Справа № 552/6840/21 Номер провадження 11-кп/814/506/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
20 квітня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021170420001077 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тахатулове Полтавського району, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, інваліда дитинства 3 групи, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює менеджером з продажу в ТОВ «Барос трейд»,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.286-1 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2022 року , -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування будь-якими транспортними засобами строком на 5 років 6 місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вказано рахувати з часу його затримання 10.02.2022 року..
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 7722, 90 грн. в рахунок витрат на проведення судових експертиз.
Цивільний позов прокурора задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі комунального підприємства «1-ша клінічна лікарня Полтавської міської ради» 11 081 грн.54 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 400 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
По справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_11 , 17.10.2021 близько 18 год. 25 хв., в темний час доби, на освітленій вуличним освітленням ділянці дороги, в порушення вимог п. 2.9(а) Правил дорожнього руху України (надалі ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (2.592 проміле), керуючи автомобілем марки ЗАЗ-Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вулиці Зіньківській з боку вулиці Шведська Могила у м. Полтава в напрямку с. Тахтаулове Полтавського району.
Проїжджаючи неподалік перехрестя вулиць Зіньківська-Шведська Могила у м. Полтаві ОСОБА_7 , в порушення вимог п.п. 10.1 ПДР України, змінив напрямок свого руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу для руху та допустив зіткнення із автомобілем марки ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий рухався по вулиці Зіньківській у напрямку до м. Полтава, по своїй смузі для руху у межах крайньої лівої смуги.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_10 , згідно висновку судово-медичної експертизи №1115-а від 18.11.2021 були спричинені тяжкі тілесні ушкоджень, по критерію загрози для життя, а в даному випадку, що потягли за собою смерть.
В апеляційній скарзі поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини та правильність кваліфікації дій, просить вирок суду змінити через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість та призначити останньому покарання із застосуванням статті 69 КК України , нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, строком на 3 роки позбавленням волі, цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_7 на користь потерпілого 40000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, родину, працює, характеризується позитивно, є інвалідом ІІІ групи, має низку тяжких захворювань. Обвинувачений щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_13 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вказував на законність та обґрунтованість вироку суду, потерпілого ОСОБА_9 , який підтримав вирок суду першої інстанції та просив залишити його без змін, перевіривши обґрунтування поданої апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 за обставин, викладених у вироку, та юридична кваліфікація дій обвинуваченого є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється і згідно ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції вирок суду в цій частині не переглядається.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через суворість колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого місцевим судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та згідно ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Також місцевим судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.
Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який щиро каявся та активно сприяв розкриттю злочинів, має постійне місця проживання, та характеризується позитивно, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином обґрунтувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання, яке пов'язане із позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті без застосування положень ст. 69 КК України.
З огляду на конкретні обставини справи, колегія суддів не вбачає обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та можуть слугувати підставою для призначення більш м'якого покарання відповідно до ст.69 КК України.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість, оскільки наведені стороною захисту обставини, як наявність роботи, виключно позитивної характеристики та інвалідності ІІІ групи істотно не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення.
За таких обставин, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин та відсутності обтяжуючих, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду в частині призначеного покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та призначене в межах санкцій інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і не є надто суворим чи м'яким.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що не встановлено достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням статті 69 КК.
За змістом п.2 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для задоволення цивільного позову. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості та наводити в рішенні відповідні мотиви із урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
Цих вимог закону при розв'язанні цивільного позову, судом першої інстанції у повній мірі дотримано не було.
Відповідно ч. 2 ст. 127 КПК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, а згідно ч. 1 ст. 128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Що стосується доводів апеляційної скарги про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими.
Так, згідно ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З вироку суду вбачається, що потерпілим заявлений цивільний позов, у якому він просив стягнути з ОСОБА_7 500000 гривень у відшкодування у відшкодування моральної шкоди.
Розглянувши цивільний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілого.
Разом з тим, вирішуючи цивільний позов в частині моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог закону, які напряму впливають на визначення розміру такої шкоди, належним чином не мотивувавши прийняте рішення.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність підстав позову і вини обвинуваченого в спричиненні моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 злочинними діями обвинуваченого внаслідок отримання його батьком тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому, визначений судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності і справедливості.
Так, відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пункт 9 зазначеної Пленуму Верховного Суду України передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди тісно пов'язаний з обставинами справи, з самою особою, оскільки різні протиправні дії призводять до неоднакових наслідків емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхніх фізичних та психологічних особливостей тощо.
Обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, можуть бути: неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата певних навичок та здібностей, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, втрата роботи, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.
Колегія суддів вважає, що стягнута з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого моральна шкода у розмірі 400 000 грн. є завищеною.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що потерпілому ОСОБА_9 завдані немайнові втрати, спричинені моральними стражданнями та пов'язані з втратою рідної людини, а саме - батька, вимушеними негативними змінами, які порушили звичний спосіб його життя. Однак при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує і майнове становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо розміру стягнення моральної шкоди апеляційний суд вважає, що моральна шкода в розмірі 200000 грн. відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь глибини та тривалості душевних страждань потерпілого, характер, обставини скоєного злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 та приходить до висновку про необхідність їх часткового задоволення та зміни вироку щодо ОСОБА_7 в частині цивільного позову.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Київського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2022 року відносно ОСОБА_7 в частині цивільного позову змінити.
Зменшити розмір відшкодування за завдану моральну шкоду, та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4