Справа № 537/685/22 Номер провадження 11-кп/814/527/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 квітня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника- адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 березня 2022 року ,
Цією ухвалою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 12 травня 2022 року включно.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції 05.04.2001 року), ч.2 ст. 27, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 307 КК України , а саме: участь у злочинній організації створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, обіг якої обмежено- метамфетамін, вчинені в особливо великих розмірах злочинною організацією.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя врахував: тяжкість кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відбування покарання і даний ризик підтверджується, тим, що ОСОБА_8 з березня 2020 року перебував у розшуку, вчинити інше кримінальне праовпорушеня; особу обвинуваченого: відсутність у нього офіційних джерел доходів, постійного або тимчасового місця роботи, заощаджень, міцних соціальних зв'язків.
Судом зазначено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Оскільки, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, суд вважав за доцільне не визначати розмір застави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та винести нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом не враховано: характер, моральні якості обвинуваченого ОСОБА_8 ; не було взято до уваги, що прокурор не навів мотиви при обгрунтуванні потреби обрання запобіжного заходу, що вина ОСОБА_8 не доведена, а висновок суду щодо доводів прокурора про наявність підстав стверджувати про ризики продовження злочинної діяльності та вчинення інших кримінальних правопорушень, та те, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні не відповідають обставинам справи.
Звертає увагу, що в Україні введено воєнний стан, а ОСОБА_8 є учасником АТО, тому може виконати свій конституційний обов'язок з захисту Вітчизни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Оскільки, захисник ОСОБА_7 заявила клопотання про проведення судового засідання за її участі, розгляд проводиться за участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255 ( в редакції 05.04.2001 року),ч.2 ст. 27, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 307 КК України,
Як вбачається з оскаржуваної ухвали від 14 березня 2022 року, суд першої інстанції, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, усупереч твердженням апелянта, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як того вимагають приписи ст.ст. 177,183,197 та 331 КПК України.
Під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить і те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про існування ризику вчинення ОСОБА_8 злочинів у майбутньому, оскільки в нього офіційно відсутні джерела доходів, постійне або тимчасове місце роботи.
Розглядаючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою місцевий суд також відповідно до ст.178 КПК України врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений не має: офіційних джерел доходів, постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків .
Так, судом першої інстанції на виконання вимог кримінального процесуального закону перевірено можливість застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, з урахуванням усіх обставин у їх сукупності, та правильно встановлено відсутність об'єктивних даних щодо можливості його застосування.
Колегія суддів враховує те, що ОСОБА_8 раніше не несудимий, є учасником бойових дій та висловлює бажання і зараз боронити Україну від ворога, однак це не спростовує висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, заявлені ризики станом на день розгляду клопотання не зменшились.
Апеляційний суд вважає законним та обгрунтованим судове рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, оскільки наявне об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження прав обвинуваченого перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи апелянта про можливість більш м'якого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є непереконливими з огляду на доведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які зі сплином часу не зменшилися. Інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, з урахуванням конкретних обставин провадження, не зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, та не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , оскільки у будь-якому випадку передбачає перебування останнього на волі.
Пунктами п.4,5 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів .
З огляду на викладене та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, на думку колегії суддів, суд першої інстанції з огляду на положення ч.4 ст.183 КПК України, при постановленні оскаржуваної ухвали щодо ОСОБА_8 правомірно не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Щодо посилань захисника на те, що пред'явлене обвинувачення не ґрунтується на достатніх доказах, то колегія суддів зауважує, що ці доводи не стосуються процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному розгляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки питання про допустимість, належність, достовірність та достатність доказів сторони обвинувачення для визнання особи винуватою чи невинуватою має вирішуватись судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Так, питання винуватості чи невинуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, суд першої інстанції вирішить у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку відповідно, а тому на цій стадії процесу, тобто до закінчення судового розгляду, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із обґрунтованістю апеляційних доводів у цій частині.
Разом з тим, з урахуванням наведеного, колегія суддів, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій, звертає увагу на те, що відповідно до змісту обвинувального акту, всупереч доводам апеляційної скарги, пред'явлене обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 може бути причетним до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Твердження сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжнного заходу з підстав того, що він може брати участь у обороні України, є непереконливими. Так, колегія суддів ураховує, що ОСОБА_8 , згідно посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником бойових дій, але будь-яких відомостей щодо надходження до установи попереднього ув'язнення чи суду запиту органу, який здійснює оборону України, про доцільність мобілізації обвинувачених - немає. До того ж, висока суспільна небезпека та конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_8 дій по вчиненню особливо тяжкого злочину, з урахуванням у сукупності даних про особу обвинуваченого, свідчать про наявність ризиків вчинення останнім дій по ухиленню від виконання рішень, а також продовження протиправних дій, які створять загрозу суспільству, в умовах воєнного стану, після звільнення його з установи попереднього ув'язнення з ініційованої захисником підстави.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 є необхідним для запобігання існуючим ризикам та забезпечення його належної процесуальної поведінки, а ухвала Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14.03.2022 є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 березня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4