Справа № 299/1427/22
Закарпатський апеляційний суд
21.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/252/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.03.2022.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 007090 від 08.03.2022 та постанови судді від 08.03.022 вбачається, що 07.03.2022 близько 23 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове»(тип Б), на відстані 50 метрів від лінії повного кордону на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 разом з іншими громадянами України в кількості всього 12 осіб, за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії, поза пунктами пропуску через державний кордон України групою осіб.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, будь яким способом поза пунктами пропуску через державний України групою осіб, чим порушив вимоги cт.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 cт. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить постанову судді від 08.03.2022 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Заперечує факт вчинення правопорушення та стверджує, що не мав наміру незаконно перетинати кордон. Зазначає, що він не знає місцевості, а невідомі особи запевнили його, що забезпечать проходження ним кордону у встановленому порядку.
-2-
Просить врахувати, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводи його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, не встановлено осіб, з якими він нібито намагався незаконно перетнути кордон, не долучено пояснень свідків, а вказані у протоколі обшуку поняті - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ймовірно є зацікавленими та упередженими, оскільки не можливо встановити за яких обставин вони були залучені та окрім іншого їхні адреси співпадають з адресою місця розташування підрозділу прикордонної служби. Окрім того, звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи письмові документи, відповідно до яких він нібито визнає вину у вчиненому, а також висловлює бажання про розгляд справи у його відсутності підписані ним не свідомо та без добровільного волевиявлення, фактично він не знав про їх зміст та не розумів, що підписує. Зазначає, що у день події був затриманий та перебував під арештом, при цьому йому не забезпечили право скористатись юридичною допомого та не повідомили близьких осіб про затримання. Після звільнення він одразу подав до суду заяву про відкладення слухання справи у зв'язку з необхідністю залучення захисника для надання кваліфікованої юридичної допомоги.
У доповненні до апеляційної скарги, захисник ОСОБА_1 - адвокат Асеєва А.С. вказує про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить її скасувати. Зазначає, що як органом який склав протокол, так і судом першої інстанції було грубо порушено право ОСОБА_1 на захист, яке, зокрема проявилось у тому, що ОСОБА_1 не було повідомлено про час та місце слухання справи та не забезпечено його участь у судовому засіданні. Просить врахувати, що запис у протоколі про дату судового засідання був внесений після того, як ОСОБА_1 його підписав, а отже з цих підстав протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним та допустимим доказом. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази про формування в системі Д3 судової повістки та надіслання її ОСОБА_1 . Також захисник наполягає на тому, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, яке ставиться йому за провину та не мав наміру незаконно перетинати кордон України. ОСОБА_1 не знає місцевості і не був обізнаний про те, що перебуває біля лінії державного кордону, натомість він перебував у пошуках житла поряд із пішохідним пунктом перетину кордону з метою подальшого проживання. Також, захисник звертає увагу на те, що особа не підлягає відповідальності, за перетин державного кордону України, якщо вона діяла у стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин. Просить врахувати, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи ТОВ «Джеотех», колектив якого вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 заходи громадського впливу та взяти його на поруки.
Захисником подано також клопотання трудового колективу ТОВ «Джеотех» з проханням звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.204-1 КУпАП та передати матеріли на розгляд трудового колективу ТОВ «Джеотех» з метою застосування заходів громадського впливу.
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Асєєва А.С. на розгляд справи не з'явилися, судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим
-3-
учасникам справи, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Асєєвої А.С, що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268, 269 КУпАП. При цьому апеляційний суд враховує клопотання захисника - адвоката Асєєвої А.С. про розгляд справи без її участі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані.
Протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 007090 від 08.03.2022 стверджується, що 07.03.2022 близько 23 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове» (тип Б), на відстані 50 метрів від лінії повного кордону на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 разом з іншими громадянами України в кількості всього 12 осіб, за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України групою осіб.
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного державного кордону України, будь яким, способом поза пунктами пропуску через державний України групою осіб, чим порушив вимоги cт.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 cт.204-1 КУпАП.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються й протоколом про адміністративне затримання від 08.03.2022 (а.с.1), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 08.03.2022 (а.с.2), та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його винуватість у вчиненні, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення неналежно оформлений та не може бути належним доказом, оскільки до протоколу вносились записи після того, як він був підписаний ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
-4-
Розділ ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, встановлює, що протокол про адміністративне правопорушення складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію та номер. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Таким чином, національне законодавство безумовно не забороняє закреслення чи виправлення відомостей, внесення додаткових записів до протоколу про адміністративне правопорушення.
Закреслення чи виправлення відомостей, внесення додаткових записів забороняється саме після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Під час розгляду справи апеляційним судом, захисник - адвокат Асеєєва А.С. не надала докази про те, що до протоколу були внесені дані про час та місце слухання справи після того, як він був підписаний ОСОБА_1 .
Таким чином, достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове» (тим Б) ОСОБА_6 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 .
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_7 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а також підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, щоначальник відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове» (тим Б) ОСОБА_6 діяв у межах наданих йому повноважень.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що в ході розгляду справи суд першої інстанції дав невірну оцінку матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вказані доводи спрямовані на ухилення ОСОБА_7 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що в апеляційній скарзі, ОСОБА_7 не посилався на конкретні докази та обставини, які б підтверджували вказані факти та спростовували б висновки суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
-5-
Апеляційний суд критично оцінює доводи ОСОБА_7 про те, що він нібито не мав наміру незаконно перетинати кордон, оскільки водій автобуса, у якому він рухався, запевнив його, що забезпечить перетин кордону у встановленому законом порядку, та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності.
Апеляційний суд зауважує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №67/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, а також запроваджено заходи правового режиму воєнного стану.
Відповідно до Указу Президента України на період воєнного стану заборонено виїзд чоловіків у віці 18-60 років за межі нашої держави, за винятком окремих категорій осіб, виключний перелік яких наведено в Указі.
ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що він відносить до категорії осіб на яких відповідні обмеження не поширюються.
З цих же підстав апеляційний суд не приймає доводи захисника Асєєвої А.С. про те, що ОСОБА_8 не мав наміру незаконно перетинати Державний кордон України, а перебував у пошуках житла, оскільки такі доводи повністю суперечать доводам самого ОСОБА_7 , які він висловив у апеляційній скарзі, тобто апеляційний суд визнає їх, як такі, що спрямовані нам уникнення ОСОБА_1 відповідальності.
Таким чином, всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 , що призвело до порушення його прав, апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про відсутність у його діях складу передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення і є недостатнім для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не впливають не правильність висновків суду про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
В свою чергу в суді апеляційної інстанції права ОСОБА_1 були відновлені. Йому було надано право скористатись юридичною допомогою захисника, заявляти клопотання, надавати докази, надавати особисті пояснення.
З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про не відповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам КУпАП, відсутність кваліфікуючої ознаки ч.2 ст. 204-1 КУпАП, відсутність пояснень ОСОБА_1 , свідків, умислу на спробу незаконного перетинання державного кордону України та інші доводи, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а також не впливають на вид та розмір накладеного на нього адміністративного стягнення.
-6-
З приводу клопотання трудового колективу ТОВ «Джеотех» від 12.04.2022 про передачу матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу, та доводів захисника в частині звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.3 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.21 КУпАП особа звільняється від адміністративної відповідальності, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Факт наявності клопотання про передачу матеріалів на розгляд трудового колективу не є сам по собі підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності, адже прийняття такого рішення можливе за певних умов і не є обов'язком, а правом органу, що уповноважений вирішувати справу.
Вирішуючи питання про можливість задоволення клопотання ТОВ «Джеотех», апеляційний суд враховую характер вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, його суспільну небезпеку, вчинення такого у складі групи осіб, в умовах воєнного стану, ступінь вини ОСОБА_1 та дані про особу, зокрема, які стосуються його роботи.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що в апеляційній скарзі, та доповненні до неї, як ОСОБА_1 , так і його захисник Асєєва А.С. вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП фактично заперечують, висловлюють різні суперечливі версії з приводу обставин події, яка мала місце 07.03.2022, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не усвідомлює наслідки вчиненого та відсутнє його щире каяття у вчиненому адміністративному правопорушенні. Отже, відсутні обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 .
Крім того, клопотання про передачу на поруки не містять конкретних зобов'язань, які бере на себе вказане підприємство для здійснення заходів виховного впливу, спрямованих на недопущення вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та можливість їх застосування в умовах воєнного стану.
Таким чином, для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобігання вчинення нових правопорушень, застосування заходу громадського впливу із звільненням від адміністративної відповідальності буде недостатнім, тому застосований судом першої інстанції захід адміністративного стягнення у виді штрафу апеляційний суд вважає обґрунтованим та справедливим.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга - без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки
-7-
суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів чи виклику свідків, не заявлялось.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.03.2022, щодо нього,- без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя