Ухвала
Іменем України
18 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 570/32/18
провадження № 51-1927км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні заяву про самовідвід судді ОСОБА_1 ,
встановив:
До початку касаційного розгляду суддя ОСОБА_1 , який є доповідачем у кримінальному провадженні, заявив самовідвід з підстав передбачених частиною 1 пунктом 4 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Перевіривши матеріали провадження Суд дійшов до висновку про наступне.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, до Верховного Суду звернувся засуджений ОСОБА_4 із касаційною скаргою про перегляд вироку Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року ОСОБА_4 засуджено за частиною 3 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.
Вироком Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року скасовано вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання. ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, та призначено йому покарання за частиною 3 статті 286 КК із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2021 року, де суддя ОСОБА_1 перебував у складі колегії суддів, задоволено касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_5 , скасовано вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 рокущодо засудженого ОСОБА_4 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказані судові рішення переглядалися колегією суддів з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень статті 69 КК, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
При повторному апеляційному перегляді, 22 лютого 2022 року Волинський апеляційний суд постановив вирок, яким ОСОБА_4 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він оскаржує вирок Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 оскаржує рішення постановлене в межах одного і того ж кримінального провадження, в якому суддя ОСОБА_1 вже брав участь як головуючий у складі колегії суддів Верховного Суду та висловив у судовому рішенні свою позицію щодо призначеного засудженому покарання.
За таких обставин, участь судді ОСОБА_1 , який здійснював розгляд провадження за касаційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_5 на вирок Рівненського апеляційного суду від 29 січня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_4 та є доповідачем у даному провадженні, може викликати сумнів в учасників провадження в його неупередженості.
З метою усунення сумніву в учасників провадження щодо можливої упередженості судді ОСОБА_1 його заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 75, 76, 80, 81 КПК, Суд
постановив:
Заяву судді ОСОБА_1 про самовідвід задовольнити та здійснити повторний автоматизований розподіл матеріалів за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3