Провадження № 22-ц/803/508/22 Справа № 756/2131/20 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
26 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 756/2131/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СЕВЕКО»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 вересня 2021 року, -
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО» (надалі - ТОВ «Компанія СЕВЕКО»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СЕВЕКО» (надалі - ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО») про визнання зобов'язання припиненим, шляхом зарахування однорідних вимог.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, у справі 904/166/14, з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на користь ОСОБА_1 стягнуто 5 495 600,00 грн. вартості частини майна, 665705,74 грн. трьох процентів річних, 5511485,00 грн. інфляційних втрат, 3205,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 23971,20 грн. витрат на оплату судової експертизи. Вказане рішення суду мотивоване тим, що 12.12.2011 року, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників Товариства, відповідно до поданої нею заяви про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», в якій позивачка вказувала на необхідність сплатити їй вартість частини майна у статутному капіталі. Проте, у передбачений законодавством 12 місячний строк, Товариство не розрахувалось з ОСОБА_1 .
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15.01.2015 року, у справі 214/9128/14-ц, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було стягнуто 2 379 000,00 грн. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не повернула Товариству безпідставно набуті грошові кошти в загальній сумі 2379000 грн. на направлену їй письмову вимогу від 04.07.2014 року про повернення коштів.
Таким чином, вимога ОСОБА_1 в сумі 5 495 600,00 грн. до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникла з 12.12.2012 року, а вимога ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» до ОСОБА_1 в сумі 2 379 000,00 грн. виникла з 04.07.2014 року.
08.11.2016 року між ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» та ТОВ «Компанія СЕВЕКО» було укладено Договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 379 000,00 грн.
Позивачка зазначає, що новий кредитор ТОВ «Компанія СЕВЕКО» листом за вих.№026 від 11.11.2016 року повідомив її про заміну кредитора і свої вимоги.
Оскільки, вимога ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникла 12.12.2012 року, тобто до моменту одержання боржницею письмового повідомлення про заміну кредитора, ОСОБА_1 було направлено зустрічну вимогу до первісного кредитора проти вимоги нового кредитора про зарахування зустрічних вимог.
Посилаючись на те, що, в порушення вимог чинного законодавства України, відповідачі дане зарахування зустрічних вимог не визнають, продовжують примусове стягнення боргу, позивачка. уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕВЕКО», шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000,00 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «СЕВЕКО» (код ЄДРПОУ 35928398), шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 379 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Компанія СЕВЕКО» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 вже пред'явила свої вимоги до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», як кредитор на суму 5 495 600,00 грн.. які були визнані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.11.2018 року, у справі «908/1730/10 про визнання ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» банкрутом. Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про подвійне звернення ОСОБА_1 із вимогою про стягнення однієї і тієї ж грошової суми.
Також, зазначає, що позивачкою не було надано доказів щодо безспірності її вимог саме станом на 12.12.2012 року, адже, безпірність її вимог встановлена лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, у справі 904/166/14, а на момент відступлення права вимоги - 08.11.2016 року, безспірність заборгованості встановлена не була. При цьому, заяву про зарахування зустрічних грошових вимог позивачка направила саме 09.02.2018 року, тобто після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, тим самим підверджуючи, що безспірні вимоги у неї виникли саме в цей період часу, а не у 2012 році, як помилково зазначив суд першої інстанції.
Крім того, питання зарахування зустрічних позовних вимог між сторонами вже було предметом судового розгляду та суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання зобов'язань ОСОБА_1 припиненими, шляхом зарахування зустрічних позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи завчасно належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надавши клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на введення в Україні воєнного стану.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із введенням на території України воєнного стану.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_1 у зв'язку із введенням на території України воєнного стану не має можливості, за об'єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивачки ОСОБА_1 , а тому відмовляє у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із введенням на території України воєнного стану.
Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача ТОВ «Компанія СЕВЕКО» - Костенко С.М. та адвоката Кіщак А.А., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, у справі №904/166/14, з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» стягнуто на користь ОСОБА_1 5 495 600,00 грн. вартості частини майна, 665 705,74 грн. трьох процентів річних, 5 511 485,00 грн. інфляційних втрат, 3 205,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 23 971,20 грн. витрат на оплату судової експертизи (т. 1 а.с. 7-16).
Господарський суд Дніпропетровської області, ухвалюючи вказане рішення, виходив того, що 12.12.2011 року, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників Товариства, відповідно до поданої нею заяви про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», в якій вказувала на необхідність сплатити їй вартість частини майна у статутному капіталі, проте, у передбачений законодавством 12 місячний строк, Товариство не розрахувалось з ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15.01.2015 року, у справі № 214/9128/14-ц, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було стягнуто 2 379 000,00 грн.
Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 не повернула Товариству безпідставно набуті грошові кошти в загальній сумі 2 379 000,00 грн. на направлену їй письмову вимогу від 04.07.2014 року про повернення коштів (т. 1 а.с. 17-20).
08.11.2016 року між ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було укладено Договір про відступлення права вимоги №0811-16, за умовами якого первісний кредитор ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» відступає новому кредитору ТОВ «Компанія СЕВЕКО», а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2 382 654,00 грн., в т.ч. грошові кошти, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2 379 000,00 грн., а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3 654,00 грн. (т. 1 а.с. 21-22).
22.02.2017 року між ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відступлення права вимоги №0811-16 від 08.11.2016 року відповідно до якої було внесено зміни до п. 1 Договору про відступлення права вимоги №0811-16 та визначено, що первісний кредитор ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» відступає новому кредитору ТОВ «Компанія СЕВЕКО», а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2382654,00 грн., в т.ч. грошові кошти, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2379000,00 грн., з правом подальшого нарахування річних та інфляційних витрат внаслідок набуття ОСОБА_1 грошових коштів без достатньої правової підстави, а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн. (т. 1 а.с. 23).
Крім того, вказаною Додатковою угодою внесено зміни до абз. 1 та абз. 2 п. 2 Договору про відступлення права вимоги №0811-16 та зазначено, що за цим Договором новий кредитор набув право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов'язань зі сплати грошових коштів, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2379000,00 грн., нарахування 3% річних та інфляційних витрат, а також понесених судових витрат в сумі 3654,00 грн. стягнутих з ОСОБА_1 заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №214/7225/14-ц (т. 1 а.с. 23).
11.11.2016 року Повідомленням-вимогою за вих.. №026 ТОВ «Компанія СЕВЕКО» повідомила ОСОБА_1 про заміну кредитора з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та необхідність сплатити борг в розмірі 2 382 654,00 грн. (т. 1 а.с. 24-25).
09.02.2018 року ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв'язку, звернулась до кредиторів ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» із зустрічною вимогою до первісного кредитора проти вимоги нового кредитора в якій, відповідно до ст. 603 ЦК України, вимагала від кредиторів вважати зобов'язання за договором №0811-16 від 08.11.2016 року, у вигляді грошових коштів в сумі 2379000,00 грн. та понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн., зарахованими, а відтак, припиненими (т. 1 а.с. 26-27).
Вказану зустрічну вимогу ОСОБА_1 направила рекомендованими листами на адреси кредиторів, про що свідчать копії описів вкладень, чеки про відправлення (т. 1 а.с. 28, 30).
На адресу ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» лист направлено з трекінгом №020906404726, а на адресу ТОВ «Компанія СЕВЕКО» з трекінгом № 0209506404734.
Відповідно до доданої роздруківки з офіційного веб-сайту Укрпошти, відправлення за трекінгом №020906404726 адресоване ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» - 17.02.2018 року вручено (т. 1 а.с. 28а).
Відправлення за трекінгом №0209506404734 адресоване ТОВ «Компанія СЕВЕКО» - вручено не було, повернуто відправнику (т. 1 а.с. 29).
Для належного повідомлення кредиторів, позивачка ОСОБА_1 направила зустрічну вимогу на адресу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), про що свідчить копія опису вкладень, чеку про відправлення (т. 1 а.с. 30).
На адресу ОСОБА_3 лист направлено з трекінгом №0212505143245. Дане відправлення, відповідно до доданої роздруківки з офіційного веб-сайту Укрпошти, 10.04.2018 року вручено особисто адресату (т. 1 а.с. 31).
Встановивши, що грошове зобов'язання у ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникло на підставі поданої 12.12.2011 року нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» і повинно було виконане у строк до 12.12.2012 року, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про господарські товариства», проте, сплачені боржником не були, тоді як вимога ТОВ «Торговий Дім СЕВЕКО» у розмірі 2 379 000,00 грн. виникла з 04.07.2014 року, з моменту направлення вимоги ТОВ «Торговий Дім СЕВЕКО» про повернення коштів, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про припиненя зобов'язань ОСОБА_1 , шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, заява ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана нею на адресу ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також, можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
При цьому, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 року у справі 918/539/18 зазначено: "наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак, апеляційний суд правильно зазначив, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов'язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами (постанова у справі № 920/18256/17) та "заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування , а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами" (постанова у справі № 918/539/18).
Отже, вимога ОСОБА_1 про зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає задоволенню у випадку встановлення зустрічності та однорідності цих вимог, за умови їх безпірності та строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, у справі №904/166/14, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 січня 2018 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» стягнуто на користь ОСОБА_1 5 495 600,00 грн. вартості частини майна, 665 705,74 грн. трьох процентів річних, 5 511 485,00 грн. інфляційних втрат, 3 205,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 23 971,20 грн. витрат на оплату судової експертизи (т. 1 а.с. 7-16).
Отже, право грошової вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» та її безспірність встановлено з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, у справі №904/166/14, тобто 29 січня 2018 року.
Висновок суду першої інстанції про те, що грошове зобов'язання у ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» виникло на підставі поданої 12.12.2011 року нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 про свій вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» і повинно було виконане у строк до 12.12.2012 року, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про господарські товариства», є помилковим, адже сама по собі заява ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» не встановлює наявність безспірного грошового зобов'язання у ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» перед ОСОБА_1 у визначеному нею розмірі.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15.01.2015 року, у справі № 214/9128/14-ц, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було стягнуто 2 379 000,00 грн., що свідчить про наявність у ОСОБА_1 безспірних грошових зобов'язань перед ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», строк виконання яких настав.
Враховуючи вимоги статті 601 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 набула права на припинення її зобов'язань перед ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО», шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з 29 січня 2018 року.
Разом з тим, 08.11.2016 року між ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було укладено Договір про відступлення права вимоги №0811-16, за умовами якого первісний кредитор ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» відступає новому кредитору ТОВ «Компанія СЕВЕКО», а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2 382 654,00 грн., в т.ч. грошові кошти, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2 379 000,00 грн., а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3 654,00 грн. (т. 1 а.с. 21-22).
22.02.2017 року між ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відступлення права вимоги №0811-16 від 08.11.2016 року відповідно до якої було внесено зміни до п. 1 Договору про відступлення права вимоги №0811-16 та визначено, що первісний кредитор ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» відступає новому кредитору ТОВ «Компанія СЕВЕКО», а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язаннями з безпідставного набуття, збереження майна між первісним кредитором і ОСОБА_1 щодо сплати нею грошових коштів в загальній сумі 2382654,00 грн., в т.ч. грошові кошти, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2 379 000,00 грн., з правом подальшого нарахування річних та інфляційних витрат внаслідок набуття ОСОБА_1 грошових коштів без достатньої правової підстави, а також понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 3654,00 грн. (т. 1 а.с. 23).
Крім того, вказаною Додатковою угодою внесено зміни до абз. 1 та абз. 2 п. 2 Договору про відступлення права вимоги №0811-16 та зазначено, що за цим Договором новий кредитор набув право вимагати від ОСОБА_1 виконання зобов'язань зі сплати грошових коштів, які набула ОСОБА_1 за рахунок первісного кредитора без достатньої правової підстави в сумі 2379000,00 грн., нарахування 3% річних та інфляційних витрат, а також понесених судових витрат в сумі 3654,00 грн. стягнутих з ОСОБА_1 заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №214/7225/14-ц (т. 1 а.с. 23).
Згідно статті 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Отже, у зв'язку із заміною кредитора ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на ТОВ «Компанія СЕВЕКО», зарахування однорідних зустрічних вимог ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» та ОСОБА_1 , за вимогою останньої, можливо у випадку, якщо вимога ОСОБА_1 виникла на підставі, що існувала на момент одержання нею письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2016 року Повідомленням-вимогою за вих. №026 ТОВ «Компанія СЕВЕКО» повідомило ОСОБА_1 про заміну кредитора з ТОВ «Торговий дім СЕВЕКО» на ТОВ «Компанія СЕВЕКО» та необхідність сплатити борг в розмірі 2 382 654,00 грн. (т. 1 а.с. 24-25), й на цей момент рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року, у справі №904/166/14, законної сили не набрало, що свідчить про те, що вимога ОСОБА_1 виникла на підставі, що не існувала на момент одержання нею письмового повідомлення про заміну кредитора і строк її вимоги не настав, що виключає застосування у даному випадку частини другої статті 603 ЦК України та зарахування однорідних грошових вимог.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з позивачки на користь відповідача ТОВ «Компанія СЕВЕКО» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 765,00 грн., що відповідає розміру, встановленому Законом України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО» - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СЕВЕКО» про визнання зобов'язання припиненим, шляхом зарахування однорідних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СЕВЕКО» судові витрати у справі у розмірі 15 765 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: