Номер провадження: 11-кп/813/1282/22
Номер справи місцевого суду: 522/22586/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №1202016050003152 від 24 жовтня 2020 року, -
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року було задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 03 червня 2022 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченим визначена застава - 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 гривень та у разі внесення застави, на обвинувачених покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу в частині продовження йому строку тримання під вартою та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що прокурор не надав суду доказів, які підтверджували існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_6 може переховуватись від суду.
Крім того обвинувачений зазначив про те, що суд проігнорував надані ним медичні довідки, які підтверджують наявність у нього невиліковної хвороби.
Більш того обвинувачений наголосив про те, що він має постійне місце проживання.
Прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, проте надіслав заяву, в якій просив розглянути апеляційну скаргу без його участі та відмовити в її задоволенні.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За таких обставин, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без участі прокурора.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1202016050003152 від 24 жовтня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п.13) ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_6 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року, в тому числі і ОСОБА_6 , був продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №1202016050003152 судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема не досліджені всі докази, які містяться в матеріалах справи та їм не надана належна правова оцінка.
Разом з цим ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за який, у разі доведеності вини обвинуваченого, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Разом з тим Європейський суд з прав людини в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 апеляційний суд бере до уваги і інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Апеляційний суд враховує, що у ОСОБА_6 відсутні міцні соціальні зв'язки, він не одружений, не має утриманців, до затримання не був працевлаштованим, а отже не мав законних джерел доходу для забезпечення свого існування.
Крім того ОСОБА_6 вже тричі притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини.
Вказані обставини беззаперечно доводять і існування ризику, передбаченого п.5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_6 може продовжити злочину діяльність та вчиняти нові злочини проти власності.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Пунктом 1) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою на 60 днів до 03 червня 2022 року включно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №1202016050003152 від 24 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4