Справа № 299/132/21
Закарпатський апеляційний суд
21.04.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/236/21 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.03.2021.
Цією постановою провадження у справі, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ч.2 ст.38 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 050061 від 15.12.2020 та постанови судді від 12.03.2021 вбачається, що ОСОБА_3 06.12.2020 о 20 год., знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , ображав ОСОБА_1 нецензурними словами, чим скоїв дрібне хуліганство.
Рішення суддя мотивував тим, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП доведена, однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення минув строк накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, оскільки згідно наданих суду письмових матеріалів справи, адміністративне правопорушення не є триваючим і провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
В апеляційній скарзі, потерпілий ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною. Зазначає, що він є потерпілим у справі, матеріали надійшли до Виноградівського районного суду Закарпатської області 14.01.2021 і справу було призначено до розгляду на 25.01.2021, де він був присутнім та допитаним в судовому засіданні, та повідомив суду, що ОСОБА_3 окрім нецензурних висловлювань на його адресу, вчинив дії, що мають ознаки кримінального правопорушення, зокрема, застосовував до нього фізичне насильство, що полягало у здавлюванні його шиї руками, примушуючи тим самим забрати заяву із відділення поліції, подану ним за фактом вчинення крадіжки грошових коштів. Також зазначає, що в подальшому на підставі отриманої повістки про призначення справи до розгляду на 12.03.2021 прибув до суду, однак отримав на руки тільки копію оскаржуваної постанови, при цьому в постанові констатовано про факт його неприбуття в судове засідання 12.03.2021, що не відповідає дійсності. Окрім того вважає, що ним повідомлено суд про вчинення ОСОБА_3
-2-
відносно нього кримінального правопорушення, однак судом дані показання проігноровані і всупереч вимог ст.253 КУпАП матеріали не передані органу досудового розслідування. Просить постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.03.2021 щодо ОСОБА_3 скасувати, а матеріали справи передати до Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області для прийняття рішення, передбаченого ч.1 ст.214 КПК України.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_1 на розгляд справи щодо ОСОБА_3 не з'явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268,269 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
За змістом ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою. Отож, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол, у діях конкретної особи, суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження.
Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка в постанові з огляду на таке.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №050061 від 15.12.2020, ОСОБА_3 06.12.2020 о 20 год., знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_1 , ображав ОСОБА_1 нецензурними словами, чим скоїв дрібне хуліганство.
Крім того вина ОСОБА_3 стверджується заявою ОСОБА_1 від 12.12.2020, поясненнями ОСОБА_1 від 12.12.2020 та ОСОБА_3 від 15.12.2020 та іншими матеріалами справи.
В даному протоколі містяться всі необхідні відомості, які передбачені ст.256 КУпАП.
-3-
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час перегляду справи апеляційним судом не встановлено, та вони у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки таке твердження не підтверджується жодними доказами, а твердження сторони захисту про те, що 12.03.2021 справу розглянуто без участі осіб, які були присутні при складанні протоколу, в тому числі і потерпілого, будь-яким чином не свідчать про порушення права його на захист.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 застосувано фізичне насильство до потерпілого та наявність у нього тілесних ушкоджень внаслідок цих дій, апеляційний суд відхиляє як такі, що також не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтверджені будь-якими доказами.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_3 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про необхідність скерування справи до органів національної поліції, апеляційний суд визнає такими, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_3 передбаченого ст.173 КУпАП адміністративного правопорушення і не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_3 складу вказаного правопорушення.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що на момент розгляду справи щодо ОСОБА_3 сплив передбачений ч.2 ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, є таким, що ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах справи.
Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що таке мало місце 06. 12. 2020, протокол складено 15.12.2020, а справа надійшла до суду 14.01.2021.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що така постановою від 25.01.2021 поверталась органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, для належного дооформлення.
03.03.2021 справа про адміністративне правопорушення повторно надійшла до суду і її розгляду було призначено на 12.03.2021 про, що 10.03.2021 був повідомлений і потерпілий ОСОБА_1 .
Вищенаведене свідчить про те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції - 12.03.2021 сплив передбачений ч.2 ст.38 КУпАП строк накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення.
Пунктом 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи вище наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини щодо розумних строків у судових справах,
-4-
а також роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 17.10.2017 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», і прийшов до належного висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо ОСОБА_3 на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Отже, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а подана потерпілим ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що потерпілим не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.03.2021 щодо ОСОБА_3 ,-без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя