Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 520/9098/13
провадження № 61-17909св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_6 ,
відповідачі за первісним позовом: Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, Комунальне підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради,
відповідач за зустрічним позовом- ОСОБА_7 ,
треті особи за зустрічним позовом: Одеська міська рада, Київська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про зобов'язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування розпорядження та скасування свідоцтва про право власності, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , треті особи: Одеська міська рада, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про виділ частки із спільного будинковолодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2019 року у складі судді Калашнікової О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просили зобов'язати ОСОБА_6 усунути їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації від 16 листопада 2012 року № 863 щодо ОСОБА_6 ; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на дачні будівлі на АДРЕСА_1 , видане 28 грудня 2012 року виконавчим комітетом міської ради ОСОБА_6 ; визнати незаконною та скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 лютого 2013 року, номер запису про право власності 209339 на ім'я ОСОБА_6 .
Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 18 липня 2013 року відмовив у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства в частині вимог щодо визнання незаконною та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно від 21 лютого 2013 року на ім'я ОСОБА_6 та відкрив провадження за позовом щодо зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним та скасування розпорядження районної адміністрації, свідоцтва про право власності. Роз'яснив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про їх право на звернення з позовом про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно до суду в порядку адміністративного судочинства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі за первісним позовом посилалися на те, що вони та ОСОБА_6 є співвласниками будинку на АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 без їх дозволу та відома самостійно здійснив виділення частини будинку в окреме домоволодіння з присвоєнням йому адреси: АДРЕСА_1 . Виділ належної ОСОБА_6 частки створює їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим просили позов задовольнити.
У вересні 2013 року ОСОБА_6 подав зустрічний позов, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив припинити його право спільної часткової власності у домоволодінні АДРЕСА_1 ; визнати за ним у порядку виділу зі спільної часткової власності право власності на такі споруди: будинок літ. «М» загальною площею 34,3 кв. м, житловою площею 27,0 кв. м, літні кухні літ. «Н», літ. «Ж», бесідка літ. «П», які розташовані на земельній ділянці площею 0,0353 га за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в користування та визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,0353 га; земельну ділянку площею 0,00279 га залишити в спільному користуванні співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 як власника домоволодіння АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_6 посилався на те, що право власності на будівлі літ. «М», літні кухні літ. «Н», літ. «Ж», бесідку літ. «П» він отримав у встановленому законом порядку. Виділ частки зі спільної часткової власності на будівлі, які йому належать зі збереженням поштової адреси є можливим, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи. Також у його користуванні має залишитися земельна ділянка площею 0,0353 га. У зв'язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнив частково. Скасував свідоцтво про право власності на дачні будівлі на АДРЕСА_2 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 28 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_6 . В іншій частині позов залишив без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнив. Визначив такий порядок користування земельною ділянкою площею 0,1146 га на АДРЕСА_1 між співвласниками будинковолодіння: виділив у користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0353 га, яка складається з:
земельної ділянки площею 0,0269 га, яка визначена точками у висновку № 228/2018 судової земельно-технічної експертизи: (від точки 1), по прямій лінії на відстані 0,63 м (до точки 2); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 6,27 м (до точки 3); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 7,50 м (до точки 4); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,48 м (до точки 5); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 0,25 м (до точки 6); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,74 м (до точки 7); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 6,30 м (до точки 8); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,11 м (до точки 9); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 7,33 м (до точки 10); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,88 м (до точки 11); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 9,69 м (до точки 12); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 0,50 м (до точки 13); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 8,02 м (до точки 14); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 8,83 м (до точки 15); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,80 м до первісної точки відліку (до точки 1);
земельної ділянки площею 0,0009 га для обслуговування житлового будинку літ. «М», яка визначена точками: від точки 12 по прямій лінії на відстані 1,0 м (до точки 13); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 8,02 м (до точки 14); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,0 м (до точки 16); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 7,99 м (до точки 17); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,07 м (до точки 18); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,0 м до первісної точки відліку (до точки 12);
земельної ділянки площею 0,0075 га, яка визначена точками та на якій розташована літня кухня літ. «Ж»: від точки 20 по прямій лінії на відстані 7,15 м (до точки 21); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 9,71 м (до точки 22); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,75 м (до точки 23); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 16,34 м (до точки 24); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,18 м до первісної точки відліку (до точки 20).
В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Одеської міської ради залишив земельну ділянку загальною площею 0,0514 га на АДРЕСА_1 , яка визначена точками у висновку № 228/2018 судової земельно-технічної експертизи: 55, 56, 49, 48, 47, 46, 62, 61, 60, 59, 58, 57, 31, 30, 29, 23, 24, 20, 21, 22, 11, 12, 18, 17, 16, 19, 20, та точками 5, 54, 41, 40, 39, 38, 37, 32, 34, 35, 36, 27, 26, 25, 24.
Виділив з будинковолодіння АДРЕСА_1 в самостійний об'єкт нерухомості будинок літ. «М» загальною площею 34,3 кв. м, в тому числі житловою 27 кв. м, з господарськими спорудами, літні кухні літ. «Н» і літ. «Ж», альтанку літ. «П», що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0353 га на АДРЕСА_2 .
Припинив право спільної часткової власності на 11/100 частин в будинковолодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_6 .
В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , Одеської міської ради і ОСОБА_6 - власника будинку літ. «М» на АДРЕСА_2 залишив земельну ділянку площею 0,0279 га на АДРЕСА_1 , яка у висновку № 228/2018 судової земельно-технічної експертизи визначена точками: від точки 10 по прямій лінії на відстані 5,88 м до точки 11; з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 5,89 м (до точки 22); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,75 м (до точки 23); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 4,70 м (до точки 29); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,79 м (до точки 30); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 11 м (до точки 31); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,77 м (до точки 57); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,33 м (до точки 58); подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,69 м (до точки 59); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,47 м (до точки 60); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,24 м (до точки 61); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,56 м (до точки 62); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 3,60 м (до точки 46); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,20 м (до точки 47); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,42 м (до точки 48); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 4,01 м (до точки 49); далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 5,16 м (до точки 56); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 14,61 м (до точки 55); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 3,06 м (до точки 63); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 10,34 м (до точки 64); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,11 м (до точки 65); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 3,96 м (до точки 66); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 24,86 м (до точки 67); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 0,86 м (до точки 68); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 2,33 м (до точки 69); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 2,43 м (до точки 70); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 5,26 м до первісної точки відліку (до точки 10).
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги первісного та зустрічного позовів є частково обґрунтованими та доведеними. Скасовуючи свідоцтво про право власності на будівлі на АДРЕСА_2 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 28 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_6 , місцевий суд виходив з того, що вироком суду встановлено неправомірність права власності на сарай літ. «З», гараж літ. «И» на АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні вимог щодо відновлення становища до видачі свідоцтва про право власності від 28 грудня 2012 року, місцевий суд виходив з відсутності доказів, що споруджена огорожа порушує права позивачів на користування належними будівлями і спорудами або користування земельною ділянкою. Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 загальною площею 0,1412 га, суд виходив з висновку земельно-технічної експертизи та з розміру часток кожного із співвласників нерухомого майна.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд постановою від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2019 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суд від 23 вересня 2021 року та змінити рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2019 року, а саме: позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо неможливості виділу майна із спільної часткової власності відповідно до частини четвертої статті 364 ЦК України; щодо відсутності такого способу захисту права, як виділ майна із складу спільної часткової власності за рішенням суду відповідно до статті 16 ЦК України; щодо неможливості встановлення права користування землею до моменту формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера відповідно до статей 79, 79-1 ЗК України; щодо неможливості встановлення права користування землею на підставі рішення суду відповідно до статті 116 ЗК України.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ЦК України передбачено припинення права особи на частку у спільному майні на підставі рішення суду, а виділ майна зі спільної часткової власності має бути здійснений саме на підставі договору між співвласниками, і таке волевиявлення не може бути замінене рішенням суду. Водночас такого способу захисту порушеного права, як виділ майна зі складу спільної часткової власності на підставі рішення суду не передбачено статтею 16 ЦК України. Виділяючи у користування ОСОБА_6 земельні ділянки, суди не встановили, у власності якої особи знаходиться ця земля, як і не встановили правовий режим користування цією землею. Крім того, суди не врахували, що передані в користування земельні ділянки є несформованими, оскільки ним не присвоєно кадастрові номери, а тому ці земельні ділянки не можуть бути об'єктами цивільних прав. Суди безпідставно взяли до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи від 26 грудня 2018 року, оскільки на вирішення питання експертів не було поставлено запитання щодо встановлення меж земельної ділянки, необхідної для обслуговування та експлуатації належних ОСОБА_2 будівель, а експерт не врахував його інтереси. У зв'язку з цим зазначений висновок експерта є неналежним доказом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 лютого 2022 року справа № 520/9098/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 2012 рік домоволодіння на АДРЕСА_1 складалось з житлових будинків літ. «А», «Л», садового будинку літ. «М», сараїв літ. «О», «З», гаража літ. «И», літніх кухонь літ. «Н», «Ж», вбиральні літ. «К», альтанки літ. «П». Будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,1412 га та належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Одеській міській раді.
На підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 березня 2002 року № 1358 та від 15 квітня 2003 року № 477, свідоцтва про право власності від 21 травня 2003 року ОСОБА_6 на праві власності належить житловий дачний будинок літ. «М» загальною площею 34,3 кв. м, в тому числі житловою 27 кв. м, з господарськими спорудами: літня кухня літ. «Н», сарай літ. «О», альтанка літ. «П», що становило 11/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 15 квітня 2003 року № 477 затверджено розрахунок ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_2 , а саме:
ОСОБА_6 належить 11/100 частин на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 березня 2002 року № 1358;
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 - 6/100 частин на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 листопада 2001 року (квартира АДРЕСА_3 ).
Київська районна адміністрація Одеської міської ради розпорядженням від 11 липня 2011 року № 477 «Про поділ об'єкта нерухомого майна на АДРЕСА_4 » у спільній частковій власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишила квартиру АДРЕСА_3 , а за ОСОБА_7 визнала право власності на квартиру АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_8 - 6/100 частин на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 серпня 2001 року (квартира АДРЕСА_5 ). Правонаступники - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 січня 2005 року;
ОСОБА_13 - 11/100 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 серпня 2000 року, правонаступник - ОСОБА_2 , договір дарування від 29 січня 2010 року;
ОСОБА_14 - 49/100 частин на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 червня 1998 року, правонаступник - ОСОБА_5 , договір купівлі-продажу від 18 травня 2005 року;
ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 - 12/100 частин на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 червня 1993 року і свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 січня 1997 року (на підставі договору дарування від 13 січня 2007 року ОСОБА_1 належать 24/100 частини), Одеській міській раді належать 5/100 частин.
Станом на 2012 рік між співвласниками домоволодіння склався такий порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 загальною площею 0,1146 га:
У загальному користуванні ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_5 знаходилася ділянка площею 0,0260 га (проїзд, прохід);
у користуванні ОСОБА_6 - 0,0061 га,
у користуванні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - 0,0067 га,
у користуванні ОСОБА_2 знаходилась ділянка площею 0,0078 га,
у користуванні ОСОБА_1 - 0,0097 га,
ділянка площею 0,0271 га перебувала у загальному користуванні співвласників і щодо неї існував спір про порядок користування, на цій ділянці розташовані споруди літньої кухні літ. «Ж», сараю літ. «З» і гаража літ. «И».
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до Київської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про встановлення нумерації дачного житлового будинку літ. «М» на АДРЕСА_1 .
16 листопада 2012 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла розпорядження № 863 про встановлення нумерації дачному будинку літ. «М» з господарськими спорудами - АДРЕСА_2 .
25 грудня 2012 року ОСОБА_6 звернувся із заявою до Одеської міськради щодо оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі наданих документів 28 грудня 2012 року виконавчий комітет Одеської міської ради видав ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_2 , що складається з будинку літ. «М», літніх кухонь літ. «Н», «Ж», сараю літ. «З», гаража літ. «И», бесідки літ. «П». 25 лютого 2013 року була проведена реєстрація права власності ОСОБА_6 на вказані будівлі і споруди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2015 року затверджено угоду від 10 лютого 2015 року у кримінальному провадженні між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_6 про примирення та визнано ОСОБА_6 винним у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 190 КК України. Цим вироком встановлено, що ОСОБА_6 незаконно отримав право власності на споруди у вигляді сараю літ. «З» і гаража літ. «И». Ці споруди належать на праві власності ОСОБА_2 .
Позивачі за первісним позовом і відповідачі за зустрічним позовом визнали, що ОСОБА_6 у встановленому законом порядку набув у 2002 році право власності на будинок літ. «М», літні кухні літ. «Н, Ж», альтанку літ. «П», що станом на 2004 рік становило 11/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_2 . Зазначені будівлі і споруди є окремим будинком з господарськими спорудами, що обладнані мережами електро -, газо - і водопостачання.
У технічному висновку від 01 березня 2012 року, виготовленому Приватним підприємством «ОНДЦЕД», висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 вересня 2014 року № 052/2014 зазначено про наявність технічної можливості виділити з домоволодіння АДРЕСА_2 у самостійний об'єкт нерухомості 11/100 частин домоволодіння, що становлять будинок літ. «М» з господарськими спорудами у вигляді літніх кухонь і альтанки. У висновку № 052/014 також зазначено, що виділ з домоволодіння частки, належної ОСОБА_6 , в самостійний об'єкт нерухомості не буде перешкоджати іншим співвласникам користуватися належними їм будівлями і спорудами та земельною ділянкою з урахуванням виконання ОСОБА_6 мирової угоди у кримінальному провадженні.
Після проведення геодезичної зйомки земельної ділянки на АДРЕСА_2 у справі призначено і виконано додаткову судову будівельно-технічну експертизу щодо визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння.
Згідно з додатковим висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 вересня 2017 року № 121/2017 після проведення геодезичної зйомки земельної ділянки експерт запропонував порядок користування земельною ділянкою, за яким у користування ОСОБА_6 необхідно виділити ділянку загальною площею 438,63 кв. м. Ділянка, що пропонувалась у користування ОСОБА_6 , складалась з двох ділянок площею 269,3 і 169,33 кв. м.
26 грудня 2018 року на замовлення ОСОБА_6 виготовлений висновок земельно-технічної експертизи № 228-2018, згідно з яким у користування ОСОБА_6 пропонується виділити земельну ділянку загальною площею 0,0353 га яка складається з трьох ділянок:
ділянка А площею 0,0269 га, на якій розташовані будинок літ. «М», літня кухня літ. «Н», альтанка літ. «П»,
ділянка Б площею 0,0009 га для догляду за зовнішньою стіною будинку літ. «М»,
ділянка Г площею 0,0075 га, на якій розташована літня кухня літ. «З».
При цьому експерт зазначив, що це є єдиним варіантом визначення порядку користування ОСОБА_6 земельною ділянкою, оскільки такий порядок відповідає вимогам щодо обслуговування будівель і споруд, враховує відомостітехнічного звіту з виконання комплексу кадастрових робіт по зйомці земельної ділянки, дані місцерозташування будівель і споруд, що належать ОСОБА_6 , існуючий порядок користування співвласниками земельною ділянкою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Поняття, зміст права власності та його здійснення визначено у статтях 316, 317, 319 ЦК України результат аналізу яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Згідно з цією нормою виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому ураховується технічна можливість переобладнання будинку в відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Таким чином виділ може мати місце тільки за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством тощо.
Близького за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).
Частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачі за первісним позовом і відповідачі за зустрічним позовом визнали, що ОСОБА_6 у встановленому законом порядку набув у 2002 році право власності на будинок літ. «М», літні кухні літ. «Н, Ж», альтанку літ. «П», що станом на 2004 рік становила 11/100 частин домоволодіння на АДРЕСА_2 . Зазначені будівлі і споруди у домоволодінні АДРЕСА_1 є окремим будинком з господарськими спорудами, що обладнані мережами електро -, газо - і водопостачання. Наявність технічної можливості виділити з домоволодіння АДРЕСА_2 у самостійний об'єкт нерухомості 11/100 частин домоволодіння, що складають будинок літ. «М» з господарськими спорудами у вигляді літніх кухонь і альтанки, підтверджена відповідними висновками експертів від 01 березня 2012 року та від 16 вересня 2014 року.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність вимог позову ОСОБА_6 щодо виділу йому 11/100 частин домоволодіння і наявність технічної можливості такого виділу. Водночас безпідставними вважає доводи касаційної скарги про те, що не передбачено такого способу захисту порушеного права, як виділ майна зі складу спільної часткової власності на підставі рішення суду, оскільки ці доводи зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі статтею 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянки виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.
Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Згідно з пунктами «г» і «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При вирішенні спору щодо користування земельною ділянкою суди виходили з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, взяли до уваги фактичний порядок користування земельною ділянкою, висновки експертів від 16 вересня 2014 року № 52/2014 та від 26 грудня 2018 року № 228/2018, дослідивши інші матеріали справи, дійшли висновку, що визначення порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 між ОСОБА_6 - з одного боку, і ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_7 - з іншого не матиме негативного впливу на права та інтереси ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_7 . У зв'язку з цим суди вважали, що зустрічний позов ОСОБА_6 про виділ частки із спільного домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги про те, що, виділяючи у користування ОСОБА_6 земельні ділянки, суди не врахували, що передані в користування земельні ділянки є несформованими, на правильність судових рішень не впливають, оскільки саме по собі не присвоєння кадастрового номера земельній ділянці не свідчить про неможливість встановлення порядку її користування на підставі рішення суду відповідно до статей 88, 120 ЗК України за конфігурацією, яка визначена за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи, з урахуванням фактичного порядку користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов