Справа № 162/55/22 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В. Д.
Провадження № 22-ц/802/391/22 Категорія: 84 Доповідач: Федонюк С. Ю.
26 квітня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
розглянувши в місті Луцьку цивільну справу за поданням головного державного виконавця Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Міщук Ірини Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року,
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року подання головного державного виконавця Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Міщук І. В. задоволено.
Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 серпня 2017 року у справі № 558/381/15-ц.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Міщук І. В. Покликається на те, що матеріалами виконавчого провадження не доведено, що він ухилявся від виконання зобов'язання. На виклики державного виконавця з'являвся, добровільно надавав виконавцю пояснення, повідомляв про зміну адреси. Також вказує, що він кожного місяця сплачує до виконавчої служби 500 грн на погашення боргу і останній раз виплату здійснив у січні 2022 року, тому станом на 08.02.2022 ним добровільно вже сплачено 6653,76 грн на користь стягувача ОСОБА_2 , 739,35 грн виконавчого збору та 51 грн витрат на вчинення виконавчих дій та добровільно сплачено 6124,45 грн на користь стягувача ОСОБА_3 , 680,45 грн виконавчого збору та 51 грн витрат на вчинення виконавчих дій, на підтвердження чого надав листи ВДВС від 08.02.2022 та копії відповідних квитанцій про сплату боргу. Крім того, судом не враховано, що він з 2012 року не працює, а з квітня 2021 року являється пенсіонером, та на користь стягувачів стягується 20% з його пенсії. Таким чином, невиконання у повній мірі рішення суду не свідчить про його ухилення від виконання судового рішення, а тому ухвалу слід скасувати та відмовити в задоволенні подання.
У відзиві на апеляційну скаргу начальник Любешівського ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу - без змін, покликаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення.
В судове засідання учасники справи не з"явилися, будучи повідомленими про час та місце судового розгляду справи.
З клопотання начальника Любешівського ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області вбачається, що він просив розглядати справу без участі представника ВДВС.
Боржник ОСОБА_1 просив проводити судове засідання в режимі відеоконференції, оскільки він бажав приймати участь у розгляді справи в приміщенні Любешівського районного суду Волинської області.
Ухвалою від 05 квітня 2022 року апеляційним судом було задоволено вказане клопотання боржника, однак через технічні причини відеоконференція не відбулася, а тому, зважаючи на те, що учасники справи, явка яких не є обов"язковою, були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд ухвалив провести розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням вимог закону.
Відповідно до статі 129-1 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Як вбачається із матеріалів справи, 10 квітня 2018 року на виконання рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 серпня 2017 року видано виконавчий лист у цивільній справі № 558/381/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 23410 гривень за пошкоджений автомобіль, 1224,85 гривні витрат за проїзд та моральної шкоди у розмірі 15000 гривень.
Вказаний виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні у Любешівському відділі державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Рішення боржником не виконано в повному обсязі.
У ході здійснення виконавчого провадження державний виконавець виконувала запити про наявність у боржника транспортних засобів, нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення. Також державним виконавцем з'ясовано, що ОСОБА_1 отримує пенсію, а тому нею звернено стягнення на цей дохід у розмірі 20 % від призначеної пенсії.
Разом з цим, на запит державного виконавця Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано витяг з інформації щодо перетинання державного кордону, з якого вбачається, що боржник ОСОБА_1 має закордонний паспорт серії НОМЕР_1 і протягом 2018-2021 років жодного разу не перетинав державний кордон України.
Відповідно до пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За положеннями частин 1, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або інших органів, якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Як передбачає стаття 6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон лише у випадках, визначених законом.
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у названих законах, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього судовим рішенням чи рішенням іншого органу, та доведення перед судом їх переконливості.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням зобов'язань у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; подати декларацію про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та повідомляти виконавця про зміни цих відомостей; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Таким чином, обмеження боржника в праві виїзду за межі України виникає лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що він не ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Як вбачається з долучених до апеляційної скарги копій квитанцій, ОСОБА_1 регулярно упродовж 2020-2021 р. сплачувалося по 500 грн на виконання рішення суду, а також долучено довідки ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області, якими підтверджено сплату боржником за вказаним рішенням суду у добровільному порядку 6653,76 грн у користь стягувача ОСОБА_2 , 739,35 грн виконавчого збору та 51 грн витрат на вчинення виконавчих дій та добровільно сплачено 6124,45 грн у користь стягувача ОСОБА_3 , 680,45 грн виконавчого збору та 51 грн витрат на вчинення виконавчих дій (а.с.18-19, 25-31).
Крім того, підтверджено державним виконавцем, що стягнення також звернено і на пенсію боржника в розмірі 20% щомісячно.
Викладені обставини свідчать про часткове виконання ОСОБА_1 зобов'язань, покладених на нього рішенням Дубенського районного суду Рівненської області, та відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання рішення, що є підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року.
У даному випадку державним виконавцем не надано суду доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, а тому відсутні передбачені законом підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Оскільки суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання , то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 368, 371, 374, 376 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року в даній справі скасувати та постановити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Міщук Ірини Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 квітня 2022 року.
Головуючий
Судді