21 квітня 2022 року м.Київ № 320/16877/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Рокитнянської селищної ради Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради Київської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098 площею 0,1786 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність громадянці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Рокитнянську селищну раду Київської області на найближчому пленарному засіданні Рокитнянської селищної ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098 площею 0,1786 га для ведення особистого селянського господарства та передати її у власність ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, у червні, липні та жовтні 2021 року вона звернулась до Рокитнянської селищної ради Київської області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098 площею 0,1786 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність. Однак, відповідач не здійснив належного розгляду клопотань позивачки та не прийняв відповідного рішення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Ухвалою суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Розгляд питання щодо безоплатної передачі у приватну власність позивачки земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098 площею 0,1786 га для ведення особистого селянського господарства є виключним повноваженням відповідача, яка полягає у прийнятті відповідного рішення, за умови якщо за нього проголосували не менше дві третіх депутатів від загального складу Рокитнянської селищної ради, тобто при загальному складі Рокитнянської селищної ради у кількості 27 депутатів необхідно 18 голосів. Проте, рішення по даному питання не були прийняті на сесії Рокитнянської селищної ради у зв'язку з ненабранням потрібної кількості голосів депутатів від загального складу ради. Відтак, відповідач діяв на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
21.10.2020 позивачка звернулась до Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1786 га, яка розташована на території Бирюковської сільської ради Рокитнянського району Київської області у межах населеного пункту с.Бирюки.
Рішенням Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 415-41Л/ІІ від 23.10.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1786 га у с. Бирюки Рокитнянського району Київської області.
Рішенням Рокитнянською селищної ради від 10.12.2020 № 27 «Про початок реорганізації Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області шляхом приєднання до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області» у п. 2 зазначеного рішення вирішено, що Рокитнянська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Бирюківської сільської ради.
Надалі, 28.01.2021 ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою на замовлення ОСОБА_1 .
Висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2303/88-21 від 29.01.2021 проект землеустрою погоджено та до Державного земельного кадастру внесено зміни щодо виду використання земельної ділянки, а саме змінено з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства».
08.06.2021 (вхід.№03-12-152/В від 08.06.2021) позивачка звернулася до Рокитнянської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність.
Однак, листом від 05.07.2021 голова Рокитнянської селищної ради повідомив позивачку про те, що згідно протоколу № 5 постійної комісії з питань господарської діяльності, розвитку суб'єктів малого підприємництва, регулювання земельних відносин та екології від 14.06.2021 за результатами голосування членів комісії з цього питання не набрало необхідної кількості голосів для подальшого винесення на розгляду сесії.
07.07.2021 (вхід.№03-12-404/В від 08.07.2021) позивачка повторно звернулася до Рокитнянської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність.
Однак, 16.09.2021 за результатами поіменного голосування сесії з питання «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу товарного сільськогосподарського виробництва комунальної власності Бирюківської сільської ради, яка увійшла до складу Рокитнянської селищної ради із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на території Рокитнянської селищної ради. Білоцерківського району. Київської області та передачу у приватну власність земельної ділянки» рішення не прийнято у зв'язку з ненабранням потрібної кількості голосів депутатів від загального складу ради.
07.10.2021 (вхід.№03-12-1103/В від 11.10.2021) позивачка знову звернулася до Рокитнянської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність.
Проте, 22.112021 на пленарному засіданні 16 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної рад за результатами поіменного голосування сесії з питання «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу товарного сільськогосподарського виробництва комунальної власності Бирюківської сільської ради, яка увійшла до складу Рокитнянської селищної ради із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на території Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області та передачу у приватну власність земельної ділянки» рішення не прийнято у зв'язку ненабранням потрібної кількості голосів депутатів від загального складу ради.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання її протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазнає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 року №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України). Відповідно до ч.1 ст.36 ЗК України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
На підставі ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.
Згідно з вимогами ст.50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали пого
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №715-р затверджено територію територіальних громад Київської області, зокрема, Рокитнянської територіальної громади в особі Рокитнянської селищної ради, до якої ввійшла Бирюківська територіальна громада в особі Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.
З 19 липня 2020 року, постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року N° 807-ІХ, утворено у Київській області Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської.
Рокитнянської селищної, Сквирської міської, Ставищенської селищної, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Фурсівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 19.05.2020 року, в Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1786 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування - АДРЕСА_1 , з присвоєнням їй кадастрового номера - 3223780500:04:002:0098.
21.10.2020 позивачка звернулась до Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,1786 га, яка розташована на території Бирюковської сільської ради Рокитнянського району Київської області у межах населеного пункту с.Бирюки.
Рішенням Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області № 415-41Л/ІІ від 23.10.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1786 га у с. Бирюки Рокитнянського району Київської області.
На замовлення позивачки, 28.01.2021 ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою.
Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно зі ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2303/88-21 від 29.01.2021 погоджено проект землеустрою, та до Державного земельного кадастру внесено зміни щодо виду використання земельної ділянки, а саме змінено з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства», що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Надалі, позивачка неодноразово зверталась до Рокитнянської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність.
Проте, за результатами поіменного голосування сесії з питання «Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу товарного сільськогосподарського виробництва комунальної власності Бирюківської сільської ради, яка увійшла до складу Рокитнянської селищної ради із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 на території Рокитнянської селищної ради. Білоцерківського району. Київської області та передачу у приватну власність земельної ділянки» рішення не приймалися у зв'язку з ненабраням потрібної кількості голосів депутатів від загального складу ради.
Частина 9 ст.118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, обов'язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникає у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до ст.186-1 ЗК України. Таке повноваження не є дискреційним, оскільки не допускає можливості обрання одного з кількох правильних (законних) способів поведінки відповідача.
На підставі ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Тобто, питання щодо земельних відносин відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши клопотання позивачки не здійснив їх розгляд у строк, визначений ч.9 ст. 118 ЗК України, та відповідно не прийняв жодного рішення за наслідками такого розгляду.
Суд звертає увагу, що у даній справі відповідач за наслідками розгляду заяви позивачки у силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування", був зобов'язаний прийняти відповідне управлінське рішення, у той час, як останній не прийняв рішення про затвердження проекту землеустрою чи про відмову у такому затвердженні.
Відтак, неприйняття рішення відповідачем про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу позивачки про визнання протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради Київської області щодо неприйняття рішення про затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098 площею 0,1786 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність громадянці ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щоб бути ефективним у розумінні положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засіб захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення.
У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Так, судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність, сільська рада не прийняла жодного рішення.
Тобто, у спірних правовідносинах відповідач фактично не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118, 121 ЗК України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за відсутності такої перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Рокитнянської селищної ради Київської області клопотання ОСОБА_1 від 08.06.2021 (вхід.№03-12-152/В від 08.06.2021), від 07.07.2021 (вхід.№03-12-404/В від 08.07.2021) та від 07.10.2021 (вхід.№03-12-404/В від 08.07.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098, площею 0,1786 га, для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_1 .
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.
Таким чином, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував у ході розгляду справи, та не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
Відтак, суд зазначає, що наразі відсутні підстави вважати, що відповідач ухилиться від обов'язку виконання вимог даного рішення, у зв'язку із чим, суд відмовляє у такому клопотанні позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанцій від 15.12.2021 №34223 позивачкою сплачено судовий збір у загальному розмірі 908 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору, підлягають часткову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рокитнянської селищної ради Київської області у розмірі 454 грн.
Крім того, позивачкою заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн, розглянувши яке, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як убачається з поданої позивачем заяви, сумою, яку останній просить включити до складу судових витрат по оплаті послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи, є 500 грн.
Як убачається з заяви представника позивача та доданих до неї копій документів, на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн. суду надано: договір про надання правової (правничої ) допомоги від 09.12.2021, рахунок-фактуру №83/А від 09.12.2021, квитанцію №ПН2681 від 13.12.2021, акт виконаних послуг від 15.12.2021.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Також, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відтак, судом встановлено, що 09.12.2021 між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро «Романа Плаксія» в особі керуючого Плаксія Романа Володимировича («Бюро») було укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно з п.1.1. даного договору Бюро зобов'язується надавати правову допомогу, представляти права і законні інтереси клієнта в установах, підприємствах, організаціях, будь-якої форми власності, судах усіх інстанцій здійснювати професійну адвокатську діяльність відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з усіма правами представника або захисника (без обмежень), які передбачені КАС України, у розгляді адміністративної справи про оскарження бездіяльності Рокитнянської селищної ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
У Додатку №1 до договору визначено, що за прийняття зобов'язань Бюро перед клієнтом на представництво останнього у суді першої інстанції, аналіз отриманих документів, підготовку позову, відповідей, пояснень та необхідних клопотань, участь у засіданнях, клієнт на підставі рахунку сплачує Бюро фіксований гонорар у розмірі 500 грн.
Згідно виконаних послуг від 15.12.2021 загальна вартість вищеперелічених послуг становить 500 грн.
Відповідно до рахунку-фактури від 09.12.2021 та квитанції від 13.12.2021 №ПН2681, позивачкою було сплачено 500 грн за послуги з надання правової допомоги.
Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн за рахунок бюджетних асигнувань Рокитнянської селищної ради Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Рокитнянської селищної ради Київської області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098 площею 0,1786 га для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_1 .
Зобов'язати Рокитнянську селищну раду Київської області (код ЄДРПОУ - 0458997) на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 08.06.2021 (вхід.№03-12-152/В від 08.06.2021), від 07.07.2021 (вхід.№03-12-404/В від 08.07.2021) та від 07.10.2021 (вхід.№03-12-404/В від 08.07.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3223780500:04:002:0098, площею 0,1786 га, для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність у порядку визначеному ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рокитнянської селищної ради Київської області (код ЄДРПОУ - 04358997) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.