Справа № 308/8827/21
22 березня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Стегней К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача - ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до відповідача - ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.
25.02.2016 року ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ), зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Від цього шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначає позивач, коли дитині виповнилось 2 місяці, колишній чоловік зник і більше не з'являвся.
14.09.2018 року за рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/1769/18 - було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, та стягнуто аліменти. 16.10.2019 - Закарпатським апеляційним судом, за результатами перегляду заочного рішення, винесено постанову, якою змінено розмір аліментів - 2200 грн., у решті рішення суду - без змін.
Вказує, що відповідач не забезпечує їхню спільну доньку необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання.
З травня 2016 року, відповідач не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання дитиною освіти та виховання. Взагалі не цікавиться дитиною впродовж багатьох років поспіль. Дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з двомісячного віку батька жодного разу не бачила і не чула його голосу. Крім того, відповідач рішення суду про сплату аліментів не виконує.
Наразі позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , з лютого 2021 року. Разом вони виховують доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 замінив дитині біологічного батька в повному обсязі: забезпечує дитину матеріально, відводить і забирає дитину з дитячого садочку, відвідує батьківські збори, гуляє з дитиною в парку, відвідують музеї тощо.
Згідно висновку № 461/23/02-19 від 17.06.2021 року виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування, за результатами розгляду заяви та матеріалів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено - позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що всі наведені обставини свідчать про те, що батько дітей свідомо ухиляється від їх виховання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, матеріально їх не забезпечує, тобто виконує батьківських обов'язків, закріплених ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України.
Вважає, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, Відповідача доцільно позбавити батьківських прав та стягнути аліменти. З цією вимогою також погоджується орган опіки і піклування Ужгородської міської ради.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, її представник адвокат Павліченко Т.С. подала на адресу суду заяву у якій просить, даний позов розглянути без їхньої участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Разом з тим, від представника ОСОБА_1 надійшла заява в якій вона просить клопотання про виклик свідків залишити без розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача та просив задовольнити позов, розгляд справи просив провести без їх участі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складення рішення суду було відкладено на строк не більш як п'ять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, якою є 28.03.2022 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, за заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2018 року у справі № 308/1769/18 за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, було позов задоволено повністю.
Шлюб, зареєстрований 25.02.2016 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 91, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на малолітню дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 21.02.2018 року і до досягнення нею повноліття.
При цьому судом було встановлено наступне.
25.02.2016 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 91, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 25.02.2016 року.
У сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 10.03.2016 року.
Судом встановлено, що подружнє життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалося, сторони втратили почуття любові та поваги однин до одного. Про це свідчать ті обставини, що вони сімейних стосунків не підтримують та разом не проживають, позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем та не бажає з ним проживати.
Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Як встановлено судом, спільна дитина сторін проживає з матір'ю та потребує матеріального забезпечення, між батьками відсутня домовленість про сплату аліментів на утримання дитини.
З матеріалів справи та сторонами не оспорюється, що відповідач на час розгляду справи офіційно не працює та постійного (сталого) доходу не має.
При визначенні розміру аліментів суд врахував майновий стан позивача, яка веде догляд за малолітньою донькою, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою молодого та працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у нього аліментних зобов'язань та інших утриманців, істотних причин, які б перешкоджали йому працювати та заробляти кошти, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, суд прийшов до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно і до досягнення нею повноліття.
За постановою Закарпатського апеляційного суду від 16.10.2019 року у справі № 308/1769/18 за результатами перегляду вищезазначеного заочного рішення, змінено розмір аліментів та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на малолітню дитину у розмірі 2200 грн., щомісячно, починаючи з 21 лютого 2018 року і до досягнення нею повноліття, у решті рішення суду залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПКУ країни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно висновку № 461/23/02-19 від 17.06.2021 року виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування, за результатами розгляду заяви та матеріалів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено - позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно даного висновку батько дитини свідомо самоусунувся від її виховання, протягом тривалого періоду часу не бачив свою доньку, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, фактично перестав існувати в житті дитини, вихованням та розвитком дитини займається виключно мати, а також її теперішній чоловік, який наразі замінив дитині біологічного батька.
Також, матеріалах справи містяться пояснення свідків гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , гр. ОСОБА_11 , з яких вбачається, що на даний час позивачка перебуває в шлюбі з ОСОБА_5 , який являється вітчимом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сім'я привітна, дружелюбна. Донька позивачки здорова, доглянута, розумна та комунікабельна. Також, в даних поясненнях зазначено, що рідний батько ОСОБА_4 за великий проміжок дитину не провідував та не спілкувався з донькою, та участі в її виховані не бере.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Пленум Верховного Суду України у п. п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача не надав та у судове засідання для розгляду справи по суті не з'явився, що, на думку суду, свідчить про його байдуже ставлення до своєї доньки.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню своєї доньки, а тому, для захисту прав та інтересів дитини, суд вважає, що позов слід задовольнити та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 908 грн. сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - суду невідомий, на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 2110, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , витрати із сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім гривень) гривня 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 28.03.2022 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Дергачова