено, що нематеріальний актив -об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку, у той час як відповідно до п. 1. 31 ст. 1 цього Закону, надання права на користування товарами (майном) у межах договорів лізингу (оренди) вважається послугою, яка не передбачає переходу права власності.

Крім того, згідно переліку об'єктів інтелектуальної власності, передбаченого ст. 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Технічна документація, необхідна для оформлення землекористування до об'єктів інтелектуальної власності не належить. Таким чином, роботи по інвентаризації земельних ділянок та проект відведення земельних ділянок не є об'єктом інтелектуальної власності та інших аналогічних прав.

Поряд з цим правомірність віднесення позивачем витрат на виготовлення землевпорядної документації на право довгострокової оренди у 2006 році за договором № 21/202 від 30.05.05 р. та додаткової угоди № 21/125 від 22.03.06 р., укладеним між ВАТ “Одесаобленерго» та ВАТ “Південенергопроект», до складу валових витрат встановлено також висновком експертизи № 8875/8876 від 14.09.2007 р. по третьому питанню (а.с. 144-160 т. 9), яким визначено, що вказані витрати ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» не відносяться до витрат, що підлягають амортизації у складі загальної вартості нематеріального активу на право довгострокової оренди земельних ділянок.

Також в п. 3.1.2.4 акту перевірки відповідач дійшов висновку (на підставі довідки ДПІ у Овідіопольському районі м. Одеси про перевірку Овідіопольського РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго») про непідтвердження документами валових витрат позивача в розмірі 497 390 грн. на виконання робіт по проведенню інвентаризації земельних ділянок, а саме в акті зазначено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем (Овідіопольський РЕМ) до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 497390 грн., які не підтверджуються документами про понесені витрати. При цьому відповідачем зазначено, що на момент перевірки в підтвердження вказаних витрат не надано договір № 21/196 від 30.05.05 р. та додаткову угоду № 21/126 від 22.03.06 р., оригінал акту № 15 від 20.12.2006 р., технічну документацію, яка свідчить про виконання першого етапу послуг.

Проте, наведений вище висновок СДПІ не спростовується матеріалами справи. Так, факт надання документів Овідіопольським РЕМ для огляду представнику ДПІ досліджений та встановлений постановами Овідіопольського райсуду Одеської області у справі № 3/5620.2007 р. від 08.05.2007 р. та № 3/5620 від 08.05.06 р. за позовом ДПІ у Овідіопольському районі про притягнення до адміністративної відповідальності начальника та бухгалтера Овідіопольського РЕМ за порушення ведення податкового обліку по податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2006 р. на суму 497 390 грн. Вказаною постановою суду встановлено, що під час перевірки оригінали документів були надані до ДПІ Овідіопольського району та підтверджують витрати Овідіопольського РЕМ у розмірі 497 390 грн. Цей факт має преюдиціальне значення у відповідності до ст. 72 КАС України та є обов'язковим для суду при вирішенні даного спору.

На підставі вищенаведеного, суд вважає висновок відповідача щодо завищення валових витрат на суму 497390 грн. та заниження об'єкту оподаткування по податку на прибуток є безпідставним та необґрунтованим.

Пунктом 3.1.2.5 акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат позивачем були віднесені витрати на отримання послуг по ремонту автомобіля “Москвич 2141» та витрати на придбання диктофону у фірми ВКФ “Н-Бис» на загальну суму 3 693 грн., у т.ч. у 1 кв. 2006 року -2 870 грн., у 2 кв. 2006 року -823 грн. При цьому в акті зазначено, що до перевірки надано податкові накладні по отриманим послугам з ремонту після аварії автомобіля "Москвич" 2141, які сплачує особа, що винна в скоєні аварії на загальну суму 3445 грн., у т.ч. ПДВ - 574,28 грн. Вказана операція була відображена згідно податкових накладних:

- № 07/07-16 від 07.07.2005 р. на загальну суму 960 грн., у т.ч. ПДВ - 160 грн.;

- № 19/07-05 від 19.07.2005 р. на загальну суму 985 грн., у т.ч. ПДВ - 164,17 грн.,

- №02/08-12 від 02.08.2005 р. на загальну суму 800 грн., у т.ч. ПДВ - 133,33 грн.,

- № 08/07-06 від 08.08.2005 р. на загальну суму 700 грн., у т.ч. ПДВ - 1 16,67 грн.,

Також до перевірки надано податкові накладні про придбання диктофону у ВКФ "Н-Бис", 209323815458 згідно податкової накладної № Н-5300 від 09.09.2005 р. на загальну суму 988,08 грн., у т.ч. ПДВ -164,68 грн., вартість якого була включена до складу валових витрат у 2 кв. 2006 року.

Вказаний висновок СДПІ обґрунтовано тим, що вказані витрати підприємства не можуть бути включені до валових витрат, оскільки не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Такий висновок відповідача є помилковим та спростовується наступним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 Закону про оподаткування прибутку визначено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Разом з тим основними видами господарської діяльності ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» є постачання та передача електричної енергії на закріпленій території, які здійснюються товариством на підставі отриманих ліцензій.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про електроенергетику» в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею та постачанням електричною енергії, усі оперативні команди і розпорядження державного підприємства, що здійснює диспетчерське управління підлягають беззаперечному виконанню, у свою чергу суб'єкти підприємницької діяльності, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України, зобов'язані подавати державному підприємству, що здійснює диспетчерське управління, звіти, інформацію, передбачені нормативно-технічними документами.

Згідно положень п. 13.1.13 нормативно-технічного документу “Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 296 від 13.06.2003 року (із змінами, внесеними наказом від 19 грудня 2005 року № 609) оперативно-диспетчерське керування в ОЕС України повинно бути забезпечене системами запису оперативних переговорів, тобто диктофонами.

Таким чином, придбання позивачем диктофону безпосередньо направлене на організацію господарської діяльності для забезпечення проведення оперативно-диспетчерських переговорів, які є складовою господарської діяльності суб'єкта електроенергетики, у зв'язку з чим такі витрати є валовими витратами.

Також, на думку суду, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на ремонт автомобіля “Москвич 2141», який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 582650 від 11.06.2003 р. (а.с. 32 т. 1) є власністю позивача, та використовується для перевезення працівників компанії під час виконання ними трудових обов'язків, тобто для організації господарської діяльності.

При цьому висновок СДПІ про те, що послуги по ремонту автомобіля сплачує особа, яка винна в скоєні аварії, є безпідставним, оскільки, як вбачається податкових накладних, на які посилається відповідач в акті перевірки, та згідно актів приймання-передачі робіт (надання послуг) з ремонту автомобіля і платіжних доручень (а.с. 21-28, 32-33 т. 2) оплату вказаних послуг здійснювало ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» (Південний РЕМ).

Отже, на підставі вищенаведеного, суд вважає необґрунтованим висновок про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрат в сумі 3 693 грн.

Згідно п. 3.1.2.6 акту перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем (Північний РЕМ) валових витрат на 157 546 грн. по операціям, здійсненим у попередніх звітних періодах, чим порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, як з'ясовано судом, документи, які підтверджують надання послуг та виконання робіт, наданих у 2005 році, були отримані позивачем із запізненням у 2006 році, у зв'язку з чим витрати були відображені в бухгалтерському обліку в 2006 року, про що свідчать оборотні відомості за січень, лютий, квітень, травень, жовтень 2006 р. Північного РЕМ, а саме: за 1-й квартал на суму 52 693 грн., І півріччя 2006 р. -94 544 грн., 3-й квартал 2006 р. -94 544 грн., всього за 2006 рік -157 546 грн. Саме з моменту відображення в бухгалтерському обліку вказаних витрат такі витрати можуть бути відображені в податковому обліку, оскільки згідно з п. 2. ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому СДПІ в акті перевірки встановлено, що в попередньому періоді (2005 рік) витрати в сумі 157 546 грн. не були відображені ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку, тому в податковому обліку валові витрати були відображені в 2006 році у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів), тобто в той же звітний період, в який були відображені в бухгалтерському обліку.

Разом з тим відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР (із змін. та доповн.) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи з цього, у разі відсутності у підприємства первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції, відповідно у підприємства відсутні правові підстави для обліку такої операції, що не підтверджена первинними документами.

Також відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Крім того, згідно п. 2.1 наказу Державної податкової адміністрації України № 143 від 26.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 року за № 271/7592 (із змін. та доповн.), якщо платником податку самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Таким чином, при подачі податкової декларації у 2006 року позивач мав права не подавати уточнюючий розрахунок по виявленим помилкам, а відповідно до п. 3 зазначеного наказу ДПА України виправити помилки шляхом відображенням у рядку 05.2 декларації про прибуток підприємств за 2006 рік суми 157546 грн.

До того ж згідно положень ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності, відповідно якого платник податків може самостійно виправляти помилки допущені в деклараціях, складає 1095 днів за наступним останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Тобто ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» (Північний РЕМ) правомірно з урахуванням визначеного законом строку давності відображено у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток за 2006 рік суму 157546 грн. самостійно виявленої помилки.

За таких обставин, ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» (Північний РЕМ) правомірно віднесено до складу валових витрат звітного періоду 2006 року суми витрат по операціях, здійснених у попередніх звітних періодах в сумі 157 546 грн. При цьому слід зазначити, що правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат зазначені витрати підтверджені також висновком експертизи № 8875/8876 від 14.09.2007 р. по четвертому питанню.

В п. 3.1.2.8 акту перевірки відповідач також дійшов висновку про безпідставне відображення позивачем валових витрат в сумі 71 686 грн. по операціях, здійснених у попередніх звітних періодах. Так, в акті перевірки, зазначено, що в порушення п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат звітного періоду (1 квартал, півріччя 2006 року) у рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат в розмірі 71 686 грн. по операціях, здійснених у попередніх звітних періодах (у 2005 р.) та без відображення визначених витрат у відповідному рядку Декларації про прибуток звітного періоду (ряд. 05.2 “самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»).

Так, як з'ясовано судом, ТОВ “БМК» у грудні 2005 р. виконало для Центрального РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» підрядні роботи по ремонту виробничого приміщення на суму 37603 грн. з урахуванням ПДВ. На підставі рахунку № 7 від 29.11.2005 р. в грудні 2005 р. Центральним РЕМ сплачено аванс 28 000 грн. Оскільки в Декларації з податку на прибуток за 2005 р. ця сума витрат не була відображена, Центральним РЕМ були відображені здійснені витрати в Декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2006 р. в рядку 05.2 “самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів». При цьому залишок суми плати за виконані роботи в розмірі 9 603,20 грн. (37 603 грн. - 28 000 грн.) був сплачений в січні 2006 році, про що свідчить повідомлення № 100 від 31.01.2006 р. та платіжне доручення, оскільки саме у січні 2006 р. (тобто із запізненням) був отриманий акт приймання-передачі всього обсягу виконаних робіт. Разом з тим Центральним РЕМ у відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про прибуткування прибутку підприємств», згідно якої датою збільшення валових витрат вважається дата списання коштів з банківських рахунків платника, або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт, було збільшено валові витрати в тому періоді, в якому були отримані результати робіт (акт виконаних робіт) та була здійснена оплата. Витрати в сумі 8002,67 грн. (9603,20 грн. - 1 601,53 грн. ПДВ) були відображені в облікових регістрах у першому кварталі 2006 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи оборотна відомість за 2006 рік.

Як вже зазначалось вище, згідно до ч. 2 ст.3 3акону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» податкова звітність (декларація), ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Отже, оскільки в бухгалтерському обліку сума витрат в розмірі 8002,67 грн. на підтримання робочого стану основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності, була відображені у 2006 році, ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» правомірно віднесено вказану суму до валових витрат та відображено ці валові витрати саме у рядку 04.10 Декларації (ряд. 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»).

Також суд вважає правомірним віднесення до валових витрат 1-го півріччя 2006 р. суми 11 805 грн., що складає вартість матеріалів Центрального РЕМ, які були у 2005 році передані (витрачені) підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» для ремонту ним кабелю. СДПІ вважає, що оскільки акт приймання -передачі виконаних робіт, в якому відображені витрати Центрального РЕМ (використання матеріалів) на 11805 грн. датований листопадом 2005 р., тому Центральний РЕМ не повинен був відображати цю суму витрат у 1-му півріччі 2006 р. в Декларації з податку на прибуток в рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів». Однак, акт № 3 приймання виконаних робіт та акт № 3 приймання-передачі матеріалів свідчать про правомірність віднесення цих витрат до складу валових витрат. До того ж Центральним РЕМ збільшені валові витрати в тому періоді, в якому отримані результати робіт (акт виконаних робіт) та здійснено оплату. Витрати в сумі 11805 грн. були відображені в бухгалтерському обліку в першому півріччі 2006 р., про що свідчить оборотна відомість за 2006 рік, у зв'язку з цим відповідно до п. 2 ст.3 3акону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» Центральним РЕМ правомірно віднесено вказану суму до валових витрат та відображено ці валові витрати саме у рядку 04.10 Декларації (ряд. 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»).

Аналогічно були відображені валові витрати в сумі 51877,75 грн. в Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 р., в якій в рядку 4.10 було відображено вартість матеріалів Центрального РЕМ, які були витрачені (передані) підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» за актом № 4 у 2005 році для ремонту кабельних ліній. Оскільки акти № 1 та № 2 приймання-передачі виконаних у 2005 році робіт були отримані від підрядника із запізненням, вказані витрати були відображені в бухгалтерському обліку у 1-му півріччі 2006 р. та відповідно в Декларації з податку на прибуток 2006 року 1-го півріччя в рядку 04.10.

Таким чином, витрати в сумі 71 686 грн., здійснені позивачем на підготовку, організацію, ведення виробництва, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» правильно віднесені позивачем до складу валових витрат. При цьому слід зазначити, що невідображення Центральним РЕМ вказаної суми витрат в Декларації за 1-й квартал та 1-ше півріччя 2006 р. в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» по придбаним послугам та списаним ТМЦ, не може бути підставою для невіднесення цих витрат до валових витрат, як про це зазначено СДПІ по роботі з ВПП. У зв'язку з цим висновок відповідача, викладений в п. 3.1.2.8 акту про порушення позивачем п.п. 5.2.1, п.п 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним.

В п. 3.1.2.9 акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з тих підстав, що позивачем враховано у складі валових витрат витрати в сумі 23270 грн. (без ПДВ 4654 грн.), які не підтверджені документами про понесені витрати, та неправомірно відображено їх в рядку 04.10 Декларації з податку на прибуток. Однак, суд вважає вказаний висновок СДПІ помилковим.

Так, дійсно Центральним РЕМ в 2005 р. на виконання договору № 17-П від 25.06.2005 р. було передано підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» для проведення ремонтних робіт кабелю матеріали на суму 22 732,77 грн. Однак, оскільки частина робіт виконувалась підрядником, а частина робіт виконувалась замовником (Центральним РЕМ), підрядник не відображав вартість отриманих від Центрального РЕМ матеріалів в своєму акті приймання-передачі виконаних робіт за договором № 17-П б/н за вересень 2005 р. Проте, витрати матеріалів, які були власністю Центрального РЕМ та були використані Центральним РЕМ під час спільних робіт на тому ж об'єкті підрядних робіт, були відображені Центральним РЕМ в акті № 2 приймання виконаних робіт (господарським способом) за грудень 2005 р. (вид робіт КР КЛ 0,4 кВ).

Відтак, на весь обсяг робіт з використанням матеріалів замовника були складені два акта виконаних робіт, а саме: підрядник склав свій акт виконаних робіт б/н за вересень 2005 р, а замовник свій акт виконаних робіт господарським способом № 2 за грудень 2005 р. на суму 23 270 грн. Такі дії відповідають умовам укладеного договору № 17-П від 25.06.2005 р., згідно п. 1.3 якого поставка витратних матеріалів (кабель, муфти) відбувається замовником. Отже, акт виконаних робіт господарським способом № 2 за грудень 2005 р. на суму 23 270 грн. (без ПДВ 4654 грн.), і є належним доказом, що свідчить про здійснення витрат позивачем на підготовку, організацію, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, а тому згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» такі витрати правильно віднесені до складу валових витрат.

В п. 3.1.2.10 акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з тих підстав, що позивачем враховано у складі валових витрат витрати в сумі 6782 грн. (2 579,35 грн. + 1795 грн.+2 408,37 грн.), які не підтверджені документами про понесені витрати, та неправомірно віднесені у рядок 04.10 Декларації про прибуток підприємств. Однак, зазначений висновок СДПІ спростовується матеріалами справи з огляду на наступне.

Так, структурним підрозділом позивача -Центральним РЕМ було передано ПВКП «Південтехенергосервіс» матеріали для виконання підрядних робіт по ремонту кабельних ліній 0,4-6-10 кВ на суму 21 445 грн., про що свідчить складений між сторонами акт № 5 приймання-передачі матеріалів. В результаті виконання робіт підрядником складені акти приймання-передачі виконаних робіт № № 1, 2, 3, 4, які датовані березнем 2006 р., на загальну суму 47 340, 60 грн., про які було повідомлено від управління підприємства до Центрального РЕМ шляхом направлення авізо № 681 від 31.05.2006 р. У вказану суму 47 340,60 грн. було включено вартість матеріалів замовника (Центрального РЕМ), що склала 18 674 грн., про що відображено в графах “вартість матеріальних ресурсів поставки замовника» актів № № 1, 2, 3, 4, що, на думку СДПІ, підтверджує здійснені валові витрати саме на цю суму, у той час як Центральним РЕМ в травні 2006 р. за актом № 5 було відображено завищена вартість, а саме: що вартість використаних матеріалів склала 21 253,35 грн., тому, на думку СДПІ, різниця 2579,35 грн. (21253,35 грн. - 18 674 грн.) віднесена до валових витрат безпідставно, оскільки не підтверджена документами. Однак, відповідачем не враховано, що обсяг матеріалів виражений в одиницях виміру (метри, штуки,) який зазначений в акті № 5 приймання-передачі матеріалів, складеного до початку робіт та акту № 5 приймання-передачі виконаних робіт (господарським способом) наприкінці робіт та на час отримання цього акту в травні 2006 р., не змінився, однак вартість використаних матеріалів станом на травень 2006 р. збільшилась (подорожчала), саме на вказану суму різниці. Тому Центральним РЕМ відображено понесені витрати у звітному періоді саме виходячи з вартості матеріалів, яка існувала в цьому звітному періоді, що відповідає діючому законодавству та діючій обліковій політиці, встановленої на підприємстві у 2006 році наказом ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» від 14.01.2005 р. № 6 «Про введення в дію Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку» (а.с. 33-44 т. 1).

Згідно вказаного наказу від 14.01.2005 р. № 6 та наказу № 9/1 від 17.01.06 р. на підприємстві встановлена така система бухгалтерського обліку та звітної політики, за якою при відпуску запасів (ТМЦ) у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним методом середньозваженої собівартості, що відповідає п.16 Наказу Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси», відповідно до якого оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Отже, середньозважена собівартість одних і тих же матеріалів на момент передачі його замовнику та на момент отримання акту приймання-передачі виконаних робіт збільшилась на 2 579,35 грн., а тому ця сума у супереч висновку СДПІ, правомірно була віднесена до складу валових витрат у травні 2006 р., та відповідно відображена у декларації з прибутку підприємств.

Аналогічно сума 1 795 грн. була правомірна віднесена до валових витрат. Так, структурним підрозділом - Центральним РЕМ було передано ТОВ ЕК “Одесенергосети» матеріали для виконання підрядних робіт по ремонту кабельних ліній 0,4-6-10 кВ на суму 15209,35 грн., про що свідчить складений між сторонами акт № б/н приймання-передачі матеріалів у монтаж від 27.04.2006 р. За результатами виконання робіт підрядником були складені акти приймання-передачі виконаних робіт № № 1, 2, 3, 8-13, які датовані квітнем 2006 р., на суму 53 772 грн., з яких 9810,80 грн. без ПДВ є повернутими замовнику суми вартості його матеріалів (авізо № 678 від 31.05.2006 р.). Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми «КБ-3» за травень 2006 р. та актів б/н та №№ 2, 3, 7, 8 приймання виконаних робіт за травень 2006 р. (авізо № 1130 від 27.09.2006 р.) роботи виконані на суму 30791 грн., з яких 12 965 грн. без ПДВ є повернутими замовнику суми вартості його матеріалів.

Разом з тим відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт від підрядника повернута Центральному РЕМ сума вартості матеріалів склала 22 776 грн. Проте, за даними Центрального РЕМ станом на жовтень 2006 р. (дату в якій було відображено витрати матеріалів) середньозважена собівартість вартість витрачених матеріалів склала 24 571 грн. Отже, середньозважена собівартість одних і тих же матеріалів на момент передачі його замовнику та на момент отримання результатів робіт (тобто акту приймання-передачі виконаних робіт) збільшилась на 1 795 грн. (24571 грн. -22776 грн.), а тому ця сума всупереч висновку СДПІ, правомірно була віднесена до складу валових витрат у жовтні 2006 р. та відповідно відображена у декларації з прибутку підприємств.

Крім того, різниця між вартістю матеріалів в сумі 18 492 грн., які були передані підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» та використані ним під час виконання підрядних робіт за договором № 15-П (акт № 8 приймання-передачі матеріалів, акти приймання-передачі виконаних робіт №№ 1, 2, 3, 4 за червень 2006 р., авізо № 910 від 31.07.2006 р.), та середньозваженою собівартістю матеріалів -20 900,37 грн., які були в грудні 2006 р. відображені Центральним РЕМ в витратному документі (акті приймання робіт господарським способом) № 20 від 22.12.06 р., склала 2 408,37 грн. (20900,37 грн. -18 492 грн.). Витрати на 2408,37 грн. підтверджені документально у відповідності з існуючою на підприємстві обліковою політикою, тому правомірно віднесені до складу валових витрат в грудні 2006 року, та відповідно відображена у декларації з прибутку підприємств.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставним висновок СДПІ, встановлений в п. 3.1.2.10 акту, про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В п. 3.1.2.12 акту перевірки відповідач дійшов висновку про те, що в порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем враховано у складі валових витрат витрати по проведенню експертної оцінки технічного стану будинків та споруд, які згідно п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, в результаті чого скориговані валові витрати завищено на 11268,41 грн. Вказане порушення встановлено при перевірці Центрального РЕМ.

Так, у позовній заяві позивач стверджує, що витрати в сумі 11 268, 41 грн. не були пов'язані з виготовленням та введенням в експлуатацію об'єкту основного фонду.

Відповідач в свою чергу спростовує доводи позивача висновками акту перевірки, згідно якого до складу валових витрат по рядку 04.1 Декларації за півріччя 2006 р. включено 11268,41 грн. В травні 2006 р. згідно авізо 702 від 31.05.06 р. ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» передано Центральному РЕМ оплату ДП “Чорноморський експертно-технічний центр» по проведенню експертної оцінки технічного стану будинків згідно договору № 14/21/89 від 21.02.2006р. від 21.02.2006 р. на суму 13 522 грн. Разом з тим в акті перевірки зазначено, що до перевірки надавався експертний висновок про відповідність збудованого адміністративного будинку Центрального РЕМ по вул. Краснова, 2а робочому проекту від 12.12.2005 р., в якому зазначено, що експертиза проведена і строк дії експертизи до здачі об'єкта в експлуатацію, що, на думку СДПІ, свідчить про те, що витрати пов'язані з введенням об'єкта в експлуатацію.

Однак, СДПІ по роботі з ВПП не враховано, що згідно п.1.6. Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель та споруд, які затверджені спільним наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 р. № 32/288, встановлено, що усі будівлі (споруди), незалежно від їх призначення, форми власності, віку, капітальності, технічних особливостей підлягають періодичним обстеженням з метою оцінки їх технічного стану та паспортизації, а також прийняття обґрунтованих заходів до забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації).

Отже, витрати в сумі 11268,41 грн. були понесені не на виготовлення та введення в експлуатацію об'єкта основного фонду, а з метою забезпечення надійності та безпеки об'єкту при подальшій його експлуатації на виконання вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, забезпечення безпечних умов праці на підприємстві.

До того ж, як зазначено вище, відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Так, згідно п. 1.1 наданого позивачем до суду договору № 14/21/89 від 21.02.2006 р. ДП “Чорноморський експертно-технічний центр» зобов'язалось виконати роботи по проведенню експертного обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації будівель та споруд ВАТ “Одесаобленерго», зокрема Центрального РЕМ, по вул. Краснова, 2-а (адмінпобутова будівля, адмінбудівля, гараж, будівля прохідної). Згідно розрахунку вартості по проведенню робіт, що є додатком до договору № 14/21/89 від 21.02.2006 р., вартість робіт по об'єкту Центральний РЕМ складає 11 268 грн. (тобто сума, яка зазначена СДПІ як завищення валових витрат).

При цьому, як з'ясовано судом, адмінпобутова будівля, адмінбудівля, гараж, будівля прохідної, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а, введені в експлуатацію до 2004 року, тобто до укладення та виконання договору № 14/21/89 від 21.02.2006 р., про що свідчить Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 5921407, виданий КП “Одеське МБТІ та РОН» 20.12.2004 р., що спростовує доводи відповідача про те, що вищезазначені витрати пов'язані з введенням об'єктів в експлуатацію.

Крім того, про те, що витрати 11 268 грн. не пов'язані з введенням об'єктів нерухомості в експлуатацію, а пов'язані з періодичним обстеженням їх технічного стану та виготовленням технічного паспорту, свідчать також зміст договору та паспортів технічного стану будівлі (споруди):

№ 51.-08.-31.-8.3.06. від 25.05.06 р. - адмінбудівлі,

№ 51.-08.-31.-8.2.06 від 25.05.06 р. - адмінпобутової будівлі;

№ 51.-08.-31.-8.06 від 25.05.06 р. - прохідної;

№ 51.-08.-31.-8.1.06 від 25.05.06 р. - гаражу.

Таким чином, вищенаведеним спростовується висновок СДПІ про те, що ВАТ “Одесаобленерго» здійснило оплату в сумі 11 268 грн. для введення в експлуатацію будівлі Центрального РЕМ за адресою: вул. Краснова, 2а у м. Одесі, оскільки виготовлення експертного висновку від 12.12.2005 р. № 51.-01.-31.-3057.05 (про який йдеться в п. 3.1.2.12 акту перевірки) за договором № 14/21/89 від 21.02.2006 р. не здійснювалось. Відтак, наведене свідчить про правомірність віднесення Центральним РЕМ витрат в сумі 11268,41 грн. до складу валових витрат та про відсутність підстав при відображенні в податковому обліку зазначеної господарської операції для застосування норм, встановлених п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо податкового повідомлення -рішення № 0000281610/0 від 12.06.2007 р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» п.п. 3.1.1 ст.3, п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», в результаті чого ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» занижено податок на додану вартість за 2006 р. на суму 2 462 443 грн.

Як зазначено в п. 3.1.5.1 акту перевірки, в порушення п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 04.03.97р. №168/97-ВР (із змін. та доповн.), в порушення п. 22, 23 Порядку заповнення податкової накладної від 30 травня 1997 року № 165 (із змінами та доповненнями) позивачем неправомірно зменшено податкові зобов'язання на суму 25 803,25 грн.

Як зазначає позивач, у травні 2006 р. ВАТ «ЕК “Одесаобленерго» було виявлено, що споживачу КП “Одесміськелектротранс» в квітні 2006 р. було помилково збільшено зобов'язання по оплаті за реактивну електроенергію на 129 016,27 грн. та ПДВ - 25803,25 грн. Оскільки в квітні 2006 р. КП “Одесміськелектротранс» було виписано податкову накладну на суму 159 823,26 грн. та ПДВ -31 964,91 грн. (у т.ч. помилково нараховані 129 016,27 грн. боргу та ПДВ -25 803,25 грн.), після виявлення помилки 31.05.2006 р. ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» здійснило коригування податкових зобов'язань споживача, зменшивши їх шляхом складення “Розрахунку № 9/1084 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.04.06 р. № 1084».

Так, на думку суду, здійснене позивачем зазначене коригування відповідає положенням п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість» від 04.03.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), згідно якого якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку. При цьому слід зазначити, що Закон України “Про податок на додану вартість» не ставить право на проведення коригування податкових зобов'язань в залежність від того, чи отримав покупець розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та чи включив він його до податкового кредиту і реєстру отриманих та виданих податкових накладних чи ні. Так, наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» визначено, що податкова накладна не підписується покупцем, отже й розрахунок до коригування податкової накладної також не повинен підписуватись покупцем. Тому, посилання СДПІ на те, що в результаті проведеної зустрічної перевірки КП “Одесміськелектротранс» не отримав такий розрахунок, не є підставою для визнання неправомірними дій позивача по зменшенню податкових зобов'язань шляхом складення розрахунку коригування.

Крім того, про правомірність складення позивачем Розрахунку коригування та надання його представнику КП “Одесміськелектротранс» (споживачу) 31.05.06 р. свідчить:

- зміст рахунку-фактури № 8/2 від 31.05.06 р. за травень 2006 р., в якому відображено зменшення споживачу суми нарахувань на 129 016,27 грн. за реактивну електроенергію та на 25 803,25 грн. за податок на додану вартість та який був отриманий особисто представником споживача, про що свідчить особистий підпис на рахунку та розпис цього представника про отримання рахунку № 8/2 від 31.05.06 р. в журналі вручення рахунків на оплату;

- зміст Розрахунку коригування та запис під порядковим № 373 від 31.05.06 р. Реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 5 за період з 01.05.06 р. по 31.05.06 р.; Розрахунок коригування був зареєстрований в книзі реєстрації вихідних документів під вихідним номером 03/10-1393 від 31.05.06р. та переданий разом із рахунком-фактурою № 8/2 від 31.05.06р. представнику КП “Одесміськелектротранс».

До того ж правомірність зменшення позивачем податкових зобов'язань шляхом складення “Розрахунку № 9/1084 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.04.06 р. № 1084» підтверджено висновком експертизи № 8875/8876 від 14.09.2007 р. по п'ятому питанню, яким встановлено, що позивачем здійснювались заходи щодо надсилання на адресу КП “Одесміськелектротранс» Розрахунку № 9/1084 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.04.06 р. № 1084, що підтверджується записом № 03/18-1393 в журналі відправленої кореспонденції ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» від 31.05.2006 р.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 04.03.97р. №168/97-ВР (із змін. та доповн.) та п. 22, 23 Порядку заповнення податкової накладної від 30 травня 1997 року № 165 (із змін. та доповн.).

В п. 3.1.5.2 акту перевірки СДПІ зроблено висновок про необхідність збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на 727 200 грн. по експортним операціям. Так, СДПІ по роботі з ВПП встановлено, що у грудні 2006 р. позивачем здійснена реалізація на експорт «напівфабрикатів із шкіри великої рогатої худоби з попереднім хромовим та синтаним дубленням, без подальшої обробки, в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури більше 2,6 кв. м., несортовані “Wet-Blue», “Wet-White». У зв'язку з проведенням експортної операції ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» застосувало “0» ставку ПДВ згідно п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість». При цьому СДПІ в акті перевірки встановлено, що відповідно до наданих на перевірку ВМД на експорт шкур “Wet-White» у графі 33 зазначено коди 4104 109100 та 4104 229000. Згідно розділу VІІІ Митного тарифу, затвердженого Законом України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ, зазначені в ВМД (вантажно-митних деклараціях) коди відповідають наступним товарам:

- код 4104 109100 -шкіра із шкур великої рогатої худоби та шкур тварин родини конячих, без волосяного покрову, крім зазначеної у товарній позиції 4108 або 4109 / шкіра з цілих шкур великої рогатої худоби, площа поверхні якої не перевищує 2,6 кв. м (28 квадратних футів)/ дублена без подальшої обробки;

- код 4104 229000 -шкіра із шкур великої рогатої худоби та шкур тварин родини конячих, без волосяного покрову, крім зазначеної у товарній позиції 4108 або 4109 /інша шкіра із шкури великої рогатої худоби і шкур тварин родини конячих, дублена або до дублена, але без подальшої обробки, спилок або не спилок: / шкіра із шкури великої рогатої худоби з попереднім дубленням іншими способами:/ інша.

Як зазначає СДПІ в акті перевірки, в 6-ти ВМД по експорту шкур “Wet-White» на 60 тн вказана назва товару (незалежно від його коду) -“напівфабрикат із шкіри великої рогатої худоби з попереднім синтаним дубленням, без подальшої обробки в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури більше 2,6 кв. м.“, що, на думку СДПІ, є декларуванням недостовірних даних про товар, у зв'язку з чим ВМД вважаються СДПІ оформленими неналежним чином.

Однак, висновок СДПІ не відповідає обставинам справи, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних 6-ти ВМД, у ВМД вказана назва товару саме залежно від його коду, а саме:

- в ВМД № 500040000/6/055887, № 500040000/6/055322, № 500040000/6/054518 - зазначений код товару 4104229000, який повністю відповідає характеристиці зазначеного в ВМД наступного товару: напівфабрикат із шкіри великої рогатої худоби з попереднім синтаним дубленням, без подальшої обробки в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури більше 2,6 кв. м., (тобто інше);

- в ВМД № 500040000/6/055884, № 500040000/6/055329, № 500040000/6/054517 - зазначений код товару 4104109100, який повністю відповідає характеристиці зазначеного в ВМД наступного товару: напівфабрикат із шкіри великої рогатої худоби з попереднім синтаним дубленням, без подальшої обробки в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури не більше 2,6 кв.м

Крім того, факт того, що найменуванню товару, зазначеного в вищенаведених ВМД, присвоєний правильний митний код товару по УКТ ВЕД, підтверджується висновками експерта Одеської Торгово-промислової палати № ОС-4273 від 05.06.2007 р. (а.с. 157 т. 7), № ОС-8816 від 16.11.2005 р. (а.с. 77 т.2), № ОС-8541 від 09.11.2005 р. (а.с. 76 т. 2).

Так, вищенаведеним спростовується висновок СДПІ про неналежне оформлення ВМД, тому відповідно необґрунтованим є висновок СДПІ про безпідставність застосування “0» ставки ПДВ і необхідність збільшення на підставі п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість» податкових зобов'язань ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» на 727200 грн.

Також п. 3.1.5.3 та п. 3.1.5.5 акту перевірки відповідачем зроблено висновок про необхідність донарахування позивачем податку на додану вартість на 7 971,73 грн. внаслідок допущених порушень порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, про що зазначалось вище.

Так, СДПІ по роботі з ВПП зроблено висновок про неповне оприбуткування Центральним РЕМ суми 42452,14 грн. до каси підприємства з РРО фіск.№1501002559 в серпні 2006 року, оскільки при перевірці книги обліку розрахункових операцій №1501002559/2 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку №0461 від 31.08.2006 року сума продажу складає 84904, 28 грн. Також згідно висновку СДПІ Північний РЕМ неповно оприбуткував суму 5380,38 грн. до каси підприємства з РРО фіск.№1501002243 у травні 2006 року, оскільки при перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002243 встановлено, що відповідно фіскального звітного чеку № 0608 від 18.05.2006 р. сума продажу складає 10760,76грн.

У зв'язку з виявленим СДПІ встановлено в акті, що позивач мав нарахувати податок на додану вартість в сумі 7 079,35 грн. та 896,73 грн. з вказаних операцій.

Однак, як вже зазначалось судом вище, зазначені розрахункові операції були проведені помилково, оскільки через касу Центрального РЕМ та Північного РЕМ були отримані готівкою грошові кошти в сумі 42 452,14 грн. (з урахуванням ПДВ 7075,36 грн.) та відповідно 5380,38 грн. (з урахуванням ПДВ 896,73 грн.), які і були оприбутковані, а помилково проведені через РРО здвоєні суми 42452,14 грн. та 5 380,38 грн. були правомірно та у визначеному законодавством порядку скасовані, у зв'язку з чим не підлягали оприбуткуванню, що також підтверджується висновком експертизи № 8875/8876 від 14.09.2007 р. (а.с. 144-160 т. 9) по першому питанню.

За таких обставин, підстави для застосування позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість» за вказаними операціями відсутні, а відтак у ВАТ «ЕК “Одесаобленерго» не виникало податкових зобов'язань по поставці товарів (послуг). згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», яким визначено дату виникнення податкових зобов'язань.

Таким чином, наведене свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» у зв'язку з недонарахуванням позивачем податку на додану вартість на 7971,73 грн. (7075,36 грн. + 896,73 грн.).

В п. 3.1.5.4 акту СДПІ при перевірці Південного РЕМ було встановлено, що в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Південним РЕМ несвоєчасно віднесено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ за відпущену електроенергію суб'єктам підприємницької діяльності згідно з актами порушень Правил користування електричною енергією, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 170694 грн., та завищено податок на додану вартість всього на суму 171473 грн. При цьому відповідач посилається на п. 11.1.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змін. та доповнен.), як на підставу по якому споживачу нараховується суми за недообліковану електроенергію за актом.

Зазначений податковою інспекцією в акті перевірки висновок спростовується наступним.

Як зазначає позивач, ВАТ «ЕК “Одесаобленерго» складає акти порушень Правил та нараховує споживачам -юридичним особам суми недооблікованої електроенергії у відповідності до п.п. 6.40-6.43 Правил та Методики, затвердженою Постановою НКРЕ № 1197 від 05.12.2001 р. Також, ВАТ «ЕК “Одесаобленерго» складає акти порушень споживачам -фізичним особам (населенню) у відповідності до ст.ст. 48, 53 Правил користування електричною енергією для населення, які затверджені Постановою КМУ від 26.07.1999 р. № 1357 та Методики, затвердженої Постановою № 1416 від 22.11.1999 р. (із змін. та доповнен.).

Так, у відповідності до п. п. 6.40, 6.41 Правил користування електричною енергією у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається в двох примірниках. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

П. 6.42 Правил визначено, що на підставі акта порушень постачальником електричної енергії під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.

П. 53 Правил для населення, передбачає, що у разі виявлення порушення споживачем (фізичною особою) цих правил, у тому числі крадіжку, складається акт. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. На підставі акта енергопостачальник має право визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта та обчислюється відповідно до Методики, затвердженої НКРЕ. У разі відмови споживача відшкодувати збитки енергопостачальник передає справу до суду.

Так, на думку СДПІ, датою виникнення податкових зобов'язань за відпущену електроенергію є дата формування документа, підтверджуючого виконання робіт (послуг) платником податків, тобто складення Актів порушення, а не дата вручення рахунків або сплата боргу, як це проводиться Південним РЕМ.

Однак, виходячи зі змісту п. п. 6.40, 6.41 Правил та п. 48, п. 53 Правил для населення, крадіжка (самовільне, безоблікове споживання) електроенергії не є продажем електроенергії споживачеві, акт фіксує лише технічні порушення Правил (пошкодження, зрив пломб на електролічильниках, порушення схеми обліку електроенергії, самовільне приєднання до електромереж, тощо), при цьому в акті не зазначається ні період, за який відбувся продаж електроенергії, ні об'єм електроенергії, який був спожитий споживачем, ні вартість електроенергії з урахуванням тарифу. Тому з метою визначення факту продажу необхідно встановити: 1) час коли відбувся продаж, 2) об'єм електроенергії, який було відпущено за даними споживача, 3) вартість електроенергії, яку було відпущено з урахуванням тарифу. Здійснюючи споживання електроенергії без засобів обліку, споживач не узгоджує це з постачальником, у зв'язку з чим достовірно не можливо встановити ні час (податковий період) споживання, ні об'єм фактично спожитої електроенергії.

Таким чином, визначаючи дату збільшення валового доходу по коштах, що надходять в якості компенсації збитків внаслідок встановлення фактів розкрадання (недоврахування) електричної енергії по даті їх зарахування на поточний рахунок, а не по даті складання акту про порушення Правил та Правил для населення, та одночасно збільшуючи податкові зобов'язання саме з моменту отримання коштів або виписки рахунку, ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» не порушуються п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з несвоєчасним віднесенням до складу податкового зобов'язання сум ПДВ за відпущену електроенергію за актами порушень. До того аналогічна правова позиція визначена судом касаційної інстанції при вирішенні спорів між ВАТ “Одесаобленерго» та СДПІ відносно аналогічних фактів перевірки, що проводилась відповідачем за період 2002 року.

В п. 3.1.5.6, п. 3.1.5.7, п. 3.1.5.8, п. 3.1.5.9 акту перевірки СДПІ зроблено висновок про необхідність донарахування податку на додану вартість на сумуі 235 710,37 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання.

Так, відповідачем в акті зазначено, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість» позивачем не нараховувалось податкове зобов'язання з ПДВ на суму, підвищеної згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» та п. 6.17 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом договірної величини потужності, яку сплачують споживачі у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період.

При цьому в акті зазначено, що оскільки п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини (а з урахуванням змін, внесених до ст. 26 Закону Законом України від 23.06.2005 р. № 2706-ІV, починаючи з 23.07.05 року -двократна різниця) фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Проте, з суд не погоджується з такою позицією відповідача у зв'язку з наступним.

Частиною 14 п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджені Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, передбачено, що договір про постачання електричної енергії -це домовленість постачальника і споживача, який регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства.

Згідно п. 6.12 вказаних Правил величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту електроенергію, визначається як добуток обсягу електроенергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку на тариф.

У відповідності до пункту 5.14 тих же Правил (в редакції від 17.10.2005 р.) обсяги споживання електричної енергії і величина використаної електричної потужності споживачем у розрахунковому періоді зазначаються в договорах у відповідних фізичних одиницях вимірювання, тобто в кВт.год.

Ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» визначено обов'язки та відповідальність споживача електроенергії.

Частиною 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику» передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною 6 статті 26 Закону України “Про електроенергетику» передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Законом України № 2706-ІV “Про внесення змін в Закон України “Про електроенергетику» в ч. 5 та ч. 6 ст. 26 Закону були внесені зміни та встановлено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; у випадку перевищення договірної величини потужності сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

При цьому частиною 7 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику» визначено, що санкції, передбачені частиною 5 статті 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цього, у випадку споживання електроенергії понад договірну величину, оплата п'ятикратної (двократної) вартості різниці фактично спожитої і договірної величини сплачується у вигляді санкції.

Крім того, як зазначає позивач, в питаннях визначення правової природи та при оподаткуванні сум, які згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» сплачуються за понад договірне споживання електричної енергії та понад договірне використання електричної потужності, ВАТ »ЕК “Одесаобленерго» користується податковими роз'ясненнями “Щодо застосування підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток -споживачами електричної енергії», затверджені Наказом ДПА України від 12.07.2002 р. № 330, якими визначено, що суми, які додатково сплачуються на користь енергопостачальників відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій і не включаються до складу валових витрат споживача. При цьому позивач звертає увагу на те, що у випадку споживання електроенергії в обсязі, що перевищує договірну величину (яка вимірюється в фізичних одиницях - кВт/год) - двократна ціна цього фактичного обсягу вже перетворюється у штраф (тобто перестає бути вартістю матеріальних активів, що передаються від енергопостачальника до платника податків - споживача), при цьому однократний розмір штрафу компенсує вартість (ціну) фактично переданого товару (спожитих кіловат -часів електроенергії), а інший однократний розмір штрафу -не компенсує вартість товару, оскільки на цю суму товар споживачу фактично не поставлений. У зв'язку з цим однократний розмір штрафу, що має ознаки компенсації вартості фактично поставленого товару підлягає оподаткуванню, а другий однократний (або чотирикратний) розмір штрафу, що не має ознак компенсації вартості поставленого товару оподаткуванню не підлягає. Також у випадку використання споживачем електричної потужності (яка вимірюється в фізичних одиницях -кВт) в більшій величині, ніж встановлені договором, двократна ціна зайво використаної потужності вже перетворюється у штраф (тобто перестає бути вартістю матеріальних активів - кіловатів), що передаються від енергопостачальника до платника податків - споживача), при цьому однократний розмір штрафу компенсує вартість (ціну) фактично переданого товару (використаних кіловат електроенергії), а інший однократний розмір штрафу -не компенсує вартість товару, оскільки на цю суму товар споживачу фактично не поставлений.

Разом з тим відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій по поставці товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати -це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на оплату штрафів та/або неустойки або пені по рішенню сторін договору або по рішенню відповідних державних органів, суду.

Таким чином, оскільки згідно ч. 7 ст. 27 та ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» п'ятикратна (двократна) вартість електроенергії, спожита понад договірну величину електроспоживання, визнається санкцією, то відповідно до приписів п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» такі санкції не включаються до складу валових витрат споживача, а відтак не можуть бути компенсацією вартості товару у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим такі санкції правомірно не включалися у звітному 2006 році позивачем до бази оподаткування з податку на додану вартість відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість».

Отже, виходячи з вищенаведеного, висновки відповідача стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на суми штрафів, які отримані за понад договірне споживання електричної енергії та за понад договірне використання потужності у відповідності до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику», на загальну суму 235710,37 грн. (Білгород-Дністровський РЕМ - 66996,00 грн., Біляївський РЕМ - 85477,63 грн., Велико-Михайлівський РЕМ - 2197,00 грн. та Комінтернівський РЕМ - 81039,74 грн.), є безпідставними.

Згідно п. 3.1.5.10 акту перевірки СДПІ зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ на 22754,37 грн. за операціями з юридичною особою, установчі документи та свідоцтво про реєстрацію якої визнані рішенням суду недійсними.

Як вже зазначалось, СДПІ було встановлено, що відповідно до постанови Приморського райсуду м. Одеси від 23.02.2007 р. у справі № 2а-815/07 визнано фіктивний правочин, який був виражений у прийнятті рішення про створення і діяльність ТОВ “Е.Т.Е. Україна», недійсним з моменту його вчинення, а саме: з 24.10.05 р., а також визнано недійсним статут ТОВ “Е.Т.Е. Україна» з моменту його реєстрації - з 03.11.2005 р.

Так, на думку СДПІ, у зв'язку з тим, що установчі документи та свідоцтво про реєстрацію ТОВ “Е.Т.Е. Україна» було визнано недійсними з 24.10.2005 р. та 03.11.2005 р. відповідно податкові накладні, які були складені під час придбання позивачем товарів, підписані особою, яка не зареєстрована як платник податку. Тому СДПІ вважає, що сплачені позивачем суми податку на додану вартість по виданих ТОВ “Е.Т.Е. Україна» податкових накладних включені до податкового кредиту неправомірно на суму на 22 754,37 грн. в порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2; абз. 1 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість»; п.2 п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датами виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання виписаних ТОВ “Е.Т.Е. Україна» позивачу податкових накладних у відповідні періоди.

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена податковими накладними, які були видані ТОВ “Е.Т.Е. Україна» з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсними постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.02.2007 р. установчих документів ТОВ “Е.Т.Е. Україна» та свідоцтва про реєстрацію ТОВ “Е.Т.Е. Україна» в якості платника податку на додану вартість вже після поставлення останнім товарів позивачу, а також після виписування ТОВ “Е.Т.Е. Україна» позивачу податкових накладних у зв'язку з оплатою позивачем вартості придбаних товарів.

Разом з тим суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

При цьому відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент виписування позивачу податкових накладних та на момент поставляння ТОВ “Е.Т.Е. Україна» позивачу товарів за господарськими операціями, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, ТОВ “Е.Т.Е. Україна» знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Адже згідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Також ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

Таким чином, позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка підтверджується податковими накладними, що були виписані ТОВ «Е.Т.Е. Україна». У зв'язку з цим суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставним зазначення в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні в якості підстави для його прийняття порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Однак, чим саме позивач порушив наведені вище норми Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цього порушення і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необґрунтовано визначив вищевказану норму Закону підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відтак, суд вважає, що до моменту прийняття 23.02.07 р. Приморським районним судом м. Одеси постанови № 2а-851/07 та внесення на підставі цього рішення відповідних змін до Єдиного державного реєстру включення позивачем до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів сум ПДВ за отриманими від ТОВ “Е.Т.Е. Україна» податковими накладними є цілком правомірним та здійснено у відповідності до п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим необґрунтованими та безпідставними є посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2; абз. 1 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість»; п.2 п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165

В п. 3.1.5.11 акту перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» Центральним РЕМ до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість переданих підряднику товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) без підтверджуючих документів їх використання у господарській діяльності (зміст порушення наведений СДПІ у п. 3.1.2.9 та 3.1.2.10 акту перевірки), в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 6011 грн. (4654 грн. + 516 грн.+359 грн. + 482 грн.), у т. ч. по періодам:

- у січні 2006 р. на суму переданих ТМЦ на 23 270 грн. було неправомірно нараховано та віднесено до податкового кредиту ПДВ - 4654 грн.;

- у травні 2006 р. на суму переданих ТМЦ на 2579 грн. було неправомірно нараховано та віднесено до податкового кредиту ПДВ - 516 грн.;

- у жовтні 2006 р. на суму переданих ТМЦ на 1795 грн. було неправомірно нараховано та віднесено до податкового кредиту ПДВ - 359 грн.;

- у грудні 2006 р. на суму переданих ТМЦ на 2408 грн. було неправомірно нараховано та віднесено до податкового кредиту ПДВ - 482 грн.

Проте, як вже зазначалось вище, понесені позивачем витрати на суму 23 270 грн., 2579 грн., 1795 грн. та 2408 грн. у зв'язку з оплатою підрядних робіт ПВКП «Південтехенергосервіс» документально підтверджені, та оскільки вказані суми були витрачені на підготовку, організацію та здійснення виробничої господарської діяльності Центрального РЕМ, тому правомірно віднесені до валових витрат 2006 року, у зв'язку з цим податки на загальну суму 6011 грн., які були нараховані у зв'язку з придбанням робіт були правомірно віднесені ЦРЕМ до податкового кредиту у відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість».

В п. 3.1.5.12, п. 3.1.5.15, п. 3.1.5.17 відповідач дійшов висновку про необхідність донарахування податку на додану вартість на суму 1 413 254,90 грн. за податковими накладними, які були отримані позивачем з запізненням. Так, на думку відповідача, позивачем порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1413254,90 грн., у т.ч. Центральний РЕМ - 1330198 грн., Північний РЕМ - 19438,22 грн., Іллічівський РЕМ - 63618,68 грн.

Як вже зазначалось вище згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

Також відповідно до положень п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не має права включати суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту. Право покупця товару на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у такому випадку виникає після отримання ним виписаної контрагентом податкової накладної.

Так, дата отримання позивачем податкових накладних вбачається з наявних в матеріалах справи реєстрів отриманих та виданих податкових накладних Центрального РЕМ № 2/02 за січень 2006 р., № 4/02 за лютий 2006 р., № 6/02 за березень 2006 р., № 8/02 за квітень 2006 р., № 24/02 за грудень 2006 р.; з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних Північного РЕМ № 2/04 за січень 2006 р., № 4/04 за квітень 2006 р.№ 8/04 за квітень 2006 р., № 6/04 за березень 2006 р.; з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних Іллічівського РЕМ № 2/03 за січень 2006 р., № 4/04 за квітень 2006 р.№ 8/04 за квітень 2006 р., № 6/04 за березень 2006 р.

Відтак, суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 т п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В п. 3.1.5.13 акту перевірки відповідачем також зроблено висновок про те, що в порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ ВКФ “Транспродукт» на загальну суму 663,60 грн., у т.ч.:

- п/н № 17/2 від 17.02.2006р. на загальну суму 999 грн., у т.ч. ПДВ- 166,50 грн.,

- п/н № 3 від 12.05.2006 р. на загальну суму 999 грн., у т.ч. ПДВ -166,50 гри.,

- п/н № 4 від 28.04.2006 р. на загальну суму 991,80 грн., у т.ч. ПДВ - 165,30 грн.,

- п/н № 3/6 від 21.06.2006 р. на загальну суму 991 грн., у т.ч. ПДВ - 165,30 грн.

При цьому відповідачем в акті зазначено, що згідно інформації про платників податку на додану вартість та інформації про анулювання свідоцтва платників податку на додану вартість Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника податку на додану вартість за номером 23083680 ТОВ ВКФ "Транспродукт" анульовано 25.11.2005 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження.

Проте, суд вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, оскільки податкові накладні були виписані з дотриманням вимог Наказу державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 »Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення» (із змін. та доповнен.)

В п. 3.1.5.14 акт перевірки СДПІ зроблено висновок про необхідність донарахування податкових зобов'язання по ПДВ в сумі 738,85 грн. у зв'язку з отриманням послуг по ремонту автомобіля та по витратам на придбання диктофону.

З урахуванням вищевикладених обґрунтувань щодо правомірності віднесення позивачем вказаних витрат до складу валових витрат, висновок СДПІ про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим. Так, відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену (нараховану) у відповідному звітному періоді у зв'язку з придбанням диктофону та послуг по ремонту автомобіля. Однак, оскільки придбання диктофону та витрати на ремонт автомобіля, пов'язані з господарською діяльністю позивача, то відповідно сума податку на додану вартість в розмірі 738,85 грн., сплаченого у зв'язку з таким придбанням, відповідності до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 зазначеного Закону підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних № 08/08-06, № 02/08-12, № 19/07-05, № 07/07-16 з моменту їх отримання позивачем. Тому посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними.

В п. 3.1.5.16 акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані на юридичну адресу ВАТ “Одесаобленерго» на суму 16 487,00 грн. Так, на думку СДПІ, оскільки податкові накладні проведені у квітні, травні та червні 2006 р. через реєстр отриманих та виданих податкових накладних Іванівського РЕМ (структурної одиниці позивача), містять в собі адресу не Іванівського РЕМ, а ВАТ «ЕК “Одесаобленерго» (м. Одеса, вул. Садова, 3) такі податкові накладні не могли бути прийняті до заліку, а тому суми податкового кредиту 16 514 грн. включені до податкового кредиту Іванівського РЕМ безпідставно.

Проте вказані доводи СДПІ є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити, зокрема: повну або скорочену назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Іванівський РЕМ є структурним підрозділом ВАТ “ЕК «Одесаобленерго» без права юридичної особи, а зареєстрованим платником податку на додану вартість є ВАТ “ЕК «Одесаобленерго». Наведене доводить, що податкові накладні, які виписані на адресу ВАТ “ЕК «Одесаобленерго», відповідають п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість», а тому у відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість за такими накладними є підставою для включення їх до складу податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.06.2007 р. № 0000241610/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1099,77 грн. та штрафних санкцій 2199,54 грн.

Так, згідно акту перевірки СДПІ встановлено порушення позивачем п. 1.3 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. »а» п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, а саме: позивачем сплачено дохід на користь фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності без утримання податку з доходів фізичних осіб, проте документів, підтверджуючих те, що вказана фізична особа є суб'єктом підприємницької діяльності, позивачем не надано, у зв'язку з чим позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1099,77 грн.

Однак, матеріалами справи вказаний висновок відповідача спростовується, зокрема, свідоцтвом про держану реєстрацію СПД -фізичної особи та свідоцтвом про сплату єдиного податку на ім'я Смельняк О.М. (а.с. 112 т. 2) та ін.

Крім того, згідно чинного законодавства підприємство, яке виплачує доходи, має лише пересвідчитися в тому, що фізична особа дійсно є підприємцем, тобто витребувати у такої особи оригінал свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. У разі якщо фізична особа є підприємцем, то відповідно до положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» підприємство автоматично не є податковим агентом, тому підстави для утримання податку з доходів фізичної особи відсутні. Вимоги щодо наявності у підприємства копій відповідних документів підприємця, тільки за наявності яких податкова інспекція погоджується з неотриманням податку з доходів фізичної особи, є необґрунтованими та не передбачені чинним законодавством.

Відтак, посилання відповідача на порушення позивачем п. 1.3 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. »а» п. 17.2 ст. 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» є необґрунтованими, а прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.06.2007 р. № 0000241610/0 безпідставним.

Так, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та оцінюючи надані сторонами докази, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду повну правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.06.2007 р. № 0000281610/0, № 0000271610/0, № 0000241610/0 та рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 12.06.2007 р. № 0000472300/0 і № 0000462300/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи усе вищезазначене, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 12.06.2007 р. № 0000281610/0, № 0000271610/0, № 0000241610/0 та рішень зазначеної СДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472300/0 і № 0000462300/0 обґрунтовані частково та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про касування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

2. Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000281610/0 від 12.06.2007 р., № 0000241610/0 від 12.06.2007 р. скасувати.

3. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000472300/0 і № 0000462300/0 від 12.06.2007 р. скасувати.

4. Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000271610/0 від 12.06.2007 р. скасувати частково в сумі за основним платежем 658 546,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 240 914,00 грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено 08.10.2007 р.

Суддя Петров В.С.

Попередній документ

1040863

Наступний документ

1040865

Інформація про рішення:

№ рішення:	1040864
№ справи:	15/224-07-5203А
Дата рішення:	01.10.2007
Дата публікації:	23.10.2007
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:; Держ.податковою адміністрацією або її територіальним органом; Сплата ПДВ