вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" квітня 2022 р. Справа№ 910/5536/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Буравльова С.І.
Корсака В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021
у справі № 910/5536/21 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
про стягнення 30 368,50 грн
Національне антикорупційне бюро України (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 30 368,50 грн страхового відшкодування та 2 270,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору №006-0479073/05НТ/487 про закупівлю за державні кошти від 12.12.2019 не здійснив виплату страхового відшкодування на суму 30 368,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь Національного антикорупційного бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 30 368,50 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування на користь позивача, оскільки відсутні докази щодо існування обґрунтованих та реальних сумнівів стосовно обставин та причин пошкодження транспортного засобу.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
До апеляційної скарги апелянтом також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги. Клопотання обґрунтоване тим, що повний текст судового рішення у даній справі ним отримано 15.12.2021 у відділі поштового зв'язку АТ «Укрпошта», що підтверджується вхідним штампом №6366 та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, яке міститься у матеріалах даної справи.
Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги апелянт посилається на порушення позивачем умов Договору №006-0479073/05НТ/487 про закупівлю за державні кошти від 12.12.2019, оскільки водій застрахованого транспортного засобу надав інформацію про подію, яка є суперечливою щодо місця та часу її настання, що створило перешкоди для Страхової компанії у визначені характеру, причин та обставин події, місця, а також осіб, відповідальних за завданий збиток. Крім того, як стверджує апелянт, водій покинув місце події, що є порушенням умов Договору №006-0479073/05НТ/487 про закупівлю за державні кошти від 12.12.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Корсак В.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5536/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі № 910/5536/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 та поновлено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Брокбізнес» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 11.02.2022.
19.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5536/21.
22.02.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу з ініціативи суду, відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 без змін.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке міститься у тексті відзиву, позивач посилається на те, що з 07.02.2022 по 11.02.2022 представник Національного бюро, який здійснював супроводження даної судової справи перебував на лікарняному, що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету порталу електронних послуг Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З урахуванням вищевикладених у відзиві причин та положення ст. 119 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає за можливе поновити позивачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що відповідач в порушення приписів ст. 651 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України), відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, в односторонньому порядку змінив умови Договору №006-0479073/05НТ/487 про закупівлю за державні кошти від 12.12.2019.
Як зазначає позивач щодо розбіжностей у часі, то під час телефонного дзвінка із страховою компанією повідомлено, що страховий випадок стався о 08 год 00 хв, а у повідомленні про настання страхового випадку зазначено, що подія відбулась о 08 год 15 хв, що не є суттєвою та жодним чином не впливає на визначення страховиком розміру та характеру збитків.
Що стосується розбіжності щодо назви вулиці, де відбулась подія, то у повідомленні, яке було подано Страховику 17.07.2020 дійсно зазначено АДРЕСА_1, зазначене є опискою, яка була здійснена особою, яка готувала повідомлення, про що повідомлено відповідача. Доказом того, що подія мала місце по вул. Антоновича є пояснення водія ОСОБА_1 та матеріали аудіозапису, надані відповідачем до відзиву на позову. Крім того, по АДРЕСА_1 відсутній будинок за номером НОМЕР_2 , що також вказує на вірогідність описки у повідомленні про подію, що має ознаки страхового випадку.
Таким чином, ані водієм ОСОБА_1 , ані Національним бюро, як Страхувальником, не було створено жодних перешкод Страховику у визначені обставин та характеру пошкодження автомобіля.
Крім того, під час телефонної розмови 17.07.2020 з водієм ОСОБА_1 представник Страховика запропонував останньому при можливості зупинити транспортний засіб та за наявності технічної можливості здійснити фотофіксацію пошкодження, що і було здійснено водієм ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що він вчасно повідомив Страховика про настання страхового випадку та передав йому всі необхідні документи для здійснення страхової виплати, після чого працівниками Національного бюро застрахований транспортний засіб було надано для огляду уповноваженою особою (аварійним комісаром) Страховика, в свою чергу відповідач незаконно та передчасно відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 12.12.2019 між Національним антикорупційним бюро України (далі - Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - Страховик) укладено Договір №006-0479073/05НТ/487 про закупівлю послуг за державні кошти (далі-Договір), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Страховик бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати послуги з добровільного страхування транспортних засобів спеціалізованого призначення (з додатковим обладнанням, що встановлено в них, далі - ДО) Страхувальника (далі - ТЗ), перелік яких зазначено у Додатку 1 до Договору, код за ДК 021:2015-665100008 (послуги з добровільного страхування транспортних засобів спеціалізованого призначення) (далі - Послуги), КЕКВ 2240, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язанні з володінням, користування і розпорядженням, визначеним цим або додатками до нього (п. 1.1 Договору). (а.с. 9-38).
Згідно п. 1.2 Договору Страховик бере зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені Договором строки та виконувати інші умови цього Договору.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що страховим випадком є подія, передбачена Договором, що виникла внаслідок настання зазначеної у Договорі події (страхового ризику), що фактично сталася в період дії Договору та не підпадає під виключення зі страхових випадків і обмеження Страхувальника, передбачені Договором, внаслідок чого виникає зобов'язання Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальникові та (або) Вигодонабувачеві, а саме: пошкодження, конструктивна загибель (знищення) або викрадення (незаконного заволодіння) застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 5.1 Договору.
Згідно п. 8.1.3 Договору Страховик зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений Договором строк (зокрема, п. 12.20). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається Договором.
Договір набирає чинності і вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором (в т.ч. Страховиком страхових зобов'язань у строки, визначені п. 7.2 Договору тощо) (п. 7.1 Договору).
Згідно п. 7.2 Договору строк дії страхових зобов'язань Страховика за цим Договором становить 1 (один) рік та діє (за київським часом): з 00 год 00 хв 22.12.2019 по 24 год 00 хв 21.12.2020, якщо інші обставини (див. розділ 8 Договору) не призвели до дострокового припинення дії Договору з урахуванням умов щодо сплати страхового відшкодування.
У Додатку 1 до Договору - Перелік транспортних засобів спеціалізованого призначення для добровільного страхування «КАСКО» зазначено, що відповідачем застраховано транспортні засоби позивача, у тому числі: Ford Custom Tourneo, р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2016, балансова вартість ТЗ (Страхова сума ТЗ та ДО) 649 010,57, страхова франшиза 1,887 %, розмір страхової премії (платежу) 12 246,83 грн.
17.07.2020 о 08 год 15 хв транспортний засіб Ford Custom Tourneo, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням працівника Національного бюро ОСОБА_1 , на вулиці Антоновича у м. Києві отримав пошкодження лобового скла в результаті вильоту з-під коліс попереднього автомобіля предмета схожого на камінь. Внаслідок чого на лобовому склі вказаного транспортного засобу з'явилась тріщина. Після цього водій ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок на номер «гарячої лінії» страхової компанії та повідомив про отримані пошкодження.
На виконання п.п. «в» п. 9.1 Договору, 17.07.2020 позивач надав відповідачу письмове повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за Договором. (а.с. 38-41).
20.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» було виставлено рахунок №1061811, в якому зазначено, що вартість робіт та встановлених запчастин складає 30 368,50 грн. (а.с. 46).
23.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату. (а.с. 44).
Листом №1004-11 від 24.07.2020 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті, з огляду на те, що в порушення п.п. в), г) п. 9.1 Договору водієм ОСОБА_1 було повідомлено цілодобову інформаційну службу Страхової компанії «Брокбізнес» про подію але було зазначено, що з місця пригоди транспортний засіб від'їхав. А, отже, водієм ОСОБА_1 в порушення умов Договором, не було збережено місце розташування пошкодженого транспортного засобу на місці пригоди, що позбавило Страховика можливості направити на місце події аварійного комісара чи експерта та створило перешкоди у визначені характеру, причин чи обставин події.
Згідно п. 9.1 Договору у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, Страхувальник повинен вчинити такі дії:
а) повідомити з місця події (крім випадків, передбачених в п.п. 12.5, 12.6 та 12.6.1 Договору) відповідні державні органи МВС, органи протипожежної охорони та інші), висновки яких відповідно до чинного законодавства України можуть бути допустимими доказами та визнання події страховим випадком, та викликати відповідні компетентні органи на місце події, дочекатися реєстрації факту настання події (оформлення ДТП тощо) й одержати від них документи, що підтверджують факт, час і обставини настання події. До прибуття представника компетентних органів не переміщувати ТЗ, не змінювати картину події, за винятком дій, пов'язаних з рятуванням людей, майна або запобіганням надзвичайним ситуаціям.
б) вжити всіх доцільних та можливих заходів для зменшення розміру збитків, рятування ТЗ та/або ДО, виконати всі необхідні дії, передбачені Правилами дорожнього руху (ПДР), вжити всіх необхідних можливих заходів для запобігання або зменшення заподіяної шкоди та усунення причин, що сприяють виникненню додаткових збитків;
в) негайно протягом 1(однієї) години, не залишаючи місця події, сповістити Страховика про страховий випадок за телефонами 0-800-500-123 та протягом 5(п'яти) робочих днів надати письмове повідомлення про подію. Страхувальник повинен повідомити Страховику: номер Договору, обставини настання страхового випадку, інформацію про пошкодження, заподіяні ТЗ та/або ДО, місце події і місце знаходження ТЗ, іншу інформацію на вимогу Страховика.
г) зберігати вигляд, стан і розташування пошкодженого ТЗ або його залишків та місця події до його огляду представником Страховика, за умови підтвердження Страховиком такого огляду шляхом звернення Страхувальника до цілодобового інформаційного центру: 0-800-500-123 (безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів на території України), і не починати будь-яких ремонтних, відновлювальних робіта або робіт з утилізації залишків ТЗ.
д) надати Страховику всю доступну інформацію і документацію про страховий випадок, його причини і наслідки та про характер збитків.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР (далі по тексту - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування (ч.ч. 16, 17 ст. 9 Закону).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 20 Закону визначено, що страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;
6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом;
7) надавати відповідним підрозділам Національної поліції інформацію про укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.
Згідно зі ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;
3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;
4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;
5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування;
6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач послався на порушення п.п. в), г) п. 9.1 Договору, оскільки водієм ОСОБА_1 було повідомлено цілодобову інформаційну службу Страхової компанії «Брокбізнес» про подію, але було зазначено, що з місця пригоди транспортний засіб від'їхав. А, отже, водієм ОСОБА_1 , в порушення умов Договором, не було збережено місце розташування пошкодженого транспортного засобу на місці пригоди, що позбавило страховика можливості направити на місце події аварійного комісара чи експерта та створило перешкоди у визначені характеру, причин чи обставин події.
За умовами Договору підставою для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, невиконання Страхувальником умов Договору, залишення місця події, що створило Страховику перешкоди у визначення обставин, характеру та/або розміру збитків. (п.п. 13.1.6, 13.1.7 Договору).
Згідно ст. 26 Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.
Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 916/4613/15).
Те, що водій відповідача ОСОБА_1 покинув місце пригоди після того як повідомив Страховика про подію, що має ознаки страхового випадку за Договором, у передбачений Договором спосіб, а саме шляхом звернення Страхувальника до цілодобового інформаційного центру, не може вважатися обґрунтованою підставою для відмови у виплаті, оскільки Страховиком не було підтверджено огляд транспортного засобу та місця події саме в день, коли мала місце подія, що має ознаки страхового випадку, а тому підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутня.
Згідно п.п. «г» п. 9.1 Договору сторони погодили, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, Страхувальник повинен зберігати вигляд, стан і розташування пошкодженого ТЗ або його залишків та місця події до його огляду представником Страховика, за умови підтвердження Страховиком такого огляду, шляхом звернення Страхувальника до цілодобового інформаційного центру: 0-800-500-123 (безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів на території України), і не починати будь-яких ремонтних, відновлювальних робіта або робіт з утилізації залишків ТЗ.
Щодо посилань апелянта на розбіжності стосовно часу та адреси, то під час телефонної розмови водія ОСОБА_1 та оператора цілодобової гарячої лінії Страховика було сказано, що подія відбулась в 08 год 00 хв по вулиці Антоновича у місті Києві, тоді час як у повідомлені про настання страхового випадку вказано, що подія відбулась о 08 год 15 хв по вул. Леонтовича у місті Києві.
Зазначене не може бути перешкодою для того, щоб Страховик міг переконатися, що ця подія є страховим випадком та не може бути підставою для виплати страхового відшкодування, оскільки розбіжності у часі є незначними та не суттєвими. Щодо адреси, то у письмових поясненнях водія ОСОБА_1 , які були додані до повідомлення про настання страхового випадку, зазначено, що подія відбулась по вулиці Антоновича у місті Києві.
Крім того, вказані обставини не мають значення для визначення Страховиком розміру та характеру збитків.
Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 23.04.2016 у справі № 6-101цс11).
За таких обставин, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі щодо ухваленого судового рішення не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №910/5536/21.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес».
5. Матеріали справи № 910/5536/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постави складено та підписано 26.04.2022.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді С.І. Буравльов
В.А. Корсак