Справа № 357/913/22
1-кп/357/723/22
22 квітня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому підготовчому засіданні, угоду про визнання винуватості, яка укладена 21 квітня 2022 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42022111360000004, яке внесене до ЄРДР 12 січня 2022 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з повною вищою освітою, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (далі - Угода про визнання винуватості),
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 , установив таке.
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
ОСОБА_4 обвинувачувався за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби), за таких фактичних обставин.
21 грудня 2021 року о 08:00 год. ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді заступника командира бойової машини - навідника оператора 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом та з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин та дозволів командирів, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 та до 24 січня 2022 року проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
Згідно із Угодою про визнання винуватості, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінального правопорушення та їх правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 діючи добровільно, ініціював укладення даної угоди і, щиро каючись, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в угоді та у врученій йому підозрі.
При укладенні угоди сторони взяли до уваги, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому злочині, самостійно припинив вчинення злочину та повернувся до військової частини, на момент вчинення кримінального правопорушення не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
За таких обставин, наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_4 та з урахуванням тяжкості злочину, особи винного, можливості виправлення засудженого без відбування покарання, вбачалися підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 при укладенні угоди положення ст. 75 КК України, і звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, сторони погодились на призначення ОСОБА_4 , покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі та звільнення його від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком - один рік із покладенням обов'язків передбачених ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України є тяжким злочином.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Отже, у кримінальному провадженні № 42022111360000004, яке внесене до ЄРДР 12 січня 2022 року відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, може бути укладена угода про визнання винуватості.
Суд вважає, що угода про визнання винуватості містить усі необхідні відомості, які передбачені ст. 472 КПК України.
Суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок тощо та обвинуваченому роз'яснені наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України.
ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а також засвідчив, що він цілком розуміє: що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд зазначає, що Угода про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України та закону, адже дії ОСОБА_4 кваліфіковані вірно за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби)
Погоджене у ній покарання відповідає вимогам Загальної та Особливої частин КК України, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про його особу.
Судом встановлено, що Угода про визнання винуватості, відповідає інтересам суспільства, які полягають в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Отже, суд вважає, що наявні умови для її затвердження.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, оскільки сторони Угоди про визнання винуватості, узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає за можливе застосувати до нього положення ч. 2 ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язки, визначені у ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, судом не встановлено.
Керуючись ст. 368, 374, 395, 475, 532 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 21 квітня 2022 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42022111360000004, яке внесене до ЄРДР 12 січня 2022 року відносно ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Згідно із ч. 2 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю один рік.
На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 , виконувати такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з 22 квітня 2022 року.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів з дня його оголошення, з обмеженнями передбаченими ст. 394, 424 КПК України.
Вирок набирає законної сили у порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду
ОСОБА_7