25 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 907/823/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. (головуючий), Багай Н.О., Берднік І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Ужгород" (далі - ТОВ "АВЕ Ужгород", позивач, скаржник)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022
у справі № 907/823/20
за позовом ТОВ "АВЕ Ужгород"
до Приватного підприємства "Спарк Трейд" (далі - ПП "Спарк Трейд", відповідач)
про стягнення 3 270,96 грн за надані послуги з вивезення побутових відходів згідно договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 1177 від 03.01.2013,
ТОВ "АВЕ Ужгород" 01.03.2022 надіслано на електрону адресу Верховного Суду касаційну скаргу (з використанням ЕЦП), в якій просить скасувати частково постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 907/823/20 в частині скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 в частині задоволення позовних вимог в сумі 2 453,22 грн, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Підпис ЕЦП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 01.03.2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 907/823/20 визначено колегію суддів у складі: Сухового В.Г. - головуючий, Багай Н.О., Берднік І.С.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі № 907/823/20 позов задоволено повністю; cтягнуто з ПП "Спарк Трейд" на користь ТОВ "АВЕ Ужгород" 3 270,96 грн заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів та 2 102,00 грн витрат на відшкодування по сплаті судового збору.
Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 частково скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.09.2021 у справі № 907/823/20 в частині задоволення позовних вимог в сумі 2 453,22 грн; в решті рішення суду залишено без змін; cтягнуто з ПП "Спарк Трейд" на користь ТОВ "АВЕ Ужгород" 817,74 грн заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів та 525,26 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; cтягнуто з ТОВ "АВЕ Ужгород" на користь ПП "Спарк Трейд" 788,48 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ТОВ "АВЕ Ужгород" у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн, а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 210 200,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі № 907/823/20 є стягнення 3 270,96 грн за надані послуги з вивезення побутових відходів згідно договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 1177 від 03.01.2013, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 210 200,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених вище норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, ТОВ "АВЕ Ужгород" у поданій касаційній скарзі зазначає, що позивач у даній справі є єдиним суб'єктом господарювання, який мас право надавати послуги з поводження з побутовими відходами у місті Ужгород. При цьому, скаржник вказує, що винятковість даної справи пов'язана з тим, що апеляційним судом незаконно відмовлено частково у задоволені позову, бо споживач скаржника відмовився від договору про надання послуг поводження побутовими відходами на підставі пункту 13 частини першої статті 7 "Про житлово-комунальні послуги", хоча така підстава для відмови від договору не підлягала до застосування у спірних правовідносинах. Таке правозастосування апеляційного суду, на думку скаржника, створює передумови для інших споживачів безпідставно застосовувати таке правозастосування та фактично ухилятися від оплати споживачами послуг з поводження з побутовими відходами.
Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на її форму власності, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Водночас, доводи касаційної скарги не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для скаржника, не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із судовим рішенням суду апеляційної інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду даної справи.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
При цьому, слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не може бути автоматично визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, що вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною "ratione materiae" у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію "ratione valoris" щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов'язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.
Водночас, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду даної справи, у касаційній скарзі, з огляду на вищенаведені мотиви, ненаведено.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "АВЕ Ужгород" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 907/823/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Ужгород" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 907/823/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Суховий
Суддя Н. Багай
Суддя І. Берднік