Справа № 466/3305/20 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Провадження № 22-ц/811/190/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
18 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю: секретаря Симця В.І.,
позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Слободян Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2021 року,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 07 травня 2020 року вимогу ОСОБА_1 про поділ майна подружжя виділено в самостійне провадження (том 1, а.с. 13).
Позовні вимоги про поділ майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 та автомобіля «DAEWOOO LANOS», д.н. НОМЕР_1 , 2005 року випуску (в подальшому - «спірна квартира» та «спірний автомобіль»), обґрунтовувалися тим, що згадане майно було набутим у власність під час перебування сторін спору у шлюбі, а відтак таке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Просила присудити їй 2/3 спірної квартири, оскільки донька, народжена у шлюбі із відповідачем, після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами спору проживає з нею, а аліменти, які сплачуються відповідачем на її утримання, є недостатніми для фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. В частині розподілу спірного автомобіля просила присудити їй 1/2 ідеальну частку цього автомобіля, а іншу його половину залишити у власності відповідача (том 1, а.с. 1-5).
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у кінцевій редакції позовних вимог якого просив:
-визнати за ним право власності на 3/4 спірного автомобіля, а за позивачкою - право власності на 1/4 цього ж автомобіля;
-припинити право власності ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі, визнавши право власності на цю квартиру за ним в цілому;
-стягнути з нього в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 480 406 грн. 65 коп.;
-«в порядку регресу стягнути з ОСОБА_1 » в його користь 18 000 грн. сплачених ним за житлово-комунальні послуги з серпня 2017 року по серпень 2020 року.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовувалися тим, що автомобіль було придбано частково за його особисті кошти - одноразову допомогу, що була виплаченою йому після звільнення зі Збройних Сил України у запас і є виплаченою винагородою за його особисті заслуги.
Крім цього, покликається на неподільність спірної квартири, неможливість спільного володіння нею та користування разом із позивачкою.
Також просив стягнути з ОСОБА_1 в свою користь половину витрат, понесених ним особисто на утримання спірної квартири за останні три роки перед поданням первісного позову, зокрема - з оплати комунальних послуг у зв'язку з самоусуненням позивачки від участі в витратах по утриманню спільної нерухомості (том 1, а.с. 20-22, 70-73).
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя частково задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки автомобіля «DAEWOO LANOS TF69Y», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Позов (зустрічний) ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя також частково задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/4 частки автомобіля «DAEWOO LANOS TF69Y», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 000 грн. 00 коп. сплачених комунальних послуг.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалено виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 260 000 грн., внесені ОСОБА_2 на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, згідно квитанції № 16 від 01.09.2020 року; р/р UA598201720355219002000000757; код отримувача: 26306742; Банк отримувача: 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ; призначення платежу: за припинення частки в квартирі ОСОБА_1 - сплачені ОСОБА_2 , як депозит на рахунок суду в порядку ст. 365 ЦК України для виплати грошової компенсації (том 2, а.с. 60-63).
Вищезгадане рішення суду в частині поділу спірної квартири оскаржила ОСОБА_1 .
Апелянт просить рішення суду в частині визнання за нею права власності на 1/4 частки спірної квартири, а за ОСОБА_2 - на 3/4 частки цієї квартири, а також в частині виплати їй грошової компенсації в сумі 260 000 грн., внесених ОСОБА_2 за припинення її частки в спірній квартирі, скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірної квартири за кожним.
Також просить відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про припинення її частки у спірній квартирі - з виплатою їх грошової компенсації за цю частку, покликаючись на те, що вона ніколи не давала своєї згоди на компенсацію їй її частки у спірній квартирі.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме - статті 365 ЦК України, якою передбачено, що припинення права власності на частку у спільному майні може мати місце лише за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, а крім спірної квартири у неї та малолітньої доньки сторін спору іншого житла не має (том 2, а.с. 73-75).
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав до суду Відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 114-120), а також клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 18квітня 2022 року, з посиланням на захворювання його представника - адвоката Солдатенка А.В. При цьому до цього клопотання долучено довідку МСЕК від 21.04.2021 року про повторний огляд ОСОБА_3 12.04.2021 року та про встановлення йому інвалідності до 01.05.2023 року.
При цьому у вищезгаданому клопотанні міститься прохання «не призначати судові засідання на 19, 26 квітня … поточного року по причині зайнятості (його) представника ( ОСОБА_3 ) у ці дні в інших процесах» (том 2, а.с. 121-122).
Крім цього, неявка представника сторони в судове засідання не може бути підставою для визнання поважною причини неявки в судове засідання безпосередньо самої сторони по справі.
За вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів визнає клопотання ОСОБА_2 про відкладення апеляційного розгляду справи таким, що спрямоване на безпідставне затягування розгляду справи, а тому вважає можливим апеляційний розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 та його представника - на підставі наявних у справі даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма її учасниками те, що:
-шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено 15.11.2003 року (том 1, а.с. 7);
-під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в шлюбі:
oу них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька (том 1, а.с. 8), яка на даний час проживає з мамою - ОСОБА_1 ;
oа у травні 2007 року вони в результаті приватизації набули у спільну сумісну власність спірну трьохкімнатну квартиру загальною площею 78,5 кв.м., яка згідно Висновку експерта від 30.06.2020 року є неподільною і ринкова вартість 1/2 частки цієї квартири становить 480 406 грн. 65 коп. (том 1, а.с. 52-58, 63).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
ОСОБА_4 у позовній заяві просила присудити їй 2/3 частки спірної квартири, а у апеляційній скарзі вже просить суд присудити їй 1/2 частки цієї квартири.
В той же час, ОСОБА_2 в кінцевій редакції позовних вимог - з посиланням на статтю 365 ЦК України - просив припинити право власності ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі, визнавши саме за ним право власності на цю квартиру в цілому, мотивуючи таку позовну вимогу тим, що він «виключає можливість спільного володіння і користування житловою нерухомістю з позивачкою».
Право власності співвласників на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року № 6-2784цс15, а також Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року № 61-6727св19, і в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України є обов'язковою для судів.
За змістом статті 365 ЦК України, обов'язковою передумовою припинення права особи на частку у спільному майні є попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Визнаючи те, що ринкова вартість 1/2 частки спірної квартири становить 480 406 грн. 65 коп., ОСОБА_2 у Заяві про збільшення позовних вимог «зобов'язується виконати цю правову норму (частина 2 статті 365 ЦК України) і внести відповідну грошову суму до ухвалення судового рішення», вносячи при цьому на депозитний рахунок суду лише 260 000 грн. «наявні в (нього) на даний час» (том 1, а.с. 71-72).
Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав і «до ухвалення судового рішення» так і не вніс на депозитний рахунок суду всієї суми, а саме: 480 406 грн. 65 коп.
Як вбачається зі змісту статті 365 ЦК України, дана норма матеріального права регламентує умови припинення права на частку у спільному майні, а не умови перерозподілу розміру часток у спільному майні між його співвласниками в залежності від розміру внеску одного з співвласників цього майна на депозитний рахунок суду.
Відтак, за тієї обставини, що ОСОБА_2 так і не вніс на депозитний рахунок суду повної вартості частки ОСОБА_1 у спірній квартирі, застосування до спірних правовідносин статті 365 ЦК України та перерозподіл розміру часток у спірній квартирі між сторонами спору (як співвласниками цієї квартири) з урахуванням розміру внеску ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду на переконання колегії суддів є неправильним застосуванням норм матеріального права, що само по собі є правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім цього, частки сторін спору у спірній квартирі у відповідності до частини першої статті 70 СК України є рівними, що сторонами і не заперечується, а відтак ці частки не є незначними.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що у ОСОБА_1 на праві власності є інша нерухомість або вона (а також і малолітня донька сторін) мають законні права на інше, ніж спірна квартира, місце проживання.
За вищенаведених обставин в їх сукупності безспірним є те, що припинення права ОСОБА_1 (з якою проживає малолітня донька сторін спору) на її частку у спірній квартирі (так само, як неправомірне зменшення розміру цієї частки) не можна визнати такою обставиною, що не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_1 та її малолітній доньці, що є визначальною обставиною при вирішенні позову ОСОБА_2 про припинення права ОСОБА_1 на частку у спірній квартирі.
Відтак, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог стосовно спірної квартири підлягає до скасування з ухваленням у цій частині нового судового рішення - про визнання за кожною із сторін спору права власності на 1/2 частку спірної квартири.
В інших частинах рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується, а тому в решті це рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2021 року в частині:
-визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ;
-визнання за ОСОБА_2 права власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ;
-виплатити ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 260 000 грн., внесених ОСОБА_2 на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області згідно квитанції № 16 від 01.09.2020 року за припинення частки ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1
та в цій частині ухвалити нову постанову.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_2 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн., внесених ним на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, згідно квитанції № 16 від 01.09.2020 року; р/р UA598201720355219002000000757; код отримувача: 26306742; Банк отримувача: 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ; призначення платежу: за припинення частки в квартирі ОСОБА_1 - сплачені ОСОБА_2 , як депозит на рахунок суду в порядку ст. 365 ЦК України для виплати грошової компенсації.
В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 50 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 21 квітня 2022 року.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.