Справа № 333/1418/22
Провадження № 1-кп/333/455/22
Іменем України
14 квітня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_4 ,
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відео конференції, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12022082040000091 від 17 січня 2022 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта середня, холостого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Баку, азербайджанця, громадянина України, освіта середня, холостого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -
У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 надано письмове клопотання про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці у зв'язку з тим, що закінчується двохмісячний строк тримання під вартою обвинуваченого та існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначено наступне.
Прокурор вважає, що встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна та покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна відповідно, офіційно не працевлаштований, має сім'ю, постійне місце мешкання та реєстрації, не працює, а також наявність вищевказаних ризиків та обставин, які свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вказане клопотання підтримано прокурором у судовому засіданні.
Потерпілі у судове засідання не з'явилися, надали заяви про проведення судового засідання у їх відсутністю. Також через свого представника подали заяви про те, що не заперечують про заміни ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою. Претензій до обвинуваченого не мають.
Учасники провадження проти задоволення цього клопотання заперечували.
Захисником ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про заміну обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання з тих підстав, що останній у період з 2001 року по 2007 рік проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 , що знаходиться у АДРЕСА_5 у спортивній роті. Під час даного періоду він також проходив військову підготовку та навчений військовій справі. А відтак, перебування ОСОБА_8 на теперішній час є недоцільним та не відповідає суспільним інтересам і цілям кримінального провадження.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наслідками розгляду питання про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, відносно ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого розслідуванні кримінального правопорушення та розгляду справи у суді (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland № 7/03 від 04.05.2006) наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним способом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину (кримінального правопорушення), а також тяжкості ймовірного покарання.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна та покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений, будучі обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
При цьому, суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_8 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватися від суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Крім того, суд вважає, що у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.
Згідно обвинувального акут ОСОБА_8 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій та у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
Перевірка доведеності пред'явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК України показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо у судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.
Оскільки судовий розгляд ще не розпочато, потерпілі та свідки підтверджують факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, то залишається існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є суттєвим.
Те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, як вважає суд, свідчить про можливість останнього, з метою власного збагачення, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто, існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо соціальних зв'язків обвинуваченого - наявність сім'ї та постійне місце мешкання та реєстрації, То суд дійшов висновку, що ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження підозрюваним злочинної діяльності, оскільки наявність у останнього дружини не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, враховуючи дані про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги наявність ризиків, а також відсутність будь - яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості його тримання під вартою на цей час, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, з урахуванням положень ст. 315 КПК України.
Необхідність арешту обвинуваченого, що обмежує його особисту недоторканість, відносно ОСОБА_8 не буде суперечити нормі ст. 5 ч. 1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом. Такі обов'язки передбачено в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України, зокрема, в ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, суд вважає за неможливе визначити альтернативний запобіжний захід, а саме - заставу, виходячи із вимог ч. 2 ст. 182 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства та погрозою застосування такого насильства.
Щодо клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, то суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який є надзвичайно вагомим, а відтак жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти встановленим під час розгляду клопотання вказаним ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 є доцільним у даному випадку та відповідає принципу винятковості цього запобіжного заходу. Крім того, суд наголошує на тому, що обставини, на якій посилилася сторона захисту як на підстави зміни запобіжного заходу, вже були дослідженні слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 та на теперішній час не змінилися.
Також прокурором ОСОБА_3 надано письмове клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці у зв'язку з тим, що закінчується двохмісячний строк домашнього арешту обвинуваченого та існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначено наступне.
Прокурор вважає, що встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих в цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, офіційно не працевлаштований, відсутні стійкі соціальні зв'язки, а також наявність вищевказаних ризиків та обставин, які свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вказане клопотання підтримано прокурором у судовому засіданні.
Учасники провадження проти задоволення цього клопотання заперечували.
ОСОБА_7 просив обрати йому запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, у зв'язку з тим, що він працює, хоч і не офіційно, у таксі. Крім того, слідчим суддею йому обирався саме нічний домашній арешт, який він не порушував.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого розслідуванні кримінального правопорушення та розгляду справи у суді (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland № 7/03 від 04.05.2006) наголосив на тому, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним способом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину (кримінального правопорушення), а також тяжкості ймовірного покарання.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений, будучі обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
При цьому, суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватися від суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.
Крім того, суд вважає, що у кримінальному провадженні дійсно існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.
Згідно обвинувального акут, ОСОБА_7 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Перевірка доведеності пред'явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК України показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо у судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.
Оскільки судовий розгляд ще не розпочато, потерпілі та свідки підтверджують факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, то залишається існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, який, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є суттєвим.
Те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, як вважає суд, свідчить про можливість останнього, з метою власного збагачення, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто, існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, проте, оскільки останній працює, хоч і не офіційно, крім того на досудовому розслідуванні йому вже обирався нічний домашній арешт, який він не порушував, суд дійшов висновку про обрання ОСОБА_7 домашнього арешту в період часу з 19-00 години до 06-00 години наступної доби.
Крім того, прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що кримінальне провадження підсудне Комунарському районному суду м. Запоріжжя, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.
Учасники провадження не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження підсудне Комунарському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, враховуючи те, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обставини справи не вимагають її судового розгляду у закритому судовому засіданні, судом колегіально або судом присяжних.
Відповідно до вимог ст. 27 КПК України кримінальне провадження може розглядатися у відкритому підготовчому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
Клопотань від учасників судового провадження про виклик в судове засідання осіб для їх допиту на даній стадії судового провадження не заявлено.
Підстав для виклику в судове засідання свідків обвинувачення на даній стадії судового провадження у справі, суд не вбачає.
Сторони не позбавлені права заявити повторні клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей, зокрема, і під час безпосередньо судового розгляду згідно положень ст. 350 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314-315, 331, 372 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 12 червня 2022 року включно.
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, а саме до 12 червня 2022 року включно.
Заборонити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати своє місце проживання - кімнату № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_6 в період часу з 19-00 години до 06-00 години наступної доби.
Призначити судовий розгляд кримінального № 12022082040000091 від 17 січня 2022 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 7 на 18 квітня 2022 року на 12 годину 00 хвилин.
Визначити склад осіб, які будуть, брати участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілі, обвинувачені, захисники, представник потерпілих.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захиснику та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МУЮ - арештний дім.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу може бути подана протягом семи днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 15 квітня 2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1