Справа № 756/8639/21
Провадження № 2/756/868/22
21 лютого 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 , в порядку цивільного судочинства та просить стягнути на свою користь грошові кошти у сумі 170 155, 44 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати за надання правової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з розробки дизайн-проекту №2020-03-19 від 19.03.2020. Згідно з договором відповідач зобов'язувався відповідно до завдання на дизайн-проект та проектної документації, розробити дизайн-проект та/або проектну документацію згідно з умовами договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані послуги на умовах, передбачених даних договором. Відповідач зобов'язався виконати роботи до 19.08.2020. На виконання п. 2 Додатку №3 до Договору 19.03.2020 позивач здійснив передоплату у розмірі 50% від ціни Договору, що становить грошову суму 106347,15 грн., що підтверджується відміткою на оригіналі Договору. Відповідно до п. 3 Додатку №3 до Договору №2020-03-19, 05.08.2020 позивачем було оплачено додатково 30% від загальної вартості проекту грошову суму у розмірі 63808,29 грн. Не дивлячись на те, що позивачем як замовником було належним чином виконано його обов'язки за договором та сплачено авансову суму за послуги, відповідач послуги в строки обумовлені договором не виконав. У зв'язку із простроченням зобов'язання відповідачем, позивач змушений був звернутись до іншої підрядної організації, а відповідача усно в березні 2021 року повідомив про намір розірвати договір та просив повернути грошові кошти. Позивачем, 28.04.2021 на адресу відповідача була надіслана претензія, в якій позивач на виконання п. 4.37 договору повідомив відповідача про розірвання договору, просив повернути грошові кошти, отримані відповідачем за договором. У зв'язку із цим позивач вважає, що договір розірвано в односторонньому порядку. Відповідач жодної відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув.Таким чином, станом на 19.05.2021 у відповідача перед позивачем містяться невиконані зобов'язання, які виникли в результаті розірвання договору, а саме щодо повернення грошових коштів на загальну суму в розмірі 170155,44 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.11.2021 підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг закрито та призначено справу до розгляду по суті.
18.01.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про відшкодування позивачу судових витрат, понесених із розглядом судової справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені, натомість представник позивача ОСОБА_3 подав через канцелярію суду від 21.02.2022 письмову заяву про проведення розгляду справи без його присутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - виконавець, відповідач) було укладено договір на виконання послуг з розробки Дизайн-проекту№2020-03-19 від 19.03.2020, за яким виконавець зобов'язується за дорученням замовника, відповідно до завдання на дизайн-проект та проектної документації (додаток №1), розробити дизайн-проект та/або проектну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги на умовах, передбачених цим договором (а.с.73-84).
Відповідно до п. 1.2 Договору, види послуг, обсяг та зміст проектної документації, вартість послуг, графік виконання послуг, які є предметом цього Договору, визначені: Технічним завданням на проектування (Додаток №1 до цього Договору), Переліком послуг (Додаток №2 до цього Договору), договірною ціною з розробки Дизайн-проекту (Додаток №3 до цього Договору), графіком виконання послуг (Додаток №4 до цього Договору).
Згідно із п. 2.1 Договору, виконавець приступає до виконання послуг з дати оплати грошової суми відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. п. 3.1 Договору, ціна Договору визначена в Додатку 3 до цього Договору.
Сторони узгодили, що ціна Договору становить суму 212694,30 грн., що є розрахунком гривневого еквіваленту вартості послуг по Договору у розмірі 52,00 usd за 1 м.кв. об'єктв відповідно до середнього курсу в комерційних банках України на дату підписання Договору (п. 1 Додатку №3 до Договору).
У день підписання Договору Замовник здійснює передоплату по договору у розмірі 50% від ціни Договору, що становить грошову суму 106347,15 грн (п. 2 Додатку №3 до Договору).
На виконання вищезазначених умов п. 2 Додатку №3 до Договору, 19.03.2020 ОСОБА_1 здійснив ФОП ОСОБА_2 передоплату в розмірі 106347,15 грн., про що свідчить відповідна відмітка про отримання передоплати у Договорі із підписом та відтиском печатки ФОП ОСОБА_2 .
Згідно з п. 3 Додатку №3 до Договору, сторони погодили, після виконання етапу Дизайн інтер'єру здійснюється оплата в розмірі 30% від загальної вартості Проекту, що становить грошову суму 63808,29 грн.
05.08.2020 ОСОБА_1 на виконання вищезазначених умов п. 3 Додатку №3 до Договору було здійснено оплату у сумі 63808,29 грн., що підтверджується відповідною відміткою про отримання коштів із підписом та печаткою ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 4.1 Договору, виконавець зобов'язаний у встановлений Договором строк виконати і передати Замовнику Дизайн-проект Об'єкта, розроблений на основі Договору та Додатків до Договору.
Згідно додатку Додатку №3 до Договор, виконавець зобов'язується виконати роботи до 19.08.2020 о 18:00 год.
Отже, позивачем, як замовником було належним чином виконано обов'язки за Договором та сплачено авансову суму за послуги відповідно до пунктів 1, 2 Додатку №3 до Договору, тоді як, відповідач послуги в строки обумовлені Договором не надав, чим порушив умови договору про надання послуг.
Пунктом 4.37 Договору передбачено, що замовник має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. Про розірвання договору замовник повідомляє виконавця в письмовому вигляді не менш ніж за п'ять календарних днів до передбачувальної дати розірвання даного договору.
У зв'язку із простроченням зобов'язання відповідачем, позивачем усно в березні 2021 року було повідомлено ФОП ОСОБА_2 про намір розірвати Договір та повернути грошові кошти.
28.04.2021 ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_2 направив претензію, в якій повідомив останнього про розірвання договору, у зв'язку з пропущенням строків виконання договірних зобов'язань та просив повернути грошові кошти, отримані відповідачем (а.с.56).
Претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з незадоволенням вимог вищевикладеної претензії позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом про стягнення грошових коштів.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.6, ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У частині першій статті 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Пунктом 4.37 Договору передбачено, що замовник має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. Про розірвання договору замовник повідомляє виконавця в письмовому вигляді не менш ніж за п'ять календарних днів до передбачу вальної дати розірвання даного договору.
Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав та сплатив відповідачу передоплату, водночас доказів виконання відповідачем своїх обов'язків за договором суду не надано.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства та умов договору зобов'язання за вказаним договором не виконав, відтак у позивача були підстави для його розірвання у порядку, передбаченому пунктом 4.37 договору та статтею 907 ЦК України шляхом односторонньої відмови від нього.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред'явлено вимогу, оскільки позивачем доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов'язань, ці обставини не спростовано відповідачем, який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та направленням доказів на спростування заявлених позовних вимог і на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На виконання вищезазначених норм процесуального законодавства відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Таким чином, встановивши порушення з боку відповідача зобов'язань за Договором про надання послуг, у суду наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 170155,44 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується вимог про відшкодування відповідачем на користь позивача ОСОБА_1 , витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №922/1163/18, від 19 листопада 2019 року в справі №5023/5587/12, від 12 серпня 2020 року в справі №916/2598/19, від 27 серпня 2020 року в справі №873/2/20, від 07 вересня 2020 року в справі №910/4201/19 та від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19.
При цьому суд враховує, що договір про надання правової допомоги укладається між двома суб'єктами - адвокатом та його клієнтом, однак, у випадках встановлених ЦПК України, на його підставі можуть виникнути права та обов'язки у особи, яка не є стороною цього договору та на яку судом буде покладено обов'язок щодо їх відшкодування.
Зважаючи на зазначене, ЦПК України, зокрема в статтях 137, 141, встановлено повноваження суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відмови у їх відшкодуванні, залишення без розгляду заяви про їх відшкодування тощо.
Додатково суд звертає увагу, що особа, яка надає правничу допомогу у справі є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, склала кваліфікаційний іспит, підтвердивши теоретичні знання у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, високий рівень практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
Таким чином, укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки пов'язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат понесених ним у зв'язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.
Згідно змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються із судового збору та витрат за надання правової допомоги.
При цьому позовна заява містить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв'язку із розглядом справи станом на 31.05.2021 - 29701,55 грн., до якої включено судовий збір в сумі 1701,55 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду ордер на надання правової допомоги від 28.07.2021 (серія КВ №208884) (а.с.32), акт прийому-передачі наданих послуг правової допомоги №1 від 18.01.2022 із сукупною вартістю послуг на загальну суму 30000,00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордера №4 від 18.01.2022 на суму 30000,00 грн.
Водночас, матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, клієнтом за яким є позивач саме по даній справі №756/8639/21 ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Слід звернути увагу на те, що ордер на надання правової допомоги від 28.07.2021 (серія КВ №208884) відповідно до якого адвокат Ахрамович Я.І. здійснював представництво інтересів позивача по даній справі виданий на підставі Договору про надання правової допомоги №б/н від 15.03.2021, водночас, акт прийому-передачі наданих послуг правової допомоги №1 від 18.01.2022 з описом наданої професійної правничої допомоги складений за надання послуг адвокатом Ахрамович Я.І. по іншому договору, а саме- договору про надання правової допомоги №б/н від 02.01.2020.
До того ж, квитанція до прибуткового касового ордера №4 від 18.01.2022 про прийняття адвокатом Ахрамович Я.І. від ОСОБА_1 30000,00 грн. не містить відомостей за надання правової допомоги по якому саме договору про надання правової допомоги, прийняті вказані кошти.
Отже, ні позивачем, ні адвокатом Ахрамовичем Я.І. не подано та в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги по даній справі, клієнтом за яким є позивач ОСОБА_1 , а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат по договору про надання правової допомоги від 15.03.2021 на підставі якого було видано ордер на надання правової допомоги від 28.07.2021 (серія КВ №208884) та відповідно до якого адвокат Ахрамович Я.І. здійснював представництво інтересів позивача по даній справі, та не надано належного підтвердження оплати витрат позивача на правничу допомогу на виконання договору від 15.03.2021 на підставі якого було видано ордер на надання правової допомоги від 28.07.2021 (серія КВ №208884) та відповідно до якого адвокат Ахрамович Я.І. здійснював представництво інтересів позивача по даній справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані представником позивача докази, суд вважає, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає, а тому у задоволенні даних вимог повинно бути відмовлено.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1701,55 грн.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 265, 280, 282, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 170155 (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривень 44 копійки.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1701 (одна тисяча сімсот одна) гривня 55 копійок.
У задоволені витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2. Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Суддя М.М. Ткач