Справа № 552/1423/21 Номер провадження 22-ц/814/795/22Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
18 квітня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року у складі судді Яковенко Н. Л.
за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Полтава-банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про вилучення та повернення предмету лізингу, виселення без надання іншого житла, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтава-Банк» про визнання недійсними пунктів договору, визнання недійсною відмови від договору,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року у справі № 552/1423/21.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України.
Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом штучно створено йому перешкоди звернення до правосуддя та очікування на чесний суд, що, на його думку, є суттєвим порушенням статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про упередженість суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Полтава-банк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення як таку, що не ґрунтується на належних доказах, а на домислах та припущеннях.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущено встановлений законом тридцятиденний строк подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності рішень, постанов або ухвал, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили.
До таких обставин згідно пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України належать істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року у справі № 552/1423/21, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року та постановою Верховного суду від 20 грудня 2021 року, позов АТ «Полтава-банк» задоволено.
Вилучено у ОСОБА_1 та повернуто АТ «Полтава-банк» предмет лізингу - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв. м.
Виселено без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності АТ «Полтава-банк».
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Полтава-банк» про визнання недійсними пунктів договору, визнання недійсною відмови від договору відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Полтава-банк» понесені судові витрати з кожного в розмірі по 567,50 грн.
Як на підставу перегляду цього рішення суду у заяві ОСОБА_1 вказано на залучення до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які не були учасниками договору лізингу від 28.11.2016 № 828, фактично в приміщенні спірної квартири не мешкали, були зареєстровані за іншими адресами та незаконно були втягнуті у судовий спір, тому заявник просив в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключити їх з відповідачів по справі.
Для вирішення питання дотримання заявником строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами встановленню підлягає день, коли заявникові стало відомо про наявність обставин, що їх він вважає нововиявленими, або коли він міг довідатись про існування таких обставин.
Згідно частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Свої висновки щодо обґрунтованості позовних вимог та особи, якою порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, суд викладає у рішенні за результатами розгляду справи по суті, яке ухвалюється іменем України, та після набрання рішенням законної сили воно є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.
У цій справі рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року, яким встановлено обґрунтованість позову АТ «Полтава-банк» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , набрало законної сили 23 вересня 2021 року - після перегляду та залишення його без змін апеляційним судом, який розглядав справу за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Гуріна Д. Ю., отже, про виникнення обставин, які ОСОБА_1 вважає нововиявленими, заявник міг довідатись з постанови Полтавського апеляційного суду від 23.09.2021.
Доводи апеляційної скарги заявника щодо отримання остаточного рішення по справі 30.12.2021 та відповідно перебігу з цього дня строку на подання заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами спростовується наявною у матеріалах справи заявою ОСОБА_1 від 07.10.2021 про видачу постанови Полтавського апеляційного суду від 23.09.2021 з розпискою про її отримання 13.10.2021 (а. с. 196, т. 2).
Оскарження в касаційному порядку судових рішень, які набрали законної сили, не перешкоджало ОСОБА_1 в установлений законом тридцятиденний строк з дня отримання постанови апеляційного суду подати заяву про перегляд рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.06.2021 за нововиявленими обставинами, оскільки нововиявлені обставини не є тотожними обставинам, на які особа, яка брала участь у справі, посилається в касаційній скарзі.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Обов'язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права ЄСПЛ розглядав неодноразово. У справі Христов проти України суд визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, що є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Розглядаючи підстави поновлення строків, ЄСПЛ вказав, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження (Олександр Шевченко проти України та Трух проти України). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі Пономарьов проти України ).
У відповідності до статті 126, а також частини першої статті 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2021 року, про перегляд якого за нововиявленими обставинами порушується у заяві ОСОБА_1 , набрало законної сили 23 вересня 2021 року, про що заявник був обізаний та 13.10.2021 отримав копію постанови Полтавського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, заяву про перегляд рішення районного суду за нововиявленими обставинами подав через засоби поштового зв'язку 21.01.2022 - після спливу строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України, підстав для поновлення такого строку не навів та відповідних обставин суду не доводив, що давало суду першої інстанції право залишити заяву без розгляду у зв'язку з пропуском заявником процесуального строку.
Доводи апеляційної скарги заявника висновків суду першої інстанції не спростовують, на порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, не вказують, тому апеляційний суд дійшов висновків про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 25 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна