вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2022 р. Cправа № 902/194/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 )
до: Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)
про стягнення 41 170 грн.
На розгляд Господарського суду Вінницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України з вимогами до Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 41 170,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. 16.10.2020 між 31 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Замовник) та ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - Виконавець) укладено договір № 464-20, зі змінами від 26.10.2020, про надання послуг.
За умовами цього Договору Виконавець, у строк до 10.12.2020, зобов'язався надати послуги щодо інвентаризації земель вздовж Українсько-Молдовської ділянки державного кордону на території Сокирянського, Кельменецького та частини Новоселицького районів Чернівецької області (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 71350000 6 «Науково-технічні послуги в галузі інженерії» (Послуги щодо інвентаризації земель вздовж Українсько-Молдовської ділянки державного кордону на території Сокирянського, Кельменецького та частини Новоселицького районів Чернівецької області), відповідно до технічного завдання та умов Договору, а Замовник (позивач у справі) зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.
Відповідно до 1.2 Договору найменування, обсяг та вартість послуг за цим Договором визначені в календарному плані виконання робіт (Додаток № 2 до цього Договору). Відповідно до зазначеного Додатку 2 Договору роботи по І етапу, а саме виконання підготовчих робіт та інвентаризація земельних ділянок повинні бути закінчені та результати представлені до 15.11.2020. Проте акт здачі-прийняття (надання послуг) був поданий Замовнику 24.11.2020, тобто з порушенням строку, внаслідок чого позивачем, з посиланням на п.п. 7.4.2. Договору, нараховано 1255,73 грн. пені.
Роботи по ІІ етапу, а саме виготовлення Технічної документації щодо інвентаризації земель повинні бути закінчені та результати представлені до 10.12.2020, тоді як акт здачі-прийняття (надання послуг) був поданий Замовнику 15.12.2020, що стало підставою, у відповідності до п.п. 7.4.2 Договору, для нарахування пені, розмір якої склав 269,09 грн.
Окрім того позивач вказує, що Додатковою угодою від 26.10.2020 № 1 (далі - Угода) внесено зміни до Договору від 16.10.2020 № 464-20 в частині строку надання послуг, та продовженого його до 31 грудня 2020 року. Проте, станом на 01.02.2021, визначені Договором документи та матеріали Виконавцем Замовнику не надані та не передані, внаслідок чого, відповідно до п. 7.4 Договору, позивачем нараховано 3767,19 грн штрафу.
Поміж з тим, позивач, посилаючись на інформацією, надану Чернівецькою обласною державною адміністрацією (лист від 18.01.2022 № 0135-65/7252-1), нарахував 35878,00 грн штрафу за порушення Виконавцем умов зобов'язання щодо якості послуг.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлені строки, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати штрафних санкцій та передачі результатів інвентаризації земель. Проте, такі звернення не призвели до результатів, що стало підставою звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 21.03.2022 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № б/н від 22.03.2022 (вх. № 01-34/2351/22), що надійшла до суду через систему ЄСІТС "Електронний суд" 23.03.2022, позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.03.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/194/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21.04.2022.
19.04.2022 до суду надійшла заява відповідача про продовження строку для подання відзиву № 215 від 18.04.2022 до якої долучено відзив на позовну заяву № 217 від 18.04.2022.
Розглядаючи заяву відповідача № 215 від 18.04.2022, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).
Так, ухвалою суду від 28.03.2022 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня отримання ухвали суду від 28.03.2022.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2102704292451, ухвала суду від 28.03.2022 отримана відповідачем 31.03.2022, відтак строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням вихідних днів, збіг 18.04.2022.
В обґрунтування підстав поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відповідача посилається на те, що у зв'язку з воєнним станом в Україні діяльність Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» призупинена, що унеможливило подання відзиву у строки, визначені судом.
Положення частини першої статті 119 ГПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Керуючись завданням господарського судочинства, визначеним частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, дотримуючись принципу рівності та забезпечення балансу інтересів учасників справи, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, для забезпечення можливості відповідачу сформувати заперечення проти позову, з метою правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, долучивши його до матеріалів справи та прийнявши до розгляду.
За змістом відзиву на позовну заяву № 217 від 18.04.2022 відповідач заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що відповідно до Договору № 464-20 від 16.10.2020 останнім днем виконання зобов'язань для робіт І етапу є 15.11.2020 та для робіт II етапу -10.12.2020.
Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного Кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафів та пені) застосовується позовна давність в 1 рік з дня, коли особі стало відомо про порушення його права на вчасне виконання зобов'язань тобто починаючи з 16.11.2020 та 11.12.2020.
З огляду на дату подання позову до суду стверджується висновок про пропуск позивачем строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафів, що є підставою відмови в задоволенні позову.
На визначену судом дату представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 28.03.2022.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторін належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
В судовому засіданні 21.04.2022 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
16 жовтня 2020 року між Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (позивач, за Договором Замовник) та Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (відповідач, за Договором Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 464-20. (надалі Договір)
Згідно з предметом Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги щодо інвентаризації земель вздовж Українсько-Молдовської ділянки державного кордону на території Сокирянського, Кельменецького та частини Новоселицького районів Чернівецької області (код згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словний»: 71350000-6 «Науково-технічні послуги в галузі інженерії (Послуги щодо інвентаризації земель вздовж Українсько-Молдовської ділянки державного кордону на території Сокирянського, Кельменецького та частини Новоселицького районів Чернівецької області) (далі - Послуги), відповідно до технічного завдання (Додаток №1 до цього Договору) та умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти надані Послуги та оплатити їх вартість.
Найменування, обсяг та вартість Послуг за цим Договором визначені в календарному плані виконання робіт (Додаток №2 до цього Договору (п. 1.2. Договору)
Оплата Послуг здійснюється в межах кошторисних призначень Замовника по КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)». (п. 1.3. Договору)
Відповідно до п. 2.1. Договору Виконавець повинен надати Замовнику Послуги, якість яких відповідає діючому законодавству, умовам цього Договору та технічному завданню (Додаток №1 до цього Договору).
Ціна цього Договору становить 179 390,00 грн, у тому числі: ПДВ - 20% - 29 898,67 грн та визначена за результатами проведення процедури відкритих торгів відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Виконавець не може змінювати ціну на Послуги, крім випадків коригування ціни Договору відповідно до чинного законодавства України. (п. 3.1. Договору)
Згідно п. 4.1. Договору оплата вартості наданих Послуг здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця протягом 15 банківських днів після підписання Сторонами акту приймання наданих послуг проведення інвентаризації земель державної власності (далі - Акт) за умови належного виконання Сторонами умов пунктів 5.9, 5.10. цього Договору. Розрахунковим періодом за цим Договором є місяць (з 1-го по останнє число календарного місяця).
За змістом п. 5.1. Договору строк (термін) надання Послуг: до 10.12.2020 року.
Послуги надаються в адміністративно-територіальних межах Чернівецької області. Приймання-передачі наданих Послуг здійснюється за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Герцена, 2а. (п. 5.2. Договору)
Виконавець надає Послуги за цим Договором виключно в межах обсягу замовлень Замовника та відповідно до технічного завдання, визначеного Додатком №1 до цього Договору. (п. 5.3. Договору)
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що Виконавець передає Замовнику на підставі акту прийому передачі результатів проведення інвентаризації земель (Додаток 3 до Договору):
в паперовій формі в 1 (одному) примірнику: реєстр погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку технічних документацій із землеустрою, на підставі яких до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельні ділянки за результатами проведення інвентаризації земель (за встановленою договором про закупівлю формою) (частина 4 пункту 5.9.1. Договору);
в електронній формі в 1 (одному) примірнику на фізичних носіях інформації: погоджені та затверджені в установленому законодавством порядку технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (електронні файли у форматі розширення *.рdf) у формі електронних документів, створених сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (частина 2 пункту 5.9.2. Договору).
Пунктом 15 Технічного завдання, що є Додатком № 1 до Договору передбачено, що за результатами надання послуг з інвентаризації земель Замовнику передається:
в паперовій формі в 1 (одному) примірнику: реєстр погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку технічних документацій із землеустрою, на підставі яких до Державного земельного кадастру внесені відомості про земельні ділянки за результатами проведення інвентаризації земель (за встановленою договором про закупівлю формою) (частина 4 пункту 15.1. Технічного завдання);
в електронній формі в 1 (одному) примірнику на фізичних носіях інформації: погоджені та затверджені в установленому законодавством порядку технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (електронні файли у форматі розширення *.рdf) у формі електронних документів, створених сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (частина 2 пункту 15.2. Технічного завдання).
Додатком 2 до Договору визначено етапи робіт та встановлено, що роботи по І етапу, а саме виконання підготовчих робіт та інвентаризація земельних ділянок повинні бути закінчені до 15.11.2020; роботи по ІІ етапу, а саме виготовлення Технічної документації щодо інвентаризації земель повинні бути закінчені до 10.12.2020.
Пунктом 7.4. Договору визначено, що у разі порушення зобов'язань за цим Договором може настати такий правовий наслідок - сплата штрафних санкцій:
за порушення Виконавцем умов зобов'язання щодо якості Послуг стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних Послуг (п.п. 7.4.1.);
за порушення Виконавцем строків надання Послуг стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Послуг, по яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.4.2.).
Цей Договір набирає чинності моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині оплати і надання Послуг - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п. 11.1. Договору)
26.10.2020 Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 464-20 від 16.10.2020, відповідно до якої п. 1.1. Договору викладено в новій редакції: «Виконавець зобов'язується надати послуги по виготовленню Технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель вздовж Українсько-Молдовської ділянки державного кордону на території Сокирянського, Кельменецького та частини Новоселицького районів Чернівецької області».
Пунктом 3 Додаткової угоди № 1 продовжено строк (термін) надання Послуг до 31 грудня 2020 року.
Як вказує позивач, відповідачем допущено ряд порушень зобов'язань за Договором про надання послуг № 464-20 від 16.10.2020 зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 26.10.2020, які полягають в наступному.
Роботи по І етапу повинні бути закінчені до 15.11.2020, тоді як акт здачі-прийняття (надання послуг) був поданий Замовнику 24.11.2020.
Роботи по ІІ етапу повинні бути закінчені до 10.12.2020 року, тоді як акт здачі-прийняття (надання послуг) був поданий Замовнику 15.12.2020.
Строк надання послуг встановлено до 31.12.2020, проте станом на 01.02.2021, визначені Договором документи та матеріали Виконавцем Замовнику не передано.
Відповідачем порушено умови зобов'язання щодо якості послуг.
На підставі того, що зазначені послуги не були виконані у встановлені строки, позивачем направлено на адресу відповідача претензією №710/-414 від 18.01.2021 щодо пропущення термінів надання послуг згідно Договору із вимогою сплатити пеню за прострочення термінів надання послуг по І етапу у сумі 1255, 73 грн. та по ІІ етапу у сумі 269,09 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
З огляду на невиконання умов Договору, позивачем направлено відповідачу претензію (щодо пропущення термінів надання послуг згідно договору) № 710/901 від 02.02.2021 з вимогою сплатити пеню за прострочення термінів надання послуг понад 30 календарних днів у сумі 3767,19 грн.
У відповіді на зазначену претензію №575 від 10.02.2021, що надійшла на адресу позивача 19.02.2021, відповідачем повідомлено про внутрішній перерозподіл відповідальних осіб за виконання робіт, проте не надано відповідь по суті предмету претензії та результати її розгляду.
Поміж з тим, посилаючись на пункти 6.4.4 та 6.4.5 Договору, позивач неодноразово звертався до відповідача про надання інформації про стан виконання робіт, виконання умов Договору та повідомлення про кінцевий строк виконання робіт та передачі результатів інвентаризації земель, згідно з Додатком № 3 до Договору (листи № 711/12604 від 19.11.2020, № 711/13447 від 11.12.2020, № 710/1317 від 16.02.2021, № 710/2534 від 23.03.2021, № 710/4586 від 18.05.2021).
Проте, як вказує позивач, на всі звернення відповідач жодного разу не надав конкретної відповіді із зазначенням чітко визначених термінів та строків.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору про надання послуг № 464-20 від 16.10.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що Додатком №2 до Договору № 464-20 від 16.10.2020 сторони погодили, що роботи по І етапу - виконання підготовчих робіт та інвентаризація земельних ділянок Виконавець зобов'язався закінчити до 15.11.2020; роботи по ІІ етапу - виготовлення Технічної документації щодо інвентаризації земель Виконавець зобов'язався закінчити до 10.12.2020.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує про порушення відповідачем строків виконання робіт по зазначених етапах і надання актів здачі-приймання (надання послуг) по І етапу - 24.11.2020, по ІІ етапу - 15.12.2020.
Водночас, матеріали справи не містять згаданих актів здачі-приймання (надання послуг), що відповідно унеможливлює перевірку вказаних обставин.
Поряд з цим суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, що свідчать про виконання відповідачем зобов'язань як по погоджених сторонами етапах, так і за Договором в цілому.
При цьому, вказані обставини щодо невиконання робіт у строки, встановлені договором не заперечуються відповідачем у відзиві на позовну заяву.
За порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 1 524,83 грн пені та 3 767,19 грн штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
З огляду на погоджені Сторонами етапи робіт та граничні строки їх виконання, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем інвентаризації земельних ділянок та виготовлення Технічної документації щодо інвентаризації земель, зобов'язання за Договором, взяті на себе відповідачем є простроченими.
За умовами п. 7.4.2. Договору за порушення Виконавцем строків надання Послуг стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Послуг, по яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків надання Послуг є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.
При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.
Суд, перевіривши розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1524,82 грн пені та 3767,19 штрафу є обґрунтованими та правомірними.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 35 878,00 грн штрафу за порушення відповідачем зобов'язань щодо якості Послуг.
Пунктом 7.4.1. Договору Сторони передбачили відповідальність за порушення Виконавцем умов зобов'язання щодо якості Послуг у вигляді штрафу у розмірі 20% вартості неякісних Послуг.
За змістом укладеного Сторонами Договору, якість наданих Послуг визначається при їх прийнятті.
Втім, в матеріалах справи відсутні належні докази передачі та прийняття Послуг, як то акти приймання-передачі, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель тощо, що на переконання суду, виключає підстави для твердження про неякість наданих відповідачем Послуг за Договором.
Посилання позивача на лист Чернівецької обласної державної адміністрації №0135-65/7252-1 від 18.01.2022 судом відхиляються, позаяк означений лист не може бути доказом щодо якості Послуг. До того ж, позивачем не надано до матеріалів справи означеного листа.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).
За наведеного позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 35 878,00 грн за порушення зобов'язання щодо якості послуг не підлягає задоволенню у зв'язку із недоведеністю.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строків позовної давності з вимогами про стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому:
1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;
2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст. 266, ч.2 ст. 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.
За встановленими обставинами справи, датою фактичного порушення зобов'язання по І етапу виконання робіт є 16.11.2020 (тобто день, наступний за граничним днем виконання робіт по інвентаризації земельних ділянок 15.11.2022), по ІІ етапу виконання робіт є 11.12.2020 ( тобто день, наступний за граничним днем виконання робіт по виготовленню технічної документації щодо інвентаризації земель 10.12.2020)
Позивачем визначено наступні періоди нарахування пені:
по І етапу з 16.11.2020 по 24.11.2020;
по ІІ етапу з 11.12.2020 по 15.12.2020.
Відтак, саме з 24.11.2020 (по І етапу) та 15.12.2020 (по ІІ етапу) починається відлік річного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення пені, та відповідно збігає по І етапу - 24.11.2021, по ІІ етапу - 15.12.2021.
Щодо нарахованого позивачем штрафу в розмірі 3767,19 грн за прострочення термінів надання послуг понад 30 календарних днів, суд зважає, що Додатковою угодою № 1 від 26.10.2020 внесено зміни до Договору щодо строку надання послуг та продовжено його до 31.12.2020.
За наведеного, оскільки у позивача виникло право на нарахування штрафу за означене порушення з 31.01.2021, то річний строк позовної давності за вимогою про сплату штрафу сплинув 31.01.2022.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Звертаючись до суду з позовом 15 березня 2022 року позивачем не дотримано строк позовної давності, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 1524,82 грн пені та 3767,19 грн штрафу.
При цьому суд зауважує, що позивачем не зазначено будь-яких причин пропуску позовної давності.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі є частково недоведеними, а частина позовних вимог заявлена із спливом строку позовної давності, cуд приходить до висновку про відмову в позові в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. суд покладає на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Витрати позивача по сплаті судового збору та за надання правничої допомоги у справі № 902/194/22 залишити за Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України .
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - chernivci_zagin@dpsu.gov.ua, представника позивача - mkushnir@dpsu.gov.ua, відповідача - vininstitutzem@ukr.net.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 26 квітня 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Герцена, буд. 2А, м. Чернівці, 58022)
3 - відповідачу (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)